Читати книгу - "Наречений для Саламандри, Анітка Санніфео"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
Ранок наступного дня почався для мене ближче до обіду. Я гарно виспалася, мене ніхто не турбував. І лише коли я прийняла душ, змінила одяг на зручні джинси та футболку, й натиснула кнопку виклику служниці, в мої двері тихо постукали.
– Ярославо, доброго ранку, – усміхнулася чорнява жіночка середніх років. Бажаєте поснідати тут чи провести вас у бенкетну залу?
– Проведіть до зали, будь ласка.
– Ходімо, – кивнула жінка.
– Скажіть, а Юліана в Палаці? – дорогою спитала я.
– Її Величність вже чекає на вас, – промовила жінка. – Вона просила повідомити, коли ви прокинетеся.
Невеличка бенкетна зала розташувалася поруч із терасою, що виходила в сад. І за одним зі столиків я помітила Юліану – дівчина малювала садові квіти.
– Доброго ранку! – привіталася з нею.
– Доброго ранку, Ярославо. – Як ти?
– Відпочила я чудово, але мені здається, що я десь помилилася, якесь внутрішнє відчуття…
– Люба, ти дарма так нервуєшся, – молода імператриця підхопилася зі свого місця, посунула мольберт та обійняла мене.
– Думаєш? – розгублено проговорила я.
– Впевнена. Бо я сама була такою, все відхиляла, бунтувала, а потім картала себе. Не хотіла прийняти нову реальність та нову себе. Дивлюся на тебе й наче впізнаю саму себе кілька років тому, – дівчина усміхалася.
– Та ні, справа не в цьому. Я відчуваю, що зараз потрібна Фаерії. А я втекла, злякалася того переслідування...
– Боятися за своє життя – природно. Ти тут в безпеці. Сідай, вип’ємо кави, а потім прогуляємося. Погода сьогодні прекрасна! Тобі потрібно перезавантажитися...
– Може, ти й права. У вас тут дуже гарно.
– Неоград й справді затишне місце без зайвої метушні…
– Дівчата, доброго ранку, – почулися збоку чоловічі голоси та на терасу вийшли Андріс та Фієр. – Маємо чудові новини.
– Які? – втупилася на професора я, а він посунув плетене крісло до нашого столика, зручно вмостившись в ньому. Андріс сів поруч з дружиною, взявши її за руку та подарував ніжний поцілунок у щоку.
– Саламандро, тебе готові взяти на навчання в місцеву Академію. Я вже домовився з ректором, професором Богданієм.
– Що? Чому? – не зрозуміла я такого кардинального рішення.
– Так буде краще для тебе. Тобі потрібно на деякий час заховатися.
– Ви знову вирішили за мене? Що ви від мене приховуєте цього разу? Скажіть одразу, професоре! Прошу вас! – скрикнула я, а всередині все наче благало про допомогу, почуття провини наростало з кожною хвилиною.
– Ярославо, – Фієр зітхнув та провів рукою по волоссю…
– Ти обіцяв мені лише тимчасову поїздку, знайомство з драконами. Я не хочу кидати Академію у Фаерії. Я тільки-но відчула свою магію, а ще треба навчитися ящірку свою приборкувати… А ще ми готувалися до балу… Невже я все пропущу? – продовжила обурюватися я.
– Повертатися зараз в нашу імперію дорівнює потрапити в епіцентр зради, а, можливо, й повстань. Ми отримуємо оперативну інформацію звідти...
– Що там вже сталося за неповні два дні? – напружилася я, а руки самі собою стиснулися в кулаки.
– Стало відомо, що Магда використовувала заборонену магію та проводила ритуали аби здобути перемогу у відборі наречених, – проговорив Фієр, стиснувши в руках склянку з водою.
– Ох, зміюка! І тепер її усунуть?
– Не все так легко. Магічне втручання треба довести, а вона добре замаскувала всі сліди, та, скоріш за все, має в Палаці спільників. Навряд вона саме все провернула.
– Я одразу зрозуміла, що вона – стерво. Так само як й весь відбір фальшивка. Шоу, яке не має нічого спільного із пошуком другої половинки для спадкоємця імператора.
– Не гарячкуй, Ярославо...
– Я ще навіть не починала, – перебила його. – Але я не розумію, чому мені не можна повертатися? Я думала побути тут трохи, але ж якщо переводитися в Академію, то значить затриматися надовго! Я не готова до цього!
– Твоє життя під загрозою. Невже ти це не розумієш? Ірріс усуватиме всі перешкоди, а ти перша, хто стоїть на його шляху до трону!
– Тоді тим більше я маю там бути! Я маю знищити цю сімейку так само, як вони вбили колись мій рід! Змусили всіх моїх рідних страждати та шукати собі притулку в інших світах!
Всередині мене все палало від гніву та обурення. Спочатку мене силою змусили прибути у Фаерію, щоб тепер сховати від неї? Ну, вже ні. Так не піде. Я мушу захистити її!
– Саламандро! – я відчула як мене трусять за плече. – Саламандро!
А я чула ті слова немов в тумані. Момент, і все тіло вигнуло дугою, в наступну мить я приземлилася на чотири лапки й з захватом дивилася на свій різнобарвний хвіст. То я стала ящіркою!
– Ярославо, ти мене чуєш? – Наді мною схилився Фієр та обережно торкнувся спинки.
– Чую, – буркнула я. Але не почула власного голосу та зі здивуванням втупилася на професора.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Наречений для Саламандри, Анітка Санніфео», після закриття браузера.