Читати книгу - "Бог-Імператор Дюни"

— Але я надто могутній, — відповів він. — Я еквівалент самогубства. Хто шукає смерті?

— Божевільні… чи доведені до розпачу. Бунтівники?

— Я їхній еквівалент війни, — відповів Лето. — Найвищий хижак. Я зчеплена сила, яка розбиває їх на друзки.

— Я ніколи не думала про себе як про бунтівницю, — сказала вона.

— Ти — дещо значно краще.

— І ви знайдете якесь використання для мене?

— Авжеж.

— Не як адміністратора, — промовила вона.

— Я вже маю добрих адміністраторів — непідкупних, мудрих, з філософським мисленням, що відкрито зізнаються у своїх помилках і швидко знаходять рішення.

— Вони були бунтівниками?

— Більшість із них.

— Як ви їх обирали?

— Я можу сказати, що вони самі себе обирали.

— Виживаючи?

— І це теж. Але є дещо більше. Різниця між добрим і поганим адміністратором полягає у часі, що дорівнює приблизно п’ятьом ударам серця. Добрий адміністратор здатен на миттєві рішення.

— Прийнятні рішення?

— Зазвичай вони спрацьовують, тоді як поганий адміністратор вагається, тягне час, просить про комітети, дослідження та звіти. Врешті-решт, діє так, що це створює серйозні проблеми.

— Але хіба вони інколи не потребують більше інформації, щоб зробити…

— Поганий адміністратор більше заклопотаний звітами, ніж рішеннями. Хоче закарбованого запису, який може показати на виправдання своїх помилок.

— А добрі адміністратори?

— О, їм достатньо словесних наказів. Вони ніколи не вибріхуються, якщо їхні словесні накази спричиняють проблеми, і оточують себе людьми, спроможними мудро діяти на підставі словесних наказів. Часто найважливішою інформацією є те, що щось пішло не так. Погані адміністратори приховують свої помилки, аж доки не стає надто пізно, аби їх виправити.

Лето стежив за тим, як вона розмірковує про людей, що служили йому, особливо про Монео.

— Люди рішення, — сказала вона.

— Одним із того, що найтяжче знайти тиранові, — промовив він, — є люди, які справді ухвалюють рішення.

— А ваше особисте знання про минуле не дає вам певної…

— Дає мені певну розвагу. Більша частина бюрократії до мене шукала й просувала людей, які уникали ухвалення рішень.

— Розумію. Як би ви, Владико, використали мене?

— Вийдеш за мене?

Її губ торкнулася легка усмішка.

— Жінки теж можуть ухвалювати рішення. Я вийду за тебе.

— То йди та проінструктуй Превелебну Матір. Упевнись, що вона знає, чого ми шукаємо.

— Мого початку, — сказала Хві. — А моє призначення ми з тобою вже знаємо.

— І це призначення невіддільне від початку, — промовив він.

Вона підвелась і сказала:

— Владико, чи не міг ти помилитися із Золотим Шляхом? Чи існує можливість провалу…

— Будь-хто може провалитися, — відповів він, — але відважні добрі друзі допоможуть.

* * *

Групи зазвичай облаштовують оточення для власного виживання. Коли вони відхиляються від цього, можна говорити про групову недугу. Існує багато характерних симптомів. Я придивляюся до поділу їжі. Це форма комунікації, неуникна ознака взаємодопомоги, що містить також смертний символ залежності. Цікаво також, що сьогодні зазвичай чоловіки займаються землевпорядкуванням. Вони є чоловіками-мужами. Колись це було тільки жіночим обов’язком.

Викрадені журнали

«Мусите вибачити недосконалість цього звіту, — написала Превелебна Мати Антеак. — Зважайте на поспіх. Завтра я відлітаю на Ікс із завданням, яке більш докладно описала раніше. Годі заперечити інтенсивний і щирий інтерес Бога-Імператора до Ікса, але тут я мушу описати дивний візит, який мені тільки-но склала Амбасадорка іксіан Хві Норі».

Антеак відкинулася назад на незручному стільці, найкращому, який вона знайшла в цьому спартанському житлі. Сиділа сама в маленькій спальні, клітці всередині клітки, яку Владика Лето не схотів змінити навіть після того, як Бене Ґессерит перестерегли його перед зрадою тлейлаксу.

На колінах Антеак лежав маленький чорнильно-чорний квадратик близько десяти міліметрів завдовжки й не більше трьох міліметрів завтовшки. На цьому квадраті вона писала блискучою голкою слово за словом, і всі вони поглиналися ним. Закінчене повідомлення відобразиться у нервових зорових рецепторах аколітки-вісниці. Там воно й зберігатиметься, доки не настане змога відтворити його в Капітулі.

Хві Норі поставила перед дилемою!

Антеак знала звіти бене-ґессеритських учительок, посланих на Ікс наставляти Хві. Але ці звіти замовчували більше, ніж розповідали. Вони порушили серйозніші питання.

«Які пригоди пережила ти, дитино?

Якими були випробування твоєї юності?»

Антеак шморгнула носом і глянула вниз, на чорний квадратик, що чекав її слів. Такі думки нагадали їй фрименські вірування, що край, де ти народився, робить тебе тим, ким ти є.

— Чи на твоїй планеті є дивні тварини? — спитали б фримени.

Хві прибула з чималим супроводом Рибомовок — більше сотні мускулистих жінок, кожна з яких озброєна до зубів. Антеак рідко доводилося бачити таку виставку зброї: лазерострілів, довгих ножів, срібних клинків, оглушувальних гранат…

Була середина ранку. Хві ввійшла, а Рибомовки розташувалися в бене-ґессеритських покоях, усіх, крім її внутрішньої спартанської кімнати.

Антеак оббігла поглядом свою квартиру. Владика Лето дещо сказав їй, помістивши сюди.

«Цим можеш виміряти свою вартість для Бога-Імператора!»

Однак… зараз він посилає Превелебну Матір на Ікс, а мета цієї подорожі вказує на багато речей про Владику Лето. Можливо, часи зміняться і будуть нові почесті та більше меланжу для Сестринства.

«Усе залежить від того, як добре я впораюся».

Хві ввійшла до цієї кімнати сама й скромно сіла на тапчані — її голова опинилася нижче, ніж голова Превелебної Матері. Приємний знак — і не випадковий. Рибомовки, очевидно, могли помістити їх двох будь-де і встановити між ними будь-які стосунки з наказу Хві. Приголомшливі перші слова Хві не залишили в цьому сумнівів.

— Передусім ви мусите знати, що я виходжу заміж за Владику Лето.

Знадобився глибокий самоконтроль, щоб не вирячити очі. Антеак була Правдомовицею, це впевнило її в щирості слів Хві, та годі було повністю сприйняти таку дивовижу.

— Владика Лето наказує вам нічого про це не казати, — додала Хві.

«Яка дилема! — подумала Антеак. — Можу я принаймні доповісти про це Сестрам Капітули?»

— Належної миті довідаються всі, — промовила Хві. — Але зараз це не на часі. Я кажу вам це, щоб виявити рівень довіри Владики Лето.

— Його довіри вам?

— Нам обом.

Це викликало в Антеак заледве стриманий дрож емоцій. Яка сила приховується в цій довірі!

— Ви знаєте, чому Ікс обрали вас Амбасадоркою? — спитала Антеак.

— Так.