Читати книгу - "Бурштиновий Меч 3, Ян Фей"

.

Слова жінки-полководця змусили багатьох молодих лицарів підняти голови. Таким був дух імперії. Хоча, можливо, він був давно забутий вельможами, в цей момент нащадки Короля Золотого Полум’я були схожі на героїв, які знову підхопили його.

Груди молодих людей все ще були наповнені гарячою кров’ю. Наче вогняна куля, кров ринула в їхніх жилах. Навіть найбільш пригнічені та пригнічені люди, здавалося, могли розрізнити напрямок у темряві.

,

За винятком кількох вельмож з Людвіга, обличчя більшості герцогів горіли. Вони не могли дочекатися, щоб взяти свою зброю і знову битися з монстрами на вулиці.

?

З якого часу честь сім’ї повинні були підтримуватися цими лицемірними ритуалами? У стародавніх вельмож був лише один спосіб усвідомити свою цінність – померти на полі бою.

���

Народ імперії, навіть якщо ми помремо, ми не схилимо голови

Це був девіз дворян на півночі, а також він був символом народу Круза.

Але тепер його фактично вигукнув Фарнезайн.

Туман подивився на цих людей і кивнув. Це знайомий мені нащадок Гретель і Фанзіна.

Господи Туман, Вероніка продовжувала висловлювати свою вдячність Спасибі за те, що дозволили минулому залишитися минулим і допомогли нам у біді.

Сказавши це, вона раптом замовкла.

?

Насправді у всіх присутніх був складний вираз обличчя. Їхні предки колись скинули владу народу Міірна. Як нащадки, вони повинні були успадкувати ненависть народу Міірна. Але хто б міг подумати, що одного разу їх врятує Туман?

.

Особливо жителі Круза, які були присутні. Вони глибоко розуміли, що Туман врятував не тільки їх, а й саму імперію.

Ви не повинні відчувати себе погано з цього приводу. Я не просто допоміг тобі, Туман похитав головою при словах Вероніки Ти мусиш це зрозуміти. Будь то Круз або Фанзін, це не просто імперія народу імперії.

.

Можливо, ніхто б не зміг зрозуміти сенс цього речення до того, як впав чорний місяць, але в цей момент всі більш-менш трохи його зрозуміли.

.

Лорд Туман, народ імперії понесе відповідну відповідальність, не кажучи вже про те, що ці монстри все ще сіють хаос в імперії. Рано чи пізно ми повернемо собі Батьківщину, – відповіла Вероніка У цій війні народ імперії ніколи не відступить.

Добре мати таку ідею, відповів Туман Але цього далеко не достатньо. Навіть якщо додати до цього своїх співвітчизників, які вижили по той бік Клоак-Бей, цього все одно далеко не достатньо.

Від слів Тумана прояснилися очі жителів Круса, особливо старшого сина імператора Ленаретти і Вероніки. Клоак-Бей був не тільки колискою військово-морського флоту імперії, але і найбільш процвітаючим районом торгівлі імперії. Якщо він дійсно вижив, як сказав Туман, це, безсумнівно, була для них чудова новина.

Навіть якщо він постраждав від катастрофи, поки він не був повністю зруйнований, принаймні все одно залишалися люди та припаси. Що ще важливіше, це була традиційна сфера впливу Святого Вогняного собору. Віра Шляху Золотого Полум’я і духовна спадщина імперії будуть успадковані разом з тими, хто виживе.

.

Не кажучи вже про те, що якщо ті, хто вижив, досягли поселення з жителями Зела, то вони могли б принаймні втекти на південь або північ. Тож навіть якщо імперія буде зруйнована на деякий час, доки ці дві групи народу Круза все ще існували, то одного разу вона все одно відродиться з руїн.

.

Ця рідкісна добра новина в наші дні не могла не підняти настрій усім Кіррлуцианам. Останні кілька днів їхній моральний дух був низьким. Крім фізичних мук, кожен з них зазнав ще більшого душевного удару.

.

Руйнування Імперії було рівносильне краху віри для кожного гордого громадянина Імперії. Зокрема, вони безпорадно спостерігали, як на їхніх очах вбивали та знищували вирми. Вони не могли не відчувати розпачу, ніби настав кінець світу.

.

У цей момент, хоча вони не були повністю пригнічені, цього було достатньо, щоб влити проблиск надії в їхні мертві серця.

.

І це було саме те, що хотів бачити Туман. Йому потрібна була не група втікачів, які повністю втратили надію, а люди, які могли б встати і боротися, щоб зберегти надію.

.

Тільки такі люди могли принести можливість виживання для майбутнього Вонде.

Однак друга половина його речення все одно змусила вельмож перешіптуватися. Вероніка не могла не запитати, лорд Туман, ми спочатку планували пройти через гори Алкаш і відправитися в Пустелю Чотирьох Територій, щоб зустрітися з Червоним Легіоном імперії. Звідти ми почнемо контратаку. Спочатку ми відновимо деякі ділянки на півдні Вічнозеленого коридору, а потім розглянемо рух у напрямку Клоак-Бей. Господи, у Вас інша думка з цього приводу?

Невже кіррлуціанці планують боротися з цими монстрами поодинці? Ви повинні знати, чиї це пішаки.

.

Якийсь час усі мовчали.

Туман продовжив: Ви краще за мене знаєте історію, яка сталася в останні кілька епох, описану в Блідій поемі. З тих пір, як вогонь нашої цивілізації був запалений леді Мартою, ми пережили незліченну кількість подібних воєн. Ваше майбутнє буде більш небезпечним і небезпечним, ніж епоха Війни Святих. Чи готові люди Круза?

.

Вероніка не могла стриматися, щоб не заткнути рота.

Якщо це була війна з Сутінками, то як жителі Круза могли бути готові? Незліченну кількість епох тому навіть таке існування, як Лазуровий лицар, не могло повністю вбити Сутінкового Дракона. Як такі смертні, як вони, можуть керувати власною долею?

Туман мав рацію. Війна Святих Святих була лише війною за визначення панування на континенті між смертними та Міірнами. Міірни не хотіли нічого, крім як поневолити світ, але Сутінковий Дракон хотів знищити все і повернути світ до хаосу.

В умовах такого рівня існування таким смертним, як вони, було важко уявити собі владу, якою володіє інша сторона. Монстри, з якими вони билися раніше, були лише маленькою проекцією цієї сили в цьому світі, і, здавалося, цього було достатньо, щоб знищити весь Круз.

Коли настануть сутінки, чи зможуть вони зберегти цей рай, який у них був?

.

Вони не наважувалися думати і не хотіли думати про це задушливе і відчайдушне майбутнє.

1386

Розділ 1386

.

Всі підсвідомо перестали шепотітися. У залі було так тихо, що було чути навіть падіння шпильки. Думка про кінець світу не могла бути придушена, коли вона народилася. Це було схоже на блискучий меч, що висів над головою кожного, готовий впасти в будь-який момент.

У цей момент здавалося, що вже пізно,