Читати книгу - "Фенікс, Валерія Дражинська"

Дроздов розвертається, бере мою руку у свою та, кинувши швидкоплинний погляд, веде на вулицю. Роланда, як і машини, на якій я була сюди доставлена, вже немає. Зате трохи далі по дорозі, за кількома густими деревами, в тіні стоїть припаркована низька біла, з яскраво синіми колісними дисками, спортивна бмв. Я мимоволі відкриваю рота. Такої залізної краси в житті не бачила.

Побачивши мою реакцію, Дроздов посміхається:

- Подобається?

- Ага, - відповідаю, не в силах відвести погляд від красуні.

- Тоді тримай, - простягає мені ключ.

Губи розтягуються в щасливій усмішці. Ніколи на такій не їздила! Відбираю ключ та вже готова підстрибом бігти до машини, як мене зупиняє захоплення на талії. Його обличчя наближається до мого. Він зосереджено вивчає мене. Потім, ніби не вірячи, повільно хитає головою та грубо впивається в мої губи. Стискає мене до болю. Я вигинаюся та сама, з силою, на яку тільки здатна, обхоплюю його голову руками. Мій хребет вигинається до такої міри, що, здається, ось-ось трісне. Все одно! Головне він. Бо відчуваю, що моя потреба губиться в його. Сильні руки розтискаються, звільняючи від лещат, та, притримуючи, лізуть угору по спині. Непотрібним фоном чую тріск сукні, що розривається. Клацає застібка ліфчика. Дотик гарячих рук до моєї голої спини остаточно позбавляє розуму. Рот та язик, що заводить до божевілля, переключаються на щоку, мочку вуха, шию, ключицю...

- Якщо ти мене зараз не зупиниш, я трахну тебе просто тут, - шепоче, легко підводячи мене та впиваючись крізь тканини в сосок. 

- Не можу, - стогну, втискаючи його голову у свої груди.

- Бл**ь! - різко підкидає мене на себе, змушуючи обхопити ногами.

Я вже сама тягнуся до губ, що опинилися на одному рівні з моїми. Нічого не бачу, не розумію. Але відчуваю, що ми рухаємося. Незабаром моя спина боляче стикається з твердою та нерівною поверхнею. Хоча який біль? Так, лише швидкоплинна констатація події.

Знову тріск. Голі груди обдуває тепле повітря. Услід гарячі губи хаотично цілують. До тремтячого болю засмоктують соски. Внизу нетерпляча рука відсуває тканину трусиків убік та відразу ж до упору мене заповнює його плоть. Удвох видихаємо та завмираємо, насолоджуючись моментом. Його голова падає мені на плече.

- С*ка, бл**ь! - видихає блаженно, - Як я цього хотів!

А як я цього хотіла!

- Тримайся за мої плечі, - наказує надривно.

Ледве я встигаю виконати його вимоги, як світ навколо руйнується. Бо він починає жорстко вбиватися в мене. Усе як я люблю.

Майже одразу кінчаю. Божевільні судоми й не думають припинятися від його потужних вторгнень. Кричу. Ричить та затикає мені рот поцілунком, який складно назвати таким. Він нещадно солодко мучить мій рот, так само, як і плоть внизу. Синхронний рух у мені викликає новий оргазм, слідом за незакінченим першим. Я вже ледве тримаюся за нього. Безперервні вібрації всередині піхви змушують і його майже слідом за мною кінчити. У мене!

 Знесилено повисаю на ньому. Крізь відгомони повільно відступаючої насолоди відчуваю тремтіння в тілі. Не тільки у своєму. Марат важко дихає, утикнувшись мені в шию.

Схоже, я перша оговтуюсь, судячи з рук, що судорожно вчепилися в мої сідниці. Починає неприємно свербіти натерта шкіра в районі хребта, нити заціловані чи покусані губи. Та й біль у стегнах прямо натякає на майбутні синці.

- Марат, відпустиш мене? - кажу тихо та не впізнаю свій голос.

Хрипкий, низький, навіть якийсь каркаючий. Він тихо сміється й акуратно опускає мене.

- Хіба що тільки на землю, - не надаю значення його словам.

Ноги трусяться, але головне не це. Сукня розірвана до рівню "клапті". У ліфчика залишилася одна бретелька. Вижили тільки трусики. Але цей мініатюрний клаптик тканини на мені здатний виконати лише функцію прикраси. Досить дорогої, слід зауважити.

- Я гола! - у моєму голосі легко можна вгадати докір та ледве стримуваний сміх, - Ти порвав мою сукню та..., - демонструю йому ліфчик, який висить навскіс, - не витримую і все ж сміюся.

Він також сміється, а я заворожено дивлюся на це рідкісне видовище.

- Дорогою все купимо, - обіцяє та, притягуючи до себе за потилицю, ніжно цілує.

Тягнуся до нього. Обхоплюю стегна та з силою вдавлюю в себе. Знову хочу! За його миттєвою реакцією розумію, що він теж.

Поруч чується гуркіт мотоцикла. Відриваємося одне від одного, важко дихаючи.

- Потрібно їхати в готель, - усміхається Марат, притуляючи свій лоб до мого, - Нам просто пощастило, що нас ніхто не застав біля бічної стіни ресторану Тобі.

- Згодна, але я гола! - і в цей момент щаслива.

Марат, відсторонившись, різко дориває мою сукню, щоб витерти нею в'язку рідину, що витікає з мене. Стягує з себе футболку та немов на ляльку натягує на мене. Не знаю, який вигляд маю, але головне те, що потрібне прикрито.

Ключі від машини валяються там, де я перестала міркувати. Піднімаю їх і відчуваю легкий ляпас по дупі.

- Ти впевнена, що зможеш сісти за кермо? - запитує з порочною усмішкою чоловічого самовдоволення.