Читати книгу - "Новий Атлантис, Selene Evance"

Спенсер майже певний, що його зараз прикінчать без суду й слідства — а він таке вже бачив часто, хоча методи помсти бували різні: від звичайного вбивства до знищення людини морально, — бо та божевільна таки втрапила в біду й зникла. І він, коли зрозумів це, таки повідомив головному. І після цього триста разів пожалкував. Навіть після глибокого затяжного мовчання в слухавку після того, як Спенсер сказав два слова: Вів'єн нема. Потім зрозумів глибоку лексикологічну помилку. 

Що значить Вів'єн нема?

Кіан Еллінгтон дратувався, стискав беззупинно долоню в кулак, ніби уявляючи, що та долоня змикається навколо шиї бідного Спенсера. Кіан посварився з усіма: з Гейлом, який устиг викурити пачку цигарок, Катріною, яка стягувала, протирала й назад надягала окуляри, навіть з батьком, який лише дивився на сина й нічого не говорив. Спенсер спостерігав за тим, як молодший Еллінгтон не міг всидіти на місці, поки команда технарів відслідковувала переміщення машини, яка від’їхала від будинку Ільяса всього двадцять сім хвилин тому. Хто в ній — невідомо. Можливо, Вів’єн досі в будинку, а вони просто не можуть її відшукати. 

Спенсер молився на це. Чи то молився, щоб вона була жива. 

Чомусь чоловікові здавалося, що Кіанові в голову приходили й гірші ідеї: наприклад, що вона вже мертва. 

Спенсер підняв чомусь змерзлу руку й торкнувся щоки, де швидко наливався багряним синець. Удар, звісно, у цього Еллінгтона…

Сам Кіан мав таке відчуття, ніби кров його перетворилася на лаву й от-от пропалить шкіру. Якби викрали когось іншого, мабуть, у нього не було б такого безконтрольного відчуття, що станеться щось жахливе, ніби катастрофа насувається, наче торнадо посеред поля. Він час від часу кидав на батька погляди, немовби хотів відшукати сліди злорадності, адже саме він відпустив її, саме він послав з нею Спенсера, а не повідомив йому, Кіанові. Він благословив її на те, щоб вона пішла туди сама. 

Тепер задоволений? 

З Катріни, здавалося, зійшло сім потів, коли вона нарешті вигукнула на весь офіс: «Є! Знайшла, я їх знайшла! Я декодувала цю довбану систему!». У неї аж окуляри, здавалося, запітніли. 

— Їдьмо, — кинув Кіан, уважно глянувши на карту відстежень. Авіабаза? Він пробігся очима по всіх характеристиках місцевості та даних по авіабазі, які вивела на екран Катріна. — Вони хочуть злетіти? Вони й злетять. Гейле, дзвони Маркусу, хай готує вибухівку й ще одну групу. 

Біля виходу батько перехопив його за плече, проте зустрівши суворий погляд сина, опустив руку. 

— Не рубай з плеча. Це просто дівчина.

У Кіана аж жовна на щоках заходили. 

— Мені дивно чути це від тебе, який ледь не розніс квартал, у якому напали на маму. І ти мені кажеш, що вона — просто дівчина? Знаєш що… — він зціпив зуби й, не завершивши речення, вийшов за скляні двері офісу. 

Пам’ять гралася з ним у жарти, які він ненавидів. Вони були не смішні. Спогади тривожили думки й тіло, зір застилали картинки надто чіткі і ясні, щоб їх можна було справді проігнорувати. Таке було після того, як померла бабуся: ще зо кілька тижнів він з дня в день пригадував різні моменти з нею, які більше не повторяться. Але ця аналогія дратувала й нервувала ще більше. Віві жива. І лишиться живою. 

Інакше він відмовляється визнавати. І не стане. 

Тоді Кіан зрозумів, що на нього не треба й мучителів, — він і сам прекрасно впорається зі своєю екзекуцією. 

Він їй збирається сказати, що йому подобається та остання мить, коли вони дивляться одне на одного перед тим, як поцілуватися. Обожнює, коли вони тільки-тільки стикнулися губами, а він уже знає, що ті її вуста — якийсь вид античної магії, древній ритуал, що дотики її рук — усе, що йому хочеться відчувати. 

Чому так важко сказати, що він просто хоче любити її? Що він уже любить? 

Авіабаза розташовувалася в тридцятьох кілометрах на захід від міста. Тут уже не чулося запаху океану, а лише суха трава застилала такі ж сухі поля. Після прибуття на місце пішла монотонна робота, яка трошки притупила його хвилювання. Він максимально зосередився на плануванні, керував розподіленням ролей та роботою. Важливо було протриматися до останнього, щоб їх не помітили. База охоронялася — це було добре видно в бінокль. Кілька літаків були припарковані біля ангарів, на злітній смузі стояв трошки менший, видно, чужинець. Де ж Віві? Як це все провернути так, аби не зашкодити?

Кіан вдихнув і видихнув, зосередився так, як ніколи до цього. Перед очима з'явився чіткий план дій. Сорочка на спині змокріла, Гейл, який стояв поряд, час від часу кидав на Кіана незчитувані погляди: жалів чи засуджував? Але поки Кіанові було якось байдуже, і він дуже радів тому відчуттю. 

Авіабаза. Хочуть злетіти.  

Вони злетять, якщо хочуть.