Читати книгу - "Бурштиновий Меч 3, Ян Фей"

1392

Розділ 1392

.

Ця можливість звучала моторошно, і насправді гравці, які заблукали в цьому світі, також були налякані. Дзеркальний світ Вонде був абсолютно мертвим світом. Не було ні життя, ні магічного потоку, і навіть стихії були мертві. Деякі говорили, що це легендарне Королівство мертвих, але гравці так і не знайшли там існування річки Стікс.

Брандо знав, що таких літаків у Вонде багато, і Царство Застою було лише одним із них. Алоз сказав, що Царство Застою було більшим, ніж саме Вонде, і він не знав, чи це твердження правильне.

Як міг існувати такий світ Вислухавши пояснення Брандо, обличчя дівчат трохи зблідли.

. 13 30 .

Коли корабель увійшов у новий канал, Місяць Меча Тадіша таємничим чином зник, а на небі з’явилося три супутники. Одним з них був блакитний Місяць Щита, Октавія, а іншим - вкрай рідкісний Місяць Щита. Цей супутник не був жодним із 13 супутників, а в давнішу епоху люди навіть думали, що це метеор. Цей Місяць Щита рідко з’являвся на небі Вонде, і казали, що він з’являвся лише раз на 30 років.

.

Дельфайн знову замовк. Світло трьох місяців розливалося по мовчазному каналу, і морська гладь була яскраво освітлена, і хвилі, здавалося, світилися сріблястим світлом. У цей час вже всі знали, що робота доньки прем’єра важливіша, тому її ніхто не турбував.

?

Маленька самка дракона тупо дивилася на морську гладь, її золоті очі відбивали м’яке сріблясте світло. Вона раптом обернулася і слабо запитала Брандо: Брандо, невже ми знову побачимо Флору?

Брандо був приголомшений, і в його свідомості з’явився образ дещо байдужої дівчини. Він пригадав, як вперше зустрівся з Алозом і Флорою. У той час він ще перебував у Святих Руїнах феї, і маленька жінка-дракончик злісно подарувала йому Золоте яблуко.

.

Це Золоте яблуко згодом стало сполучною ланкою між ним, Алозом і Скарлет.

Звичайно, він відповів. У цьому світі було багато здібностей, які могли впливати на розум, але це були майже всі здібності богів. З цими здібностями було важко впоратися, а деякі навіть існували вічно, як тільки вони почали діяти.

Цього разу його суперником став Сутінковий Дракон, але Брандо не полишав надії в серці.

Він був гравцем, і гравцям судилося не схилятися перед будь-якими труднощами в грі.

?

Брендель, — прошепотів Алоз, — чи я егоїст? Я повинен був понести це покарання разом з Фальфою, але тепер я залишив її в спокої. Вибачте за клятву, яку я дав їй.

На жаль, Брендел знав, що маленька жінка-дракончик завжди відчувала провину. Дракони були надзвичайно віддані своїм партнерам, і вчинок Фаллофи, який врятував її від бога-дракона Бахамута, був як більмо в її серці. Якщо ви здастеся, ви підведете Фаллофу.

.

Я розумію. Алоз зітхнула, її дещо молоде обличчя відбивало шар флуоресцентного світла. Спасибі тобі, смердюча людина.

.

Особливо тьмяними були смолоскипи, вставлені в стіни глибокого коридору. Невдовзі пролунав звук глухих, але трохи квапливих кроків.

!

Священик Ландо поспішив коридором, штовхнув важкі двері в кінці коридору і квапливим тоном закричав: Шановний пане, як ви й очікували, вони увійшли на святу землю!

.

Хм, за дверима в центральному храмі острова Дено пролунало холодне пирхання. Переходь до суті, ідіот.

,

Ландо тримав у руці чорну кришталеву кулю, а поверхня кришталевої кулі відбивала краєвиди моря біля острова Вівчарство. Острів Вівчарська голова був головним островом найдальшого ланцюга островів на північний схід від архіпелагу Дено. Учні острова побудували там шпиль для спостереження за довколишніми водними шляхами, звідси і назва острова.

У цей момент море біля острова Овеча голова наповнилося туманом, а яскраве місячне світло звисало з неба, немов утворюючи сліпучий прохід в тумані.

.

Хоча Ландо нічого не бачив у проходженні світла, тому що Канал Місяців перекривав би огляд при його відкритті, він принаймні розумів, що Канал Місяців не відкриється просто так. Учні острова Овеголов так пильно стежили за Святою Землею Атук, і за останні кілька місяців туди увірвався лише один корабель. Вони не відкривали Канал Місяців, тому неважко було уявити, хто це зробив.

.

У залі деякий час панувала тиша, і Акенту, здавалося, дивився на сцену в кришталевій кулі, а потім холодно відповів: Дуже добре, цього разу ти добре впорався, Ландо, мій слуга.

Ландо подумав, що це не має до нього жодного стосунку, ці люди, очевидно, увірвалися самі. Він знав, що його повелитель демонів у гарному настрої, але демони часто бувають темпераментними, тому сказав нервово: Але, шановний господарю, якщо вони продовжать рухатися вперед, боюся,

,

Не бійтеся, я не думаю, що вони наважаться здійняти великий галас навколо чарівного кола, — сказав Акенту в гарному настрої. Ви можете йти зараз, це ваша нагорода.

Тільки-но він закінчив говорити, як Ландо відчув, як вогненна сила вдарила його прямо в груди. Він ледь не впав на землю. Але жрець острова Вівчарство стримався і не наважився проявити неповагу. Обличчя його було вогненно-червоне, а вени на лобі опуклі. Через деякий час він глибоко вдихнув і з подивом і радістю сказав: Будь ласка, прийміть мою щиру вдячність, мій шановний господарю, ви — найвеличніше існування.

Після цього він злегка вклонився і поспішив із зали.

.

У залі знову запанувала тиша. Через кілька секунд холодний голос сказав: Ти даремно витрачаєш свою силу, Акенту. Сила, яку ви йому дали, взагалі не спрацює.

Мені потрібно, щоб ці слуги зробили для мене щось, чого я не можу зробити. Ви не розумієте цих скромних маленьких хлопців, Леді Дракон, якщо ви не дасте їм якихось переваг, вони не будуть працювати на вас щиро.

?

Що вони можуть зробити?

Ха-ха, Акенту гордо засміявся. Є речі, які ви не можете зробити самі, тому вам потрібні слуги. Ці смертні дуже добре вміють жадібно і поневолювати людей. Я просто користуюся ситуацією.

.

Ось чому ви, демони, протягом тисячоліть неодноразово зазнавали невдачі в цьому великому існуванні. Подивіться на свої мерзенні обличчя, ви так пишаєтеся тим, що стали корінними жителями цього світу.

- ?

Не порівнюйте мене з тими безмозкими довгоногими кристалами. Ми використовували схеми, щоб захопити цей світ. Як були зруйновані Срібні рівнини? Це все завдяки нам, демонам. Акенту, схоже, розлютився від цих слів. Звичайно, він знав, що Сутінковий Дракон був розчарований бездіяльністю демонів протягом тисячоліть. Він кричав від страху і гніву. Мені не потрібно, щоб