Читати книгу - "«Штурмфогель» без свастики"

Піхт устиг добігти до своєї машини, відкинув ліхтар, ускочив у кабіну, ввімкнув запалювання двигуна. Над кабіною засвистіли кулі. Мов на зло, мотор не запускався. Одна куля пробила плексиглас ліхтаря. Нарешті пчихнувши, запрацював двигун.

У цю мить вибух заправника кинув солдатів, Коссовські й Вайдемана на землю. Паулю вдалося вирулити на злітну смугу.

Вайдеман трохи підняв голову, підхопився і кинувся до стоянки «месершмітів». Під виття сирен стрибали й кабіни пілоти, які виявились поблизу.

Піхт захлопнув ліхтар, відчув якусь незбагненну, давно втрачену легкість. Хвилювання минуло. Голова набула ясності, яка буває після сильного потрясіння.

Винищувач хитнувся, спустив гальма. Кашкет, залишений якимсь пілотом, потрапив у струмінь вітру від працюючого гвинта, злетів і, перевертаючись, щез у лісі. Руда обсмалена трава на обочині бетонки припала до землі від шаленого вітру. Потік здійняв пил. Хитнулись елерони на кінцях крил, неначе величезний птах заворушив пір'ям перед тим, як злетіти.

Солдати на чолі з Коссовські були майже поряд.

І Піхт повів машину на зліт. Літак одірвався від землі і вперся гострим носом у небо, де блукали димові хмари. Потім Пауль перевернув машину через крило і вдарив з усіх гармат по літаках, які вирулювали на злітну смугу. Потім знову розвернувся і знову стріляв, розкидаючи літаки, що повзли по землі.

Два винищувачі усе-таки встигли піднятися в повітря. Серед них Піхт без зусиль знайшов той, яким керував Вайдеман. На форсажі[24] він ліз угору, націлюючись для атаки. Піхт обстріляв його, але Вайдеман спритно втік від траси.

«То що ж, давай схопимося з тобою наостанку, Альберте!» — подумав Піхт.

Вайдеман відкрив вогонь з дальньої дистанції. Він хотів налякати Піхта, позбавити впевненості. Піхт пірнув під трасу і помчав уперед, розганяючи винищувач. Другий винищувач став заходити йому в хвіст.

Вайдеман круто відвернув убік. Піхт устиг помітити його зле обличчя, скуйовджену голову. «Забув шолома, поспішаючи».

Земля лишилась далеко внизу. Зеленими й коричневими квадратами кружляли поля, виблискувало на сонці плетиво річок. Піхт потягнув ручку на себе й загальмував, випустивши щитки. Винищувач, який заходив ззаду, проскочив мимо. В жовтому хресті прицілу майнув його силует. Піхт натиснув на гашетки, встиг помітити, як траса вп'ялася йому в бік і звідти, з чорної дірки, вивалилася хмара диму.

«Але де Вайдеман?» Він окинув поглядом небо, перевалив машину з крила на крило. Вайдемана не було. І тут підкралося зрадницьке почуття страху. Піхт не бачив ворога, але знав: він десь поряд. Піхт зробив напівпетлю й оглянувся — Вайдеман висів на хвості.

«Цього разу промахнувся… Та чому він не стріляє?»

Піхт почав схиляти машину в глибокий віраж. При перетягуванні ручки на віражі «месершміт» зривався в штопор. Яка з машин упаде першою? Може, Вайдеманова? Це була остання надія вціліти. Ледь помітними поштовхами Піхт совав ручку вбік і тиснув на педаль. Винищувач вібрував, рискаючи носом по обрію. Піхт оглянувся. Вайдеман також висів на критичному розвороті, намагаючись піймати в приціл його машину.

Черга вдарила по крилу, але не дістала кабіни. Піхтів «месершміт» похитнувся. Раптом майнула проста думка — крутнути спадну бочку. Вайдеман кинеться за ним, мине секунда. А секунда — не так-то вже мало в стрімкому повітряному бою.

