Читати книгу - "Записки в узголів’ї"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
Одного разу ввечері дайнаґон Коречіка, як завжди, почав розповідати імператору про китайських класиків і затримався в опочивальні імператора надовго, до пізньої ночі.
Придворні дами вийшли по одній, по дві, щоб трохи передрімати за завісою. Я залишилася одна боротися зі своєю дрімотою. Чую, нічний сторож проголосив: «Година Бика, остання чверть». «Вже світає», – сказала я про себе.
– О, якщо так, то вам, імператоре, не треба лягати спати, – сказав дайнаґон.
Він навіть і не думав про те, що треба лягати спати. «От горе, що ж він говорить!» – жахнулась я. От якби тут були інші дами, я б змогла лягти придрімнути…
Між тим, імператор задрімав, прихилившись до колони.
– Ні, ви тільки подивіться на нього, надворі ранок, а він надумав лягати спати, – сказав дайнаґон.
– І справді! – сміючись, погодилася з братом імператриця. Та імператор не слухав їх.
Трапилося так, що дівчина, яка була на побігеньках у старої служниці, спіймала півня і сховала в себе у клітці.
«Вранці віднесу своїм батькам», – думала вона.
Та собака помітив півня і побіг за ним. Півень залетів на полицю у галереї і побудив усіх у палаці своїм криком.
Імператор теж прокинувся:
– Що трапилось? Хто потрапив до палацу?
У відповідь дайнаґон продекламував вірш з китайської поезії:
Розбудив криком просвітленого монаха…– Чудово! Навіть у мене, у людини, яка не дуже спокушена науками, широко відкрились очі. Дрімоти як не бувало!
Імператор з імператрицею теж були дуже захоплені.
– Цитата якнайкраще відповідає ситуації, – говорили вони. І справді, така винахідливість просто вражає.
Наступного вечора імператриця була в опочивальні імператора. Я вийшла, щоб покликати свою служницю. До мене підійшов дайнаґон і мовив:
– Ви йдете до себе? Дозвольте провести вас.
Залишивши церемоніальну накидку і шлейф на ширмі, я пішла разом із ним. У яскравому сяянні місяця сліпуче блищав його каптан. Шаровари були такі довгі, що він постійно наступав на них. Інколи, схопивши мене за руку, він казав: «Не впадіть!», а потім обережно вів мене далі.
По дорозі дайнаґон скандував чудові вірші:
Подорожній іде далі при світлі місяця…Я знову була схвильована. Це змусило дайнаґона розсміятися.
– Легко ж вас здивувати!
Але як же я могла залишатися байдужою?
293. Одного разу, коли я знаходилася в опочивальні принцеси Мікушіґедоно…Одного разу, коли я знаходилася в опочивальні принцеси Мікушігедоно разом із годувальницею її брата єпископа Рюен, до веранди підійшов чоловік.
– Зі мною трапилася страшна біда, – говорив він зі сльозами на очах.
– У чому справа? – запитала я.
– Я вийшов із дому на деякий час, і тоді згорів мій дім дотла! З тих пір мені доводиться, немов раку-відлюднику, тулитися по домівках чужих людей. Спочатку загорівся сарай із сіном імператорських стаєнь, а мій дім стояв зовсім поруч. От вогонь і перекинувся на нього. Так загорілося, що моя дружина ледве не згоріла у спальні. Все добро пропало, нічого не вдалося врятувати, – продовжував жалітися він.
Ми всі почали сміятися, і принцеса Мікушіґедоно також. Потім я склала вірш.
Я попросила молодих фрейлін передати йому. Дами з галасом передали йому листа.
– Одна особа пожаліла тебе і передала тобі листа, тримай!
Чоловік узяв листа і почав його розглядати:
– Якась записка, нічого не розумію. Ну і скільки я маю за це отримати?
– А ти спочатку прочитай, – сказала одна з фрейлін.
– Я ж не в змозі. Я людина неосвічена.
– Ну тоді покажи комусь іншому, а нам уже треба йти. Але ти отримав таку безцінну річ!
Сміючись, ми відправились у палац. Там усе розповіли імператриці.
Цей чоловік уже точно показав того листа комусь із знайомих. Можна здогадатися, який він зараз злий!
Імператриця, яка теж не могла втриматися від сміху, сказала:
– Ну чому ви поводите себе як навіжені!
294. Один молодий чоловік залишився без матеріОдин молодий чоловік залишився без матері. Його батько раніше дуже любив свого сина, та з тих пір, як узяв собі нову дружину, через її намови тепер змінив своє ставлення до сина, він навіть не пускає його до себе в головний будинок.
Лише стара годувальниця та рідні матері дивляться за ним.
У західному та східному павільйоні будинку знаходяться гарні кімнати для гостей. Молодий хлопець живе в одній із таких кімнат. Вона гарно прикрашена: у ній є шьоджі з картинами і ширми.
У палаці до нього прихильно ставляться. Навіть сам імператор інколи кличе його взяти участь у концертах.
Та він завжди такий сумний і замислений.
У нього є молодша сестра, яку дуже кохає один із знатних сановників. Лише їй він розповідає про свої почуття та переживання, лише вона його єдина розрада.
295. «Бонзи без накидок»…Той, хто каже: «Бонзи ходять без красивих накидок», – цікава людина.
296. Правда, що ви збираєтеся поїхати?– Правда, що ви збираєтеся поїхати в якесь богом забуте село? – хтось мене запитав. Ось що я відповіла:
Про таке я навіть і не думала, Піти кудись в гірське село, Де гірська сосна шепоче. Чи хтось вам це сказав? Чи це примарилося вам? 297. Одна придворна дама мала любовний зв’язокОдна придворна дама мала любовний зв’язок із сином правителя провінції Тотоі. Дізнавшись про те, що її коханий ходить ще до однієї фрейліни, до того ж, ще й до тієї, яка служить в одному з нею палаці, вона дуже розлютилась.
– Можу тобі поклястися здоров’ям свого батька, я її взагалі не бачив ніколи! – запевняв він мене.
– Що мені йому сказати? – питала дама своїх подруг.
Я для неї склала наступного вірша:
Богів як свідків запроси, І батька свого також. Там, де міст стоїть Хамана, Невже, скажи мені, повірю я, Що ти для іншої також його створив? 298. Одного разу я розмовляла з чоловікомОдного разу я розмовляла з чоловіком у будинку, де варто побоюватися сторонніх очей. Серце моє тривожно билося.
– Чому ви так переживаєте? – запитав він мене.
Я ж йому відповіла:
Як на «Заставі зустрічей» Б’ється невидиме джерело, Так сильно в мене серце б’ється: Раптом хтось помітить Таємний ключ. 299. Китайські накидкиКитайські накидки мають бути густого кольору: червоного, жовтогарячого, сливового.
300. ШлейфШлейф найкрасивіший тоді, коли він кольору океану.
301. Плетені речіПлетені речі найкращі пурпурного кольору. Звісно, гарний і сливовий колір, та цей колір більше підходить для святкування.
302. ГербиЩодо родинних гербів, то це герб у вигляді
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Записки в узголів’ї», після закриття браузера.
