Читати книгу - "Загадковий нічний інцидент із собакою"

Тої ночі я трохи поспав, оскільки складав свій іспит із математики рівня «А». А на вечерю я поїв трохи шпинатового супу.

Наступного дня я виконував Завдання 2, а Отець Пітерс читав «Ціну апостольства» Дітриха Бонгоффера, але цього разу він не курив сигарети, а Шивон наказала мені сходити в туалет перед іспитом, а тоді посидіти на самоті, подихати й порахувати.

Того вечора я грався на комп’ютері в «Одинадцяту годину», коли перед будинком зупинилося таксі. У таксі сидів містер Шиєрс, він вийшов й кинув на моріжок велику картонну коробку з речами, які належали Матері. Там були рейтузи, фен для волосся, шампунь «Л’Ореаль», пачка мюслі й дві книжки: «ДІАНА: її справжня історія» Ендрю Мортона та «Суперники» Джиллі Купер, а також моя фотографія у срібній рамці. Скло в рамці розбилося, коли фотографія впала на землю.

Тоді він дістав із кишені ключі, сів у свою машину та поїхав геть, а Мати вибігла з будинку, а потім на вулицю й закричала:

— І навіть не думай повертатися, лайно ти таке!

Коли машина від’їжджала, Мати кинула пачку мюслі й влучила в багажник, а місіс Шиєрс визирала з вікна, коли Мати це робила.

Наступного дня я виконував Завдання 3, а Отець Пітерс читав газету «Дейлі мейл» і встиг викурити три сигарети.

Ось яка задача мені сподобалася найбільше

Доведіть, що:

«Трикутник зі сторонами, які можна виразити формулами n2 + 1, n2 – 1 та 2n (де n > 1), є прямокутним».

Доведіть від супротивного, що обернене твердження невірне.

І я збирався розписати відповідь на це питання, тільки Шивон сказала, що це буде не дуже цікаво, але я стверджував, що це цікаво. А вона сказала, що людям не захочеться читати в книжках розв’язання математичних задач і що я можу навести відповідь у Додатку, а це додатковий розділ у кінці книжки, який люди можуть прочитати, якщо схочуть. Тож я так і зробив.

Тоді біль у грудях став не такий сильний, і мені було легше дихати. Але мені й досі було зле, оскільки я не знав, чи добре склав іспит, не знав, чи дозволить екзаменаційна комісія розглядати мою роботу після того, як місіс Ґасконь сказала їм, що я не складатиму іспит.

Краще знати про те, що станеться щось хороше: сонячне затемнення або те, що ти отримаєш на Різдво мікроскоп. І погано, коли ти знаєш, що станеться щось погане: поїздка до стоматолога або у Францію. Але мені здається, що найгірше — це коли ти взагалі не знаєш, що станеться — хороше чи погане.

Того вечора Батько приїхав додому, а я сидів на дивані, дивився «Університетські змагання» й саме відповідав на питання про науку. Він зупинився в дверях вітальні й сказав:

— Тільки не кричи, Крістофере, гаразд? Я тебе не скривджу.

За ним стояла Мати, тож я не закричав.

Тоді він підійшов трохи ближче й став переді мною навколішки, наче перед собакою, якому ти хочеш показати, що ти не Агресор, і сказав:

— Я хотів спитати, як пройшов твій іспит.

Але я нічого не відповів.

— Розкажи йому, Крістофере, — попросила Мати.

Але я все одно мовчав.

— Крістофере, будь ласка, — сказала Мати.

— Я не знаю, чи правильно відповів на всі питання, оскільки я був дуже втомлений і майже не їв, тож не міг нормально думати, — відповів я.

Тоді Батько кивнув і трохи помовчав, а потім сказав:

— Дякую.

— За що? — спитав я.

— Ну… просто дякую, — сказав він. — Я тобою дуже пишаюся, Крістофере. Дуже пишаюся. Я впевнений, що ти дуже добре склав іспит.

Потім він пішов, а я додивився «Університетські змагання».

Наступного тижня Батько сказав Матері, що їй треба виїжджати з будинку, але вона не могла цього зробити, оскільки в неї не було грошей, аби платити за оренду квартири. А я спитав, чи заарештують Батька й чи не посадять у тюрму за вбивство Веллінгтона, оскільки якщо б він сів у тюрму, то ми змогли б жити в його будинку. Та Мати сказала, що поліція заарештує Батька тільки в тому разі, якщо місіс Шиєрс висуне звинувачення, тобто скаже поліції, що вона хоче, аби його заарештували, тому що поліція не арештовує людей за незначні злочини, якщо тільки не попросити про це, а Мати сказала, що вбивство собаки було незначним злочином.

Але потім усе було добре, оскільки Мати знайшла роботу на касі в садівничому центрі, а лікар призначив їй пігулки, які треба приймати щоранку, аби не почуватися такою сумною, тільки від них у Матері інколи паморочилося в голові й вона падала, якщо різко підводилася. Тож ми переїхали в кімнату у великому будинку, складеному з червоної цегли. І ліжко стояло на кухні, і мені це не подобалося, оскільки вона була маленька, коридор було пофарбовано в коричневий колір, а туалетом і ванною користувалися інші люди, і Матері доводилося чистити їх перед тим, як вони були потрібні мені, інакше я відмовлявся ними користуватися, а інколи я пісяв у штани, оскільки в туалеті були інші люди. А в