Читати книгу - "Межа Фундації"

скільки новобранців вищого ґатунку втратила протягом цих століть Друга Фундація. Неможливо оцінити всі квадрильйони людей, які населяли Галактику. Але ніхто з них не був такий перспективний, як Тревіз, і, поза сумнівом, не міг би опинитися в такій складній ситуації.

Гендібал злегка похитав головою. Тревіза не слід ігнорувати, народився він на Термінусі чи ні. І хвала Спостерігачеві Компору, який це зрозумів, навіть після того як роки спотворили його.

Звичайно, тепер від Тревіза їм не було жодної користі. Він був уже застарий для формування, але ще мав цю вроджену інтуїцію, цю здатність знаходити правильне рішення на підставі абсолютно недостатньої інформації і щось… щось…

Старий Шандесс — який, попри те, що його розквіт був позаду, був Першим Спікером, і загалом непоганим Першим Спікером, — щось побачив у цьому навіть без корельованих даних та обґрунтувань, що їх виробив Гендібал під час цієї подорожі. Тревіз, уважав Шандесс, був ключем до подолання кризи.

Чому Тревіз тут, на Сейшеллі? Що він планує? Що робитиме?

І його не можна торкатися! У цьому Гендібал був упевнений. Доки достеменно невідомо, яку роль відіграє Тревіз, буде вкрай хибно намагатися змінити його в будь-який спосіб. З огляду на Антимулів, ким би вони не були й чим могли б бути, один неправильний рух щодо Тревіза (з усіх людей — Тревіза) міг стати для них абсолютно несподіваним вибухом мікросонця.

Він відчув, як над його розумом ширяє якийсь інший, і відмахнувся від нього, ніби від якоїсь набридливої тренторіанської комахи, але подумки, а не рукою. Гендібала відразу ж торкнулася хвиля болю іншої людини, і він підняв очі.

Сура Нові піднесла долоню до насуплених брів.

— Вибачте, пане. У мене раптом голова заболіла.

Гендібал відразу пошкодував про свій учинок.

— Вибач, Нові. Я не думав або, точніше, думав занадто зосереджено. — Він швидко й лагідно заспокоїв її потривожені звивини.

Нові відразу ж усміхнулася.

— Біль раптом зник. На мене добре діє ніжний звук ваших слів, пане.

— Добре! Щось сталося? Чому ти тут? — сказав Гендібал. Він стримав себе й не став проникати в її мозок далі, щоб дізнатися самому. Він дедалі більше відчував небажання порушувати її приватність.

Нові завагалася і трохи нахилилася до нього.

— Я хвилюватися. Ви дивилися в порожнечу, видавали якісь звуки, а ваше обличчя смикалося. Я стояла там завмерши, перелякатися, що ви слабшаєте, вам зле, і не знати, що робити.

— Це дрібниці, Нові. Тобі немає чого боятися. — Він погладив її ближчу до нього руку. — Немає чого боятися. Розумієш?

Страх або якась інша сильна емоція дещо спотворила й зіпсувала симетрію її мозку. Гендібал волів бачити її розум спокійним та щасливим, але думка про те, щоб якось відрегулювати його до цього стану, викликала в нього вагання. Вона вважала попереднє регулювання впливом його слів, і йому здалося, що краще зберегти в неї цю думку.

— Нові, а чому б мені не називати тебе Сурою? — сказав він.

Вона глянула на нього з раптовою зажурою.

— О пане, не робіть цього.

— Але ж Руфірант робив так, коли ми познайомилися. Тепер я знаю тебе достатньо добре…

— Я знаю, що він це робив, пане. Так чоловік говорити до дівчини, яка не мати чоловіка, яка… неповна. Тоді вимовляють її перше ім’я. Для мене почесніше, якщо ви казати «Нові», і я пишатися, якщо ви так казати. І хоча в мене зараз немає чоловіка, у мене є пан, і я задоволена. Сподіваюся, що для вас не бути образливо казати «Нові».

— Авжеж ні, Нові.

Від цих слів її мозок відразу ж заспокоївся, і Гендібал відчув задоволення. Завелике задоволення. Чи має він бути аж таким задоволеним?

Трохи соромлячись, він згадав, що Мул нібито так само опинився під впливом жінки з Першої Фундації, Бейти Дарелл, і це спричинило його крах.

Зараз, звичайно, була інша ситуація. Ця гамішка була його захистом від чужих розумів, і він хотів, щоб вона якомога ефективніше слугувала для цієї мети.

Ні, неправда… Його функцію як Спікера буде підірвано, якщо він перестане розуміти власний розум або, ще гірше, свідомо перекручуватиме його роботу, уникаючи істини. Правда полягала в тому, що його тішило, коли вона була спокійна й тиха по-справжньому, без його втручання, і це тішило його просто тому, що вона йому подобалася; і, зухвало подумав він, у цьому немає нічого поганого.

— Сідай, Нові, — сказав Гендібал.

Вона сіла, ризиковано балансуючи на краєчку крісла й відсунувшись настільки, наскільки дозволяв обмежений простір. Її розум наповнився повагою.

— Коли ти бачила, як я видаю звуки, Нові, я говорив на далекій відстані, по-науковому, — сказав він.

Нові сумно відповіла, опустивши очі:

— Розуміти, пане, що в цьому муковому способі є багато такого, що я не розуміти й не уявляти. Це дуже складна штука. Мені соромно, що я прийти до вас, щоб стати муковцем. Ви не сміятися з мене, пане?

— Немає нічого ганебного в тому, щоб прагнути чогось, навіть якщо воно для тебе за межами можливого. Ти вже надто доросла, щоб з тебе можна було зробити такого науковця, як я, але ніколи не пізно дізнатися більше, ніж уже знаєш, і навчитися робити більше, ніж уже можеш. Я навчу тебе дечого про цей корабель. Коли ми дістанемося місця призначення, ти вже чимало про нього знатимеш.

Гендібал був щасливий. Чому б і ні? Він свідомо відкидав стереотипи про гамішів. Хай там як, а яке право мала така різнорідна група, як Друга Фундація, створювати ці стереотипи? Діти другофундаторів лише зрідка підходили для того, щоб обійняти посаду високого рівня. Діти Спікерів майже ніколи не здобували кваліфікацію, необхідну, щоб стати Спікерами. Три століття тому існувало три покоління Лінгвістерів, але зазвичай уважали, що пересічний Спікер не належав до цієї групи. А якщо так, то хто такі представники Університету, щоб так високо вилазити на п’єдестал?

Він помітив, як заблищали очі Нові, і відчув задоволення.

— Я старатимуся навчитися всього, чого ви мене навчатимете, пане, — сказала вона.

— Не сумніваюся, — відповів він, а тоді завагався. Йому спало на думку, що під час розмови з Компором він ніяк не обмовився, що не сам. Не було й натяку на супутника чи супутницю.

Може, звичайну жінку й можна було б сприйняти як належне; принаймні Компор навряд би здивувався. Але гамішку…

На якусь мить, незважаючи на всі зусилля Гендібала, у ньому переважив стереотип і він відчув радість, що Компор ніколи не бував на Тренторі й не впізнає в Нові гамішку.

Спікер викинув цю думку з голови.