Читати книгу - "Науково-практичний коментар до цивільного законодавства України"

2. Таким же є співвідношення між спеціальним правилом ст. 952 ЦК, яке встановлює умови відповідальності поклажодавця за збитки, завдані властивостями речі, переданої на зберігання, та загальним правилом ч. 1 ст. 614 ЦК. Згідно з останнім правилом особа, яка порушила зобов’язання, несе відповідальність перед кредитором за наявності її вини, якщо інше не встановлено договором або законом. Інше випливає із ст. 952 ЦК: поклажодавець звільняється від відповідальності за збитки, завдані властивостями речі, переданої на зберігання, у випадках, коли зберігач не знав і не міг знати про ці властивості. У решті випадків поклажодавець звільняється від обов’язку відшкодування таких збитків відповідно до загального правила ч. 1 ст. 614 ЦК, що визнає умовою відповідальності вину боржника.

1. Зберігач зобов’язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився.

1. Із ст. 953 ЦК прямо випливає право поклажодавця в будь-який час забрати річ, передану на зберігання. Зберігай на вимогу поклажодавця зобов’язаний повернути річ, хоча б строк зберігання і не закінчився. У разі, якщо поклажодавець достроково забрав річ, яка раніше була передана на зберігання, зберігач має право на пропорційну частину плати за зберігання. Відповідальність у вигляді відшкодування збитків (неотриманого доходу у вигляді плати за зберігання за період зберігання, що залишився) поклажодавець, який забрав річ до спливу строку зберігання, не несе, оскільки відповідальність наступає у разі порушення зобов’язання, а поклажодавець, який достроково забрав річ, лише реалізував своє право, а не порушував зобов’язання. Цивільне законодавство встановлює правила про відшкодування збитків за відсутності порушення. Але ж такого положення стосовно випадків, які розглядаються, не передбачено.

1. Положення цієї глави застосовуються до зберігання, яке здійснюється на підставі закону, якщо інше не встановлено законом.

1. На підставі закону зберігання здійснюється тоді, коли сторони в будь-якій формі не виражали волю на встановлення правовідносин щодо зберігання, але такі правовідносини виникли на підставі інших юридичних фактів, передбачених законом. Відповідно до ст. 667 ЦК у разі укладення договору купівлі-продажу з умовою про перехід права власності до покупця раніше від передання йому товару з моменту переходу права власності виникає зобов’язання зберігання, в якому зберігачем є продавець, а поклажодавцем — покупець. Відповідно до ст. 954 ЦК положення ст. 936 — 955 ЦК застосовуються до таких зобов’язань, якщо інше не встановлено законом. Стаття 667 ЦК передбачає відшкодування покупцем продавцеві витрат, які були необхідні для зберігання, якщо інше не встановлено договором. Отже, застосовується (якщо інше не встановлено договором) правило ст. 667 ЦК, що передбачає відшкодування витрат зберігача (продавця) на зберігання та не передбачає внесення плати за зберігання.

1. Положення параграфу 1 цієї глави застосовуються до окремих видів зберігання, якщо інше не встановлено положеннями цього Кодексу про окремі види зберігання або законом.

1. Стаття 955 ЦК лише на перший погляд не має будь-якого регулятивного значення. Перший погляд дає підставу для висновку про те, що і без цієї статті зрозуміло, що встановлені Цивільним кодексом спеціальні правила щодо окремих видів зберігання, а також встановлені спеціальними положеннями законів правила підлягають переважному застосуванню. Насправді ст. 955 ЦК має істотне регулятивне значення. У силу цієї статті переважному перед ст. 936 — 954 ЦК застосуванню підлягають як прямо встановлені Цивільним кодексом правила про окремі види зберігання чи прямо встановлені спеціальними законами правила, так і правила, які випливають (в тому числі і непрямо) із правил, встановлених Цивільним кодексом щодо окремих видів зберігання або законом.

1. Товарним складом є організація, яка зберігає товар та надає послуги, пов’язані зі зберіганням, на засадах підприємницької діяльності.

2. Товарний склад є складом загального користування, якщо відповідно до закону, інших нормативно-правових актів або дозволу (ліцензії) він зобов’язаний приймати на зберігання товари від будь-якої особи.

1. Частина положень ст. 956 — 966 ЦК поширюється на всі правовідносини щодо зберігання, яке здійснюється на будь-якому товарному складі, а інша частина — тільки на правовідносини щодо зберігання, яке здійснюється на сертифікованому товарному складі. На товарному складі можуть зберігатися будь-які товари, стосовно яких зберігання є можливим (неможливим є зберігання, наприклад, електроенергії). Для сертифікованих товарних складів перелік товарів, які не можуть на них зберігатися, встановлений преамбулою Закону «Про сертифіковані товарні склади та прості і подвійні складські свідоцтва» [180].

2. Товарний склад визначається в ч. 1 ст. 956 ЦК як організація (юридична особа), яка зберігає товар та надає послуги, пов’язані із зберіганням на засадах підприємницької діяльності. Таке