Читати книгу - "Невдале викрадення, Сая Морі"

— Сподіваюсь, більше таких промахів не буде, — Костянтин відклав меню на край столу та кинув насуплений погляд на вечірнє місто, що сяяло вогнями за вікном. — З поліції немає звісток?

— Поки ні, — молодий підлеглий з побоюванням спостерігав за похмурим співрозмовником.

Пів хвилини кримінальний авторитет мовчав та спостерігав за машинами, що проїжджали під вікном ресторану.

— На сьогодні все. Можеш йти.

Костянтин повечеряв на самоті та вже збирався їхати додому, але черговий дзвінок вирішив зруйнувати його плани. Він сів за кермо та неприязно глянув на незнайомий номер на екрані смартфона.

— Слухаю. Ми знайомі? — чоловік потер пальцями перенісся та зневажливо скривився. Пізні дзвінки — верхівка непристойності. — То дзвонили б моєму помічнику. Ви впевнені, що просили передати саме так? — він сперся рукою на кермо, здивовано насупився та недовірливо глянув не екран. — Прямо зараз? — кримінальний авторитет із сумнівом глянув на стрілки наручного годинника. — Адреса. За годину буду.

Голова Ярини озвалася глухим болем, коли вона почала приходити до тями. Вона хотіла потерти сонні повіки, але у неї нічого не вийшло — викрадачі незручно зафіксували руки за спиною. Коли різнобарвні кола припинили витанцьовувати перед очима, а зір звик до темряви, Ярині вдалося озирнутися. В порожній та похмурій кімнаті не було меблів — тільки батарея, до якої її прикували кайданами.

З-за дверей почулися кроки, що з кожною секундою звучали гучніше. В замку провернувся ключ. Клацнув вимикач, й приміщення осяяло тьмяне світло лампочки під стелею.

На порозі завмерла невисока жінка у бордовій сукні з високим розрізом. Ярині, що лежала на підлозі у скрученій позі, було складно роздивитися деталі зовнішності незнайомки. Але навіть з відстані у кілька метрів здавалося очевидним, що вишукане вбрання коштує цілий статок. І навіщо такій витонченій жінці знадобилося викрадення посередньої дівчини?

— Вже прийшла до тями? — окреслені червоним вуста розтягнулись у ласкавій посмішці. — Як самопочуття?

— Бувало й краще, — хрипко озвалась Ярина, але закашлялась й більше нічого не встигла додати.

— Незабаром буде краще, — обнадійливо пообіцяла жінка й схилила голову. Вона із щирим зацікавленням вивчала зовнішній вигляд Ярини, яка приречено глянула на неї з-під лоба:

— Хто ви? Чому я тут?

— Катерина Болконська, — незнайомка представилась з неприхованим задоволенням та обережно поправила красиво закручені локони темного волосся. В темних карих очах промайнула ледь помітна пиха — жінка звикла справляти враження, як ефектною зовнішністю, так і власним імʼям. — Дизайнерська лінія одягу, — розчарована щирим нерозумінням та млявою реакцією Ярини жінка доброзичливо уточнила, в яких колах та чим саме відома. — Невже Сергій жодного разу не згадував про мене?

То ось воно щось! Варто було одразу здогадатися, що жоден злочин у місті не обходиться без цього самовдоволеного та пихатого зухвальця! Навіть з будинку кримінального авторитета її висмикнули, аби помститися Сергію. Якій ще кількості людей і яким чином він настільки зіпсував життя, що ними може заволодіти невгамовне бажання викрасти його дівчину? Якщо вдасться вижити, треба домогтися від нього списку ворогів, щоб по одному пункту викреслювати після кожного нового викрадення та морально готуватися до наступного.