Читати книгу - "Гойдалка дихання"

Існують також інші партнери.

Одного разу я танцював із чайником.

Із цукерничкою.

З коробкою з-під печива.

З телефоном.

З будильником.

З попільничкою.

З ключами від помешкання.

Мій найменший партнер — це відірваний від пальта ґудзик.

Це неправда.

Одного разу під білим столом із пластикового стільницею лежала виваляна в пилюці родзинка. І тоді я танцював із нею. А потім з'їв її. І відчув у собі щось дуже далеке.

ПІСЛЯМОВА

Коли влітку 1944-го Червона армія вже дійшла до глибокого румунського тилу, фашистського диктатора Антонеску заарештували і кинули до в'язниці. Румунія капітулювала і несподівано для всіх оголосила війну нацистській Німеччині, з якою вони до того моменту були спільниками. У січні 1945-го радянський генерал Виноградов від імені Сталіна поставив перед Румунією вимогу видати всіх німців, які проживають у країні для «відбудови» зруйнованого під час війни СРСР. Усі чоловіки і жінки віком від 17 до 45 були відправлені на примусові роботи у радянські трудові табори.

Моя мати також провела 5 років у трудовому таборі.

Оскільки це нагадувало про фашистське минуле Румунії, тема депортації довший час була табу. Про табори говорилося лише у родинному колі, з найбільш довіреними людьми, які самі пережили депортацію. Але навіть тоді це були самі лише натяки. Ці завуальовані розмови супроводжували все моє дитинство. Я не розуміла, про що вони, але відчувала страх.

У 2001 році я почала записувати розмови з колишніми депортованими з мого села. Я знала і про те, що Оскар Пастіор теж був свого часу депортованим, тому розповіла йому про свій намір написати про це. Він зголосився допомогти мені своїми спогадами. Ми почали регулярно зустрічатися, він розповідав, а я записувала. Але незабаром у нас виникло бажання написати цю книгу разом.

Коли у 2006-му Оскар Пастіор так раптово помер, у мене залишилося чотири зошити записаних від руки нотаток і кілька начерків до окремих розділів. Після його смерті я ніби закам'яніла. Особиста близькість із нотаток тільки посилювала біль від втрати.

Лише через рік я змогла примусити себе відмовитися від займенника «ми» і написати роман самостійно. Але без деталей про побут щоденного життя у таборі, розказаних мені Оскаром Пастіором, я ніколи б не змогла цього зробити.

Березень 2009

Примечания

1

Одна з найвідоміших німецьких різдвяних пісень, текст якої відомий ще з XVI століття.

2

Усі топоніми — Кастенгольц, Вурмльох, Волькендорф, Ліблінґ, Ґросшам — мають прозору етимологію. Kastenholz — у перекладі з нім. дерев'яні бруски. Wurmloch — яма з хробаками. Wolkendorf — село хмар. Liebling — коханий, кохана. Grossscham — великий сором.