Читати книгу - "Стів Джобс"

— Розробники були такі розлючені, що навіть не тиснули нам руки, — пригадує вона.

В Італії йому відразу не сподобався генеральний директор Apple — гладкий пухкенький чоловік, який був вихідцем із традиційного бізнесу. Джобс прямо сказав йому в очі, що не був вражений його командою чи стратегією продажів.

— Ти не заслуговуєш можливості продавати Macintosh, — холодно сказав Джобс.

Та це ще було не особливо жорстко, якщо порівнювати з реакцією на ресторан, який вибрав бідолашний директор. Джобс попросив веґанську їжу, та офіціант таки приніс соус зі сметани. Джобс став таким нестерпним, що Гофман довелося йому погрожувати. Вона прошепотіла, що якщо він не заспокоїться, то вона виллє гарячу каву на його коліна.

Найбільше непорозуміння, яке було у Джобса під час туру Європою, стосувалося передбачення продажів. Користуючись своїм ефектом викривлення реальності, Джобс постійно підштовхував команди до того, щоб у них були вищі прогнози. Він погрожував європейським менеджерам, що більше не дасть їм жодних асигнувань, якщо вони не передбачать більші прогнози. Вони наполягали, що хочуть залишитися реалістами, і Гофман довелося виступити суддею.

— Наприкінці тієї подорожі все моє тіло трусилося, — пригадувала Гофман.

Під час тієї подорожі Джобс познайомився з Жаном-Луї Ґассе — менеджера Apple у Франції. Ґассе був один із тих, хто якось постав проти Джобса під час одного з візитів.

— Він мав свою правду, — згодом зазначав Ґассе. — І єдиним способом поводитися з ним — було ображати його більше, ніж він би міг образити тебе.

Коли Джобс звично почав погрожувати зменшенням асигнувань, якщо Ґассе не підвищить прогнози продаж, Ґассе розлютився.

— Пригадую, я схопив його за шкірку і сказав припинити, і тоді він заспокоївся. Я також був злим чоловіком. Я був придурком, який почав виліковуватися. І я міг бачити це у Стівові.

Ґассе, з іншого боку, був вражений тим, як Джобс міг уключити шарм, коли йому це було потрібно. Франсуа Міттеран упроваджував принцип комп’ютеризації для всіх, і різноманітні академічні експерти у технологіях, такі як Марвін Мінскі та Ніколас Ніґропонте, прийшли поспівати хором. Джобс виступив із промовою до групи у готелі «Брістоль» і намалював картину, як Франція може рухатися вперед, якщо впустить комп’ютери у школи. Париж також розбудив у ньому романтика. Ґассе і Ніґропонте розказували байки, як Джобс там чіплявся до кожної спідниці.

Провал

Після сплеску збудження випуском нового Macintosh у другій половині 1984 року його продажі почали знижуватися. Існувала серйозна проблема: він був сліпучим, але жахливо повільним і малопотужним комп’ютером, і жоден фурор не міг приховати цього. Його краса була у гарному інтерфейсі, який виглядав, як сонячна ігрова кімната, а не темний екран із пульсуючими зеленими літерами з непривітними командними лініями. Та це призводило до найбільш слабкої сторони: літера на текстовому дисплеї виглядала не як код, а коли Macintosh малював літери елегантних шрифтів, піксель за пікселем, потрібно було у 20–30 разів більше пам’яті. Lisa справлялася з цим, бо у неї було понад 1000 кілобайтів оперативної пам’яті, a Macintosh мав лише 128 кілобайтів.

Іншою проблемою була відсутність внутрішнього жорсткого диску. Джобс називав Джоану Гофман «фанаткою «Ксерокса», коли вона боролася за цей накопичувач. Він же наполіг, щоб у Macintosh був лише один драйвер для дискети. Якщо потрібно було скопіювати дані, можна було накачати собі руку, виймаючи одну дискету і засовуючи іншу. У Macintosh також не було охолоджувача, і це було ще одним прикладом Джобсової впертості. Охолоджувачі, він уважав, відволікали від спокою комп’ютера. Та це спричиняло провали у системі, і Macintosh стали називати «бежевим тостером», що зовсім не сприяло його популярності. Було неприємно, що продажі, хоч і були високими протягом перших кількох місяців, потім упали, коли люди дізналися про його обмеження.

— Ефект викривлення реальності спочатку підбадьорює, але ж потім з’являється реальність, — пізніше журилася Гофман.

Наприкінці 1984 року, коли Lisa вже зовсім не продавалася, а продажі Macintosh впали до нижче як 10 тисяч на місяць, Джобс прийняв хибне нетипове рішення, бо він був у відчаї. Він вирішив скласти опис непроданих машин Lisa, з’єднати їх з програмами Macintosh і продати їх як нову машину — Macintosh XL. Оскільки Lisa зняли з виробництва, для Джобса було незвичним випускати те, у що він не вірив.

— Я була розлючена, адже Macintosh XL не був справжнім, — говорила Гофман. — Це просто було хоч якесь використання непотрібних комп’ютерів Lisa. Продавалася машина непогано, але нам довелося припинити випускати цю фальшивку, і я пішла у відставку.

Поганий настрій можна було прослідкувати й у рекламі, розробленій у січні 1985 року, яка мала нанести удар у відповідь резонансним почуттям від реклами анти-IBM»1984». На жаль, існувала велика різниця: перша реклама залишила героїчне, оптимістичне враження, а друга, яку назвали «Лемінги» і яка була представлена Лі Клоу і Джеєм Чятом, показувала корпоративних менеджерів у темних костюмах із зав’язаними очима, які направлялися до круч своєї смерті. На початку і Джобс і Скаллі не погоджувалися з такою рекламою. Зовсім не здавалося, що це створить славетний образ для Apple і, навпаки, образить кожного менеджера, хто купить IBM.

Джобс і Скаллі питали, чи у когось є інші ідеї, але працівники агенції відступали.

— Ви не хотіли реклами «1984» минулого року, — сказав один із них.

— Я поставлю на кін цієї реклами свою репутацію, поставлю все, — говорив Лі Клоу, як пригадував Скаллі.

Коли з’явилася знята версія, яку знімав брат Рідлі Скотта — Тоні, концепція виглядала ще гіршою. Нерозумні менеджери марширували до круч і співали похоронну пісню з «Білосніжки» — «Хей-хо, хей-хо», і темна зйомка робила все ще більше депресивним, ніж це було в ескізах.

— Я просто не можу повірити, що ти хочеш образити всіх бізнесменів Америки цим, — кричала Дебі Коулмен на Джобса, коли вона побачила рекламу.

На маркетингових зустрічах вона встала, щоби пояснити, як сильно їй не подобалася реклама.

— Я поклала на його стіл заяву про звільнення. Я написала заяву на своєму Macintosh. Я вважала це образливим для корпоративних менеджерів. А ми ж тільки почали налагоджувати співпрацю з ними.

Незважаючи на це, Джобс і Скаллі схилялися до благань агенції і запустили рекламу під час футбольного турніру Super Bowl. Вони пішли на гру на стадіон Стенфорда всі разом — Скаллі з дружиною Лізі (яка не переносила Джобса) і Джобс з