Читати книгу - "Мережевий ефект"

Ну, це мене заплутало. Я розгубився.

13

Моя оцінка загрози була відома їм усім, і ніхто не думав, що АРТ має закріпитися  у доці. Натомість він зробив декілька складних маневрів (це те, про що я нічого не знаю і не повинен знати, тому що це робота АРТа), щоб наблизитися. Я та двоє людей, чия допомога була мені абсолютно не потрібна, понесли костюми EVAC на собі до повітряного шлюзу.

Коли ми наблизилися достатньо, щоб бачити ями та рубці на корпусі дока, я увімкнувся в його корм. Він був у стані спокою, але його SecSystem прокинулася, коли я зробив пінг, і попросила код введення від Баріш Естранзи. Мабуть, у Дослідника були коди для старої системи Adamantine, або він помітив старе програмне забезпечення для видалення, щоб вони могли завантажити власне. У будь-якому випадку ця версія DockSecSystem була недавнім оновленням, але було щось не так з її конфігурацією, і вона перейшла в режим очікування. Я трохи нервував, незважаючи на те, що мої стіни були чудові, і targetControlSystem не вдалася жодна спроба захопити мене, незважаючи на велику кількість провокацій, коли мій мозок намагалися зупинити і таке інше. Але той факт, що ми досі не знали, як АРТ підхопив перше критичне припинення, все ще робив мене гіперпараноїком.

Але на цей момент єдине, що я міг зробити, щоб дізнатися, чи DockSecSystem скомпрометовано, — це зайти туди і подивитися. Так я й зробив.

Перше, на що я потрапив, — це був шквал помилок конфігурації. Я не міг сказати, чи їх довелося встановити екіпажу Баріша-Естранзи, чи щось пізніше намагалося все зіпсувати. Було трохи важче взяти її під контроль не тому, що вона намагався боротися зі мною, а тому, що нічого не працювало належним чином. Насправді система виглядала пафосно радісною, що хтось, хто знає, що робити, був тут. Я отримав контроль над функціями входу, перш ніж ми дійшли до шлюзу, і наказав докові впустити нас до себе.

Люк відкрився, і шлюз перейшов до великого приймального простору, призначеного для великих груп людей або масивних об’єктів. Костюми EVAC мали власні джерела світла та фільтри зору, але вогні, вбудовані в перегородки, мерехтіли. Двоє великих округлих дверних прорізів з відкритими запобіжними люками вели у коридори і, як вказувало сканування АРТа, підтримка життя була активною.

І на відміну від зовнішнього корпусу, внутрішній вигляд був  майже новим. Оббивки було мало, якщо вона взагалі була. Деякі потертості на підлозі, і це все. Ніяких ознак недавньої активності, але зрештою ми не знали, який причал використав Дослідник.

Ні, були ознаки недавньої активності. Велика версія логотипу Адамантину зі стилізованим зображенням планетарного ландшафту, скелі над берегом океану, була нанесена на метал далекої стіни. Хтось з екіпажу Дослідника надряпав його гострим інструментом і намалював неохайну версію логотипу Баріш-Естранзи на сіро-зеленій скелі. Ха-ха, вандалізм виражає нашу корпоративну лояльність, вірно. Ну, лояльний співробітник Баріш-Естранзи, ваш жарт був оцінений, тому що незабаром після того, як ви це зробили, вас вбили та/або почали контролювати розум рейдери або рештки інопланетян.

(Я знаю, що це логотип, але я ненавиджу, коли люди чи імпи руйнують речі без причини. Можливо, тому, що я сам був річчю до того, як стати людиною, і якщо я не буду обережним, то можу стати річчю знову.)

І, можливо, це була просто зламана SecSystem, але у мене було відчуття, що незабаром ми знайдемо тут мертві тіла.

Я наказав своєму костюму EVAC відкритись і випустив безпілотників. Після всього, що трапилося на АРТові, у мене залишилося шістнадцять штук, але цього повинно було вистачити для швидкої розвідки у цій частині доку. Вони також мали одне вдосконалення, яке я написав, і передавали код, який будь-які ворожі дрони асоціювали би з засобами захисту цілей. (Якби всі ворожі дрони працювали однаково базовим способом, про що ми, звичайно, не знали. Але варто було спробувати.)

У мене також була велика снарядна зброя з арсеналу АРТа та трохи менша енергетична зброя.

Я затримав при собі лише два дрони, над головою, бо тут не отримував від камер нічого, крім статичного зображення. Поки інші безпілотники блискавично літали по тінистих коридорах, Оверс запитав: "Ти щось отримуєш?"

"Корм частково не працює, камери в автономному режимі, а система DockSecSystem не реагує належним чином". На моїх безпілотниках були темні порожні коридори без явних ознак людської присутності, якщо не рахувати тіла. На перетині між коридорами, що вели до контрольної зони, та входом для пасажирів до хопперів їх було три.

Усі вони були одягнені в екіпіровку в кольорах Баріш-Естранзи, але я сповільнив політ цих безпілотників-розвідників для ретельнішого огляду, щоб переконатися. Один розкинув руки і лежав обличчям догори, двоє інших зім’ялися біля стіни. Зовнішній вигляд ран свідчив про те, що вони зроблені енергетичною зброєю, що не було дивно.

АРТ заявив, що це "невідомі", і це був його спосіб виразити полегшення, що ніхто з них не був членом його екіпажу.

Далі в коридорі було ще одне тіло, але я вже знав, що його вбило.

Не було місць, де могли бути зачинені люди. Док був нічим іншим, як тимчасовою проїзною станцією, поки колонія розвивалася, тому тут не було ні кают, ні приміщень, лише деяке мінімальне зберігання запасів та утилізації відходів. Були внутрішні люки, але жоден з них не був закритий, що свідчило про те, що це місце обшукали і залишили таким. Я позначив кілька місць, щоб перевірити їх детальніше, а потім відправив своїх безпілотників широкими коридорами, призначеними для транспортування вантажних контейнерів до завантажувального бокса. Великі модулі могли бути переміщені вздовж зовнішньої сторони док-станції та прикріплені безпосередньо до бокса.

Я змусив DockSecSystem перезавантажитися, сподіваючись, що це допоможе, і виліз з свого костюма EVAC. Цього разу ми носили також екологічні костюми. Матеріал здавався тонким, але він захищав від великої кількості отруйних речовин і мав автономну закриту систему дихання, якою ми користувалися, незважаючи на те, що система життєзабезпечення у доці все ще працювала. Костюми були призначені для планетарного середовища, але це був хороший запобіжний захід.

Я дав сигнал Оверсу і Тьяго, що вони можуть залишити свої костюми EVAC, і сказав їм: "Ми розпочнемо пошук речових доказів тут і прокладемо шлях до зони контролю та до бокса для переміщення вантажів". Безпілотники говорили мені, що ймовірність того, що цілі чекають на нас, очікувалася від нуля до близької