Піхт кинув винищувач униз і став робити безладні витки. Але Вайдеман розгадав маневр. Він зрозумів: якщо кинеться слідом, то опиниться внизу й Піхт розстріляє його. Додавши газу, він одігнав літак убік і розвернувся. Вийшов на вихідну позицію для лобової атаки й Піхт. Хто зверне першим? У кого не витримають нерви?

_Машини з подвоєною швидкістю мчали назустріч одна одній. Ніхто не звертав. Вайдеман в якусь мить збагнув: Піхт не зверне, й останнім жахливим зусиллям примусив себе не звертати також. Надто багато зв'язувало їх у минулому і надто багато розділяло в цю останню мить…

Коссовські, крізь пелену злих сліз спостерігаючи за боєм, побачив, як два винищувачі вдарились один об одного, біло-червоний спалах розколов небо на частини, розкидав шматки металу.

Але вітер швидко розвіяв дим, і знову в безодні синяви показалися легкі, рожевуваті хмари…

ПІСЛЯМОВА

Лехфельд двигтів од гуркоту важких «шерманів». Кінчалася війна, найстрашніша з усіх воєн, разом узятих. Трясли бруківку армійські «доджі». Важкою ходою, врозбрід ішли канадські стрільці — засмаглі, безтурботні, в брудних сукняних куртках. Вони насвистували веселу солдатську пісеньку.

А назустріч цьому потокові повільно йшли троє. Карл Гехорсман, Еріх Хайдте й Еріка. В сквері біля міської ратуші перед замком Блоків вони зупинилися. Старі дерева тут були вирубані, на обочинах алей стирчали скорботні чорні пеньки. Гехорсман підняв щита з дороговказом, на чистому зворотньому боці хімічним олівцем написав: «Тут у боротьбі з фашистами загинули радистка Ютта Хайдте й радянський боєць…»

— Я не знаю, як насправді звали Пауля, — сказав Гехорсман.

Не знав цього і Еріх Хайдте, не знала й Еріка.

Подумавши, Гехорсман рішуче дописав: «… на ім'я Март». Підійшов американський солдат, помовчав, меланхолійно прожовуючи гумку.

— Кемрид? — запитав він.

— Друг, — відповів Гехорсман і з розмаху ввіткнув щита у вологу землю.

Поки не змиють напис дощі, він буде нагадувати про війну й подвиг солдатів мужнього й тяжкого фронту. В той час розвідникам ще не ставили пам'ятників з бронзи й каменю.

Примітки

1

Мельдерс Вернер— командир з'єднання винищувачів, які діяли в складі фашистського легіону «Кондор» у період громадянської війни в Іспанії 1936–1939 років.

2

Робити «козла» — жаргоном льотчиків: неправильно сідати. Літак, не зовсім погасивши швидкість, при зіткненні із землею підстрибує, робить «козла».

3

Люфтвафе — військово-повітряні сили фашистської Німеччини.

4

Гітлер справді дотримав слова. Хе-176 замість ангара перекочував у Музей авіації і згорів під час бомбардування Берліна, через шість років після описуваної події.

5

Флатер — мимовільне трясіння літака, що виникає при швидкості, не розрахованій для даної конструкції машини.

6

Оберштурмфюрер — офіцерський посадовий чин у гітлерівських збройних загонах націонал-соціалістичної партії «Шутстаффель» — СС.

7

Арбайтсфюрер— представник нацистської партії на підприємстві, який відповідає за виконання плану й виховання робітників у фашистському дусі.

8

Гейдріх — начальник Головного імперського управління безпеки. Вбитий чеськими патріотами в Празі в 1942 році.

9

Канаріс — керівник військової розвідки й контррозвідки гітлерівської Німеччини — абверу. Повішений після невдалого замаху на Гітлера 20 липня 1944 року.