Читати книгу - "Гумор та сатира"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
Колись, убогий, безпорадний,
Писав про тебе щось не те.
Критикував я владні гілки,
І мав чимало гірких дум.
Повір, то все була помилка,
Що викликає в серці сум.
Коли ж такі нові закони,
І так твій зріс авторитет,
На честь твою ударю в дзвони!
Я — твій співець! Я — твій поет!
Чарівна! Мудра! Компліменти
Я відпускатиму щодня.
(Тільки не смійся) Компетентна!
І ще Красуня — «на коня».
Лише бентежить мене дума:
Хай змовкнуть всі, хто не праві,
Але ж в когось (сусіда, кума)
Протест лишиться в голові.
Це небезпечно, неетично,
Коли свою ховають суть.
От, як би так, демократично,
Усім у мозок зазирнуть!
Рентген думок — дає надію,
Або законом провести
Усім на лобі хірургію —
Рішучий метод і простий!
На це Європа не чичиркне,
Бо то твій, владо, вірний друг.
Ну, а народ… той скоро звикне,
Як він звика до інших мук.
І все ж повинен я, як другу,
Тобі сказати річ одну:
Що, як від рук твоїх хірургів
Увесь народ впаде в труну?
А владі без підлеглих важко,
Ще засміють чужі краї.
Ох, думи мої, з вами тяжко,
Ох, думи, думи, ви мої…
Сказання про чорний привид в «АТБ»Падіння гривні призвело до ажіотажного попиту в магазинах України. Громадяни масово кинулися скупати продукти харчування та інші товари.
З чесних новин.
Уж мы пойдём ломить стеною…
М.Ю. Лермонтов
1.
Бажав я мислить позитивно,
Та серце чуяло біду.
І ось вночі приснилась гривня,
І каже: — Завтра упаду.
Бо душать мене ті «лінкольни»,
Та «джорджі» в зелені купюр,
І на душі мені дефолтно,
І в чорну прірву мчить мій курс.
Коротше, слухай таке діло,
Коли проб’є ранковий час,
Іди купуй: рис, гречку, мило.
Роби запас! Роби запас!
Забий продуктами квартиру,
Благословляю я тебе.
І зникла. Ні, я снам не вірю,
Але пішов до «АТБ».
А там!..І згадувать не хочу!
Безумний натовп громадян
Хапав усе, що бачать очі –
Від макаронів до рум’ян!
Ніхто не знав упину, норми
У тім оголенні полиць,
І тим зривались всі реформи,
Держави ослаблялась міць…
2.
Я жив в епоху дефіциту,
В епоху списків, черг, штовхань,
Але й тоді, повірте, діти,
Таких не бачив я хапань.
І я зібрав суворо брови,
І вирвавсь крик з нутра мого:
— А як Арсеній наш, Петрович?!
Ми ж всі підводимо його!
До розквіту лишилось мало,
Спиніть-но паніку свою!
Але хапання все тривало,
Моє тривало дежа вю.
І раптом! Зростом десь під стелю
(Від жаху очі я протер)
З мішком великим «Аріелю»
Стояв неначе Сам! Прем’єр!
Мов Чорний Привид чи Примара,
Він пальцем довгої руки
Згрібав з полиць усі товари
І пхав у чорнії мішки!
І я, від страху мов закутий,
Тягар здолавши німоти,
Прошепотів, мов Цезар Бруту:
— Невже і ти?! І ти! І ти!
3.
Він озирнувсь як Термінатор,
Всміхнувсь скорботно: — How are you?
І миттю я, мов розум втратив!
Немов чимсь вдарений стою!
А далі ми неначе море
За ним як воїни пішли
У ті «Сільпо», «Ашани», «Фори»,
І все гребли! І всі гребли!
Від молодиці і до діда,
Мов стадо в пошуках трави.
А він — як Вершник з Майн-Ріда,
Що був, пардон, без голови,
Ішов попереду! І муку
Я відчував на схилі літ,
Бо знав, за даними науки,
Що знову буде дефіцит.
Що економіка, як мати,
А ми її сбиваєм з ніг.
Але не рвати, не хапати
Я в день той чорний вже не міг!
4.
На другий день прийшов я знову
До «АТБ» — порожній дім…
Я знаю, був то не Петрович,
Не наш Арсеній. Разом з тим
На серці соромно і томно,
Неначе плюнули в тебе.
Можливо, був то Бетмен, Зомбі,
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Гумор та сатира», після закриття браузера.