Читати книгу - "Нитки долі: Жереб кинуто, Таша Клим"

«Мені однозначно подобається цей здоров'як», — з усмішкою подумала я.

Коли склянки були наповнені і всі зайняли свої місця, Моллі вирішила сказати тост:

— За приємне випадкове знайомство.

— Дозволь не погодитися, — озвався Сем з абсолютно серйозним виразом обличчя. — Фрейд вважав, що всі люди в нашому житті не випадкові. Що вони завжди були в нашій підсвідомості та з'явилися в потрібний момент. Отже, те, що відбувається, і мало статися, а випадковості насправді не випадкові.

На слова Сема Моллі так мило всміхнулася, що, між іншим, я бачила рідко, від чого навіть на обличчі блондина з'явилася тінь усмішки.

— Добре, — кивнула вона. — Тоді за нитки долі, які привели нас усіх на Пфеїффер Біч.

Проти цього тосту ніхто вже не заперечував.

З кожною хвилиною розмови ставали веселішими, а атмосфера більш невимушеною. Хлопці розповідали, як спонтанно зважилися на цю поїздку, зібравшись буквально за годину, чим займалися перші дні, та як їм насправді було нудно, доки вони не познайомились із нами.

— А чим ви займаєтесь цілий день? — запитав Джон, повернувшись до Вікі.

На ледве вловиму мить її очі розширилися, губи розімкнулися, видаючи хвилювання господині. А далі вона повела погляд на плече Джона, щоб не відвертатися зовсім, але й не дивитись у вічі.

— Засмагаємо, плаваємо, граємо, танцюємо. Коротше, веселимося, — так тихо відповіла Вікі, що на якийсь час повисла мовчанка, щоб можна було вловити слова.

Я бачила, як Джесс посміхнулася, напевно готуючи якийсь підкол, і збиралася вклинитися, щоб перешкодити, але мене випередив Джейк.

— А я-то думаю, чому у вас постійно голосно грає музика, та так, що навіть нам чути.

Насправді він підколював мене, бо на нашому місці музику було ледве чутно, не кажучи вже про табір хлопців. Але я не стала ображатись, спіймавши момент, коли Джейк кивнув другу. Схоже, усі бачили, наскільки Джон і Вікі ніяковіли в компанії один одного.

— Це ми піклуємося, щоб ви слухали гарну музику.

Я підіграла Джейку, за що отримала просто найчарівнішу усмішку у відповідь.

— Отже, любите танцювати? — Джон раптом знову звернувся до Вікі.

Його пальці були зчеплені в замок на зігнутих колінах, а голова трохи опущена, за рахунок чого тіні, що створювалися вогнем багаття, трохи приховували обличчя. А ось Вікі поруч із ним сиділа по-турецьки і з успіхом ховала лише свою впевненість.

— Ми цим непогано заробляємо, — несподівано озвалася Джессіка, тим самим рятуючи подругу, — як тут не полюбиш.

Ми з дівчатами захихотіли. Те, що улюблене хобі стало роботою, приносячи не лише задоволення, а й дохід, завжди було нашим жартом, який мало хто розумів.

Хлопці ж дивно переглянулися між собою.

— То ви типу танцівниці? Типу в клубі чи барі? — заглядаючи Джессіці в обличчя, запитав Джеймс.

Вічно усміхнений і сміливий хлопець почав хмуритися, а решта затихла в очікуванні відповіді. Ми з дівчатами теж перезирнулися, не розуміючи зміни настрою. Покосившись на Джейка, я впіймала на собі пильний погляд. Далі все стало ще абсурднішим, а весела атмосфера кудись випарувалася, поступившись місцем незручному мовчанню.

Тишу порушила Моллі, досить голосно охнувши, а потім скочивши на ноги.

— О Боже! Ви подумали, що ми стриптизерки?

Вона подивилася на Сема, але той дивився на Джейка. Інші теж уникали погляду Моллі. Відповіді не послідувало, але її можна було прочитати на засоромлених обличчях хлопців.

— Як ви взагалі примудрилися таке подумати про нас? — обурилася Джессіка і штовхнула сусіда в плече. — Ми займаємося хореографією і не танцюємо напівголі в нічних клубах, — не вгавала вона, підвівшись на ноги.

Джеймс потягнув її за руку, щоб та сіла назад, і помітно повеселішавши, сказав:

— Ну вже ж вибачте. Красиві, спортивні дівчата кажуть, що люблять танцювати, називають це прибутковим хобі, а потім сміються. Висновок якось сам собою напросився.

Ситуація справді вийшла безглуздою, що призвело до тихих смішків, а ті, у свою чергою, переросли в повноцінний сміх. Ще ніхто ніколи не вважав нас стриптизерками.

Не встигнувши сісти, Джесс почала підколювати Джеймса, мовляв, той так часто ходить до стриптиз-клубів, що не може уявити інший вид танців. Але хлопець не промах і відповів їй, нібито саме тому йому і здається обличчя Джессіки знайомим. Звісно, за це він отримав стусана в плече, але спостерігачі за цією суперечкою сміялися голосно.

— Вікі, пригадую, ти казала, що ви граєте. Поділишся? — Сем, як і робив це раніше, спритно змінив тему.

Для себе я визначила його чоловічою версією нашої Моллі. Це був їхній стриманий блондин, який дбав про всіх і приходив на допомогу в незручних ситуаціях. І вчора, і сьогодні, Сем перший починав розмову, до того ж примудряючись гасити всі пожежі. Від цієї думки я всміхнулася, подивившись на блондинисту парочку, які навіть сиділи поряд. Моллі була блакитноокою натуральною білявкою, і я сумнівалася, що Сем фарбував волосся, а очі в нього здавалися ще яскравішими, ніж у моєї подруги. Безперечно, ці двоє виглядали дуже ефектно разом, нагадуючи мені яскравих представників арійської раси.