Читати книгу - "Діти морських туманів"

— Ну, йди, йди, тиране!.. — і Ян схопив повненьку дівчинку, теплу й м'якеньку, пригорнув її до грудей.

— Хіба я міг подумати, — пробурмотів він, — що доведеться тримати на руках отаку малу пустуху в той перший раз, коли ти і я… Чого ти так дивишся на мене, Фан?

— Милуюся тобою, — прошепотіла я. — Отаким, який ти є: зайдиголовою і ніжним мрійником. Я б не проміняла тебе ні на кого в світі…

Від машини до дому Марінетту ніс Ян. Понад покрівлею Сонячних Дзиґарів небо почало потроху сіріти — скоро світанок.

Щоб не розбудити ні діда, ні Гійома, ми ввійшли в дім навшпиньках. Я засвітила одну тільки лампу у вітальні. Ян поклав Марінетту на канапу. Заколисана повільною їздою в машині, вона знову задрімала.

Минали хвилини. Ян стояв трохи осторонь і дивився на нас. Погляд його був серйозний, задумливий, наче він бачив водночас і те, що є зараз перед його очима, і ще щось невидиме. Мені під вогнем цього погляду, враженій його великою правдою і щирістю, раптом спало на думку: а нам же навіть не потрібні слова, Яне, щоб догадатися, про що думаємо: адже і я в цю хвилину думаю про те саме. Про те, що тільки терплячими руками можна збудувати своє щастя. Життя буває водночас і суворе й ніжне. Що в цю ніч, яка привела тебе до мене, допомогла визволити Крістіну з-під влади її примар, яка показала народження маленького Паскаля Ферка — в цю ніч кожен із нас дав у душі клятву зустрічати з щиросердою вдячністю кожен новий ранок, кожен день життя, хоч який він буде — туманний чи сонячний, ясний…

…Марінетта міцно заснула. Я знову підійшла до каміна. Ішла поволі, мрійливо, але почувала, як кров стугонить мені в скронях.

Ти, Яне, стояв навколішках біля вогнища і роздмухував маленький вогник, такий, який палав у ньому за добрих давніх часів. Я бачила, як тремтіли твої руки. Тоді, коли вже спалахнуло неяскраве полум'я, я торкнулася твого плеча й тихо мовила:

— І я теж давно-давно вже знаю напам'ять твоє обличчя, і я теж давно мрію…

Ти рвучко підвівся. Очі твої блищали.

— Так ось він, твій реванш, я догадувався про це! Ти хотіла, щоб… щоб це сталося не там, на березі моря, а тут. Тут, де одного вечора я злобливо спитав тебе, чи ти не шкодуєш, що тебе ще не цілував жоден хлопець… О Фан!..

Твій голос лунав здивовано, але без гніву, майже пустотливо, з ледь помітною ноткою поваги. А я, я більше не витримала цього щасливого взаєморозуміння.

— Не смійся, Яне… Я п'янію від радості, що мене ще ні разу ніхто не цілував.

Твої руки міцно обнімають мене… І мені здається, що я — мов сад, оточений надійними мурами. Я мовчки пригортаюся до твоїх грудей. І твоє обличчя нахиляється до мого… Повільно-повільно…

Моя голова — наче квітка, що хилиться під подувом вітру, якому вона скоряється, який любить…

Тюрен Анрі (1611–1675) — французький маршал. Узимку 1675 року його армія зайняла Ельзас, і тут на зимових квартирах була раптово атакована німцями.

Будьмо, за ваше здоров'я! (Норв.)

Корнель П'єр (1606–1684) — видатний французький драматург, один з основоположників класицизму. Автор трагікомедії «Сід» (укр. мовою переклав М. Рильський), трагедій «Горацій», «Смерть Помпея», комедії «Брехун» та ін.

Добривечір, панове! Я ваш представник (англ.).

Жак Брель — популярний французький співак, поет і кіноактор.

Ланге Мюллер — норвезький композитор, сучасник Гріга.

Мається на увазі битва з гітлерівцями під Нарвіком у роки Другої світової війни.

Бувін — містечко в департаменті Норвегії, відоме битвою французів з об'єднаними німецько-голландськими військами у 1214 році.

Жамм Франсіс (1816–1937) — французький поет і прозаїк.

Гріг Едвард-Хагеруп (1843–1907) — великий норвезький композитор, основоположник національної музичної школи. Автор творів для фортепіано і оркестру, романсів. Написав музику до драми Ібсена «Пер Гюнт».

Йоган Шуберт (1720–1767) — німецький композитор і віртуозний виконавець на клавірі.

Ален-Фурнье Анрі (1886–1914) — французький письменник, автор відомого роману «Великий Мольн».

Фук'є-Тенвілль (1746–1795) — громадський обвинувач у період французької революції 1789–1794 рр., загинув на гільйотині.

Корде Шарлотта (1768–1793) відома тим, що, підіслана жірондистами, політичною партією великої буржуазії, вбила вождя якобінців, активного діяча французької буржуазної революції Марата. Загинула на гільйотині.