Читати книгу - "Малиновий пелікан"

– А як ви на це реагували? – поцікавився я.

– Я відчув величезну гордість за наш народ. Я ним захоплювався, – сказав він і зійшов з трибуни.

Чесно кажучи, всіма цими доповідями я був розчарований і пригнічений.

– Але невже, – звернувся я до всього залу, – невже в нашому народі не зосталось нічого, що могло б подвигнути його не те, що на революцію, а бодай на мирний громадський протест, на те, щоб люди вийшли на вулиці, ну, щось там прокричали, щось там потрощили, перекинули і підпалили? Невже не було жодного випадку?

– Дозвольте відповісти, – підняв руку чоловік з ситим пісним обличчям, в якому я упізнав нашого омбудсмена.

І розповів, що антисирітський закон викликав у нашому суспільстві велике невдоволення, всім запам’яталась хода стурбованих громадян з портретами самого омбудсмена і депутатів, котрі прийняли цей дітолюбний закон, з викиданням портретів наприкінці ходи в сміття.

Я все це вислухав і оцінив:

– Те, що була хода стурбованих громадян, це добре, але недостатньо. Стурбовані вони завжди виходять і показують свою стурбованість. Але щоб виступ був по-справжньому масовим, необхідно стурбувати і не стурбованих. А коли вийшли лише стурбовані, хіба це схоже на революцію?

– Ні, але люди добре повеселились.

– Ось такою веселістю всі ваші діла і закінчуються, – зауважив я вельми засмучено. – А мені потрібна така веселість, яка називається революцією. Щоби не портрети ваші, а вас самих кидали в сміттєвий ящик, як у сусідній вороже налаштованій братній державі. Ні, я нічого не скажу, ви, звісно, працюєте, але впівсили, і я підозрюю саботаж. Ви хочете народ ображати, роздратовувати, але водночас сподіваєтесь на його довготерпіння і смиренність. А діяти слід рішуче. Ось ви, з червоними вухами, ви що хороше в розумінні поганого зробили для Вітчизни? Що? Очолюєте комісію з протидії спробам спотворення історії на шкоду Росії? Це у вас назва неправильна. Протидія поняття оборонне. А ми мусимо наступати. Тому пропоную вашу комісію перейменувати в комітет сприяння спотворенню історії на користь Росії. Треба поправити деякі історичні дати. Наприклад, тисяча дев’ятсот тридцять сьомий рік з історії викреслити і записати, що за тридцять шостим настав одразу тридцять восьмий. У тридцять дев’ятому Польща одночасно напала на дві соціалістичних держави, Німеччину і Радянський Союз. У сороковому польські офіцери, посоромившись агресивної політики свого уряду, здійснили масове самогубство в Катині. Ленін (Ульянов) був німецьким шпигуном, а Сталін (Джугашвілі) – грузинським і діяв за вказівкою ІІІ відділення Його Величності канцелярії грузинського диктатора Саакашвілі. Він хотів віддати всю Росію Гітлеру в сподіванні, що німці збудують у нас соціалізм, але народ не дав здійснитися цим планам і наміри двох вождів отримали крах під Сталінградом. Сталін був дуже доброю людиною, за що народ обожнює його досі. Але щоб подвигнути наш народ до революції