Читати книгу - "Анексія: Острів Крим"

Прикордонники прозвітували, що посилили контроль на в’їзді до Криму: «Державною прикордонною службою України розгорнуто три контрольно-пропускні пункти та виставлені прикордонні патрулі. Контрольні пункти розгорнуті в районі населених пунктів Салькове, Каланчак і Чаплинка. Усі вони посилені військовослужбовцями мобільних прикордонних підрозділів, МВС та Збройних Сил України»318.

Тобто ця служба, замість того щоб намагатися упередити проникнення російських військ і диверсантів у пропускному пункті Керч, почала посилювати контрольні пункти на адміністративному кордоні Херсонської області та Криму. Звісно, ці пункти не могли реально зупинити російських диверсантів, які подекуди проникали під виглядом звичайних туристів, подекуди взагалі не ховаючись, тим паче що перекидання військ здійснювалося або через захоплені військові летовища Криму, або через паромну переправу.

Голова СБУ Наливайченко повідомив, що ситуація в Криму залишається доволі напруженою: «Заблоковані можливості СБУ забезпечувати заходи контррозвідувального характеру, антитерористичного характеру на території українського Криму. Військовими частинами РФ заблоковані відповідні органи, заблоковані українські військові частини, населення залякане».

Андрій Сенченко розповів журналістам, що Україна й Росія не ведуть жодних переговорів — вони неможливі за умови окупації Криму: «Ні, не ведеться, це я абсолютно точно можу вам сказати. Росія сьогодні — окупанти. Я знаю, що є якісь спроби Наришкіна [голова Держдуми РФ. — Прим. ред.] дзвонити сюди, був дзвінок Мєдвєдєва Яценюку. Спочатку тон був неприязний, а потім почали звучати меседжі в дусі „давайте перегорнемо сторінку й почнемо відносини з чистого аркуша — дешевий газ, кредити, любов і взаємоповага“. Але наша відповідь проста: поверніть Крим, перепросіть за акт приниження України, вибачтеся перед усім світом за той стрес, який пережив світ через дії РФ, і далі будемо будувати прагматичні відносини». Політик також виступив проти обмеження постачання води й електроенергії в Крим, до чого вже почали активно закликати владу: «Якби йшлося про те, щоби відключити воду Путіну, Мєдвєдєву, Аксьонову й Константинову — ми б це зробили миттєво. Але мова йде про 2,5 млн. наших громадян, і тому це неприпустимо. Люди повинні пережити період окупації з розумінням того, що є підтримка з боку України»319.

Цього дня Amnesty International оприлюднили доповідь про посилення тиску на свободу слова в Росії на тлі кримських подій: «За даними організації, про це свідчать затримання сотень протестувальників, не згодних з військовою інтервенцією Росії в Криму. Сотні демонстрантів, які протестують проти російського військового втручання на територію України, були затримані перед Міністерством оборони на Манежній площі. Кілька десятків осіб затримала поліція й у Санкт-Петербурзі»320.

Цього дня було вдосталь провокацій з російської сторони. Увечері Міноборони України заявило про спробу абордажу російськими спецназівцями «Славутича»: «„Озброєні люди на буксирі підійшли до борту корабля, але екіпаж дав силову відсіч. Була спроба висадити абордажну команду, захопити корабель, зброю й моряків“, — повідомив командир бригади надводних кораблів ВМС ЗС України капітан 2-го рангу Віталій Звягінцев. На даний час кораблі Чорноморського флоту Російської Федерації продовжують блокувати кораблі Військово-Морських Сил Збройних Сил України в Криму»321.

На прохання видання The New Times фотографії з Криму проаналізували міжнародні військові експерти: «Тут все однозначно: перед нами по-зашляховик „ГАЗ-2975 Тигр“ вартістю 60 тисяч доларів, поставки якого здійснювалися виключно для російської армії. Більш того, на номерному знаку видно код військового автомобільного номера — 21 (Північно-Кавказький військовий округ). Перед нами снайперська гвинтівка, яку на перший погляд можна сплутати з югославською „Заставою“. Однак це самозарядна модифікація Драгунова, причому судячи зі ствольної коробки та пневматичного прикладу — новітня модифікація, яка офіційно надходила на озброєння тільки російським силовикам»322.

4 березня назавжди увійшло в історію українських Збройних Сил як день героїчного опору 204-ї бригади тактичної авіації в Бельбеку під Севастополем. Під командуванням справжнього героя полковника Юлія Мамчура українські солдати й офіцери без зброї, під бойовим прапором Севастопольської бригади тактичної авіації імені Олександра Покришкіна та прапором України, співаючи Державний Гімн, здійснили «психологічну атаку» на агресивних «зелених чоловічків». Увесь світ побачив героїзм і мужність українських воїнів, які не злякалися зброї, направленої на них російськими спецназівцями. Якими ж низькими й підлими на фоні цього героїзму були слова російського президента Владіміра Путіна, сказані цього ж дня. Честь проти зради. Мужність проти ницості. Це була важлива моральна перемога для української армії, яка тільки почала відроджуватися. Відроджуватися саме тут, в українському Криму.

О 7:41 військовий експерт Дмитро Тимчук, написав у Facebook: «Перед вторгненням [у Крим. — Прим. ред.] в особового складу [військ РФ. — Прим. ред.] забрали документи та мобільні телефони. Так що батьки цих солдатів навіть не підозрюють, де знаходяться їхні сини. Зокрема, серед особового складу — ті, хто ледве відслужив півроку (їхню частку в загальній кількості особового складу ми вказати не можемо), тобто досить недосвідчені бійці, „гарматне м’ясо“. Сам особовий склад жорстко проінструктували, що їхнє захоплення супротивником в Криму розцінюється як зрада. Так само буде розцінюватися, якщо вони в разі захоплення в полон розкриють номери військових частин, у яких служать»323.

Російське Міністерство оборони наказувало своїм військовим усіляко приховувати справжню належність, як бачимо, не з Донбасу, а з Криму. Уже тоді всі так звані «зелені чоловічки» були жорстко попереджені, що зізнання в належності до Збройних Сил Росії в разі їхнього арешту розцінюватиметься як державна зрада. Відтоді ж почалася й практика відмови відомства від своїх солдатів.

Арсен Аваков наголосив, що саме в ці дні окупації Росія вдалася до «гібридної війни»: «Тоді ж противником була застосована практика, перший раз, потім ми її побачили: „гібридна ситуація“, коли попереду ставили жінок і під виглядом мирного населення й у тому числі з участю мирного населення це все відбувалося. Чи були можливості жорсткої відповіді, повністю тримати анклав там у якихось конкретних ситуаціях? Такі анклави там стояли як підконтрольні українській владі, в тому числі той же Севастополь. До останнього нинішній генерал, тоді полковник, Аброськін, начальник севастопольської міліції тоді, до останнього тримав і навіть планував операцію із затримання місцевих сепаратистів до тих пір, поки не стало зрозуміло, що питання там не у 2–3 лідерах, а в повномасштабній агресії, яку ми побачили з