Читати книгу - "Коли кулі співали, Роман Миколайович Коваль"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
Це все зависить від фронту партизанського руху. Всі як оден були настроєні войовниче протів ворогів. Цілком захищали українські інтереси і старались провадить їх в життя: мова уживалась рідна каждим. Мета всіх їдна — здобути державу рідну, а потім раху… з її соціальним вихова…
Отряди були расположені серед населення Херсонщини і Київщини, тут були серед населення свої люди, котрі провадили нашу справу і розповсюджували серед нас, що їм передавалось отаанами. Партізани з населенням їшли рука об руку, скажу так: щоб населення не підтримувало повстанців, то таких не існувало би. Всі прихильно ставились до повстанців, помагали, в скрутний мент ховали і допомагали військам, а також хлібом (і) зброєю, як такова у них була. Трапляються в отрядах ще і поляки і кацапи, но це рідко… що торкається до населення польського і кацапського, то к таким відношення, як до своїх; зовсім не торкатися до їхнего существованія, якщо такови не приймають участія в большевіцьк…
Жидівського населення в загонах не зустрічається зовсім, до їх відношення лояльне, декотрі жиди ідуть назустріч повстанцям. Раніше були випадки, що повстанці робили погроми і убійства, но тепер цього не зустрічається, хіба що тільки дійсні бандіти, то за це партізани не відповідають. Борьбу ведуть повстанці з кожним ідущім проти його з рушницею. Як отамани, так і їхні прихильники дуже гарно відносяться до того народу, котрий співчуває… і… іде назустріч. Всі повстанці настроєні вороже до росіян, лічать (їх) першими ворогами — бачивши їхнє нахабство і шкуродерство…
На весь час у зв’язку з 19 по 21 рік був полковник Бойко-Галайда, а після нього був Нестеренко і Бондарчук, останній, котрий десь поховався, а може, де затих чи то, може, поїхав до уряду У. Н. Р.
21 квітня 1922 року. Повстанець Ґонта-Лютий».[424]
За два дні, 23 квітня, сотник Лютий-Лютенко до свого звіту доточив доповнення. Назвав його «До докладу про організацію «Холодного Яру». Ось воно: «В 1921 році в червні місяці організація «Холодного Яру» — ядро на чолі з Нестеренком — доходила до кількості 120 козаків і старшин, — зазначав Іван Лютий-Лютенко. — В цей час організація ядро акцій не проводить, а налагоджує свої зв’язки з своїми ячейками і організацією на містах. Ця організація охоплювала такі повіти: Олександрійський, Єлісаветградський, Звенигородський, частина Уманського, в Чигиринському існувало ядро цієї організації, в Звенигородському — філія цієї організації під командуванням Чорного Ворона і Ґонти. В Чигиринському, Олександрійському і Єлісаветградському — організації з філіями під керуванням Завгороднього, Хмари 1, Хмари 2, Іванова (котрі відомі мені), Уманщина — Дерещук. Силою були ці відділи в залежності від умов, при якіх приходилось оперувати, то збільшувались, то зменшувались, але ж в подібному складі було не менше 5 старшин + 20 і козаків 30. Всі ці організації мали зв’язок між собою через людей-селян, а також мали зв’язок через своїх довірених з отаманом Нестеренко, останній мав зв’язок з отаманом Гулим, звідки одержував накази.
Головною задачею (яку ставив полковник Нестеренко) було підготовити людність до загального повстання — заснованням маленькіх повстанчих відділів на селах, якіх задача була агітація за повстанців і поширювати від себе повстанчу організацію, вербуванням… до своїх відділів. В цьому районі було засновано відділів на волость 2–3… Ці відділи було заснувати не тяжко, тому що селяни йшли назустріч… селянська інтелігенція. Організаційна праця продовжувалась до виїзду мого… Відділи (…) робили наскоки на установи, а также (на) частини Червоної Армії. Організація продовжувалась конспіративно.
На Херсонщині та Катеринославщині восени появилась організація «білих», білогвардійська, з нею тримали зв’язки Чорний Ворон. Організація білих була забезпечена великими грішми. Мала свої організації в Харкові, Москві.
Нестеренко — отаман-людина чесна, ідейна, не погромщик. Організація «Холодного Яру» у населення користується повною допомогою. В зазначеному районі (все) організовано так, що наколи б був фронт, то в ньому вибухнуло б загальне повстання. Весь район організацій під гасло У. Н. Р.
23. IV. 22. Відомості подані повстанцем Лютим…»[425]
І навесні 1922 року підпільна робота йшла досить жваво. Нестеренко відвідав Хорольський повстанський комітет, де зустрівся з отаманом Іваном Савченком-Нагірним і зобов’язав його створити Окружний повстанський комітет.[426]
Надію давало оголошене на квітень повстання. Та надії не здійснилися — чекісти працювали на випередження і удари завдавали чи не щодня.
Уже у квітні (а може, і раніше) 1922 року більшовики отримали цінні дані про Хмільовську підпільну організацію на чолі з отаманом Карпом Федоровичем Синицьким. Вирішальну роль у її провалі зіграв Іван Коваленко, рідний брат отамана Юхима Івановича Залізняка із с. Хмільове (не плутати з Мефодієм Голиком-Залізняком). Рятуючи своє життя, Іван (він проходив у справі як обвинувачений) видав тих підпільників, яких знав. Збереглися його характеристики деяких учасників підпілля.
«НЕСТЕРЕНКО — 35 лет, высокого роста, шатен, лицо продолговатое, худое, бритое, плечи средние, телосложение — худой, является командующим округом, в который входит Елисеватградский уезд.
БЕРЕЗНЯК Тихон Абрамович — 25 лет, среднего роста, брюнет, волос большой, зачесан вверх, лицо круглое, полное, бритое, смуглое. Голос при разговоре мягкий (тенор). Одет в черное пальто (кожух) с черным каракулевым воротником, поношенное. Фуражка австрийского фасона. Адъютант командующего округом.
ГУРЖОС Анна Васильевна — 25 лет, среднего роста, брюнетка, лицо смуглое, худощавое, круглое. Взгляд веселый. Голос при разговоре мягкий. Одета в украинскую одежду. Связок при командующем округа».[427]
Іван Коваленко дав свідчення на підпільників Пилипа Бабича, Леонтія Колесниченка, Василя Пильненького, наречену Тихона Березняка Меланію Прядко та інших. Почалися арешти…
Читаючи протоколи допитів, я виявив низку учасників підпілля у Єлисаветградському повіті, а саме:
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Коли кулі співали, Роман Миколайович Коваль», після закриття браузера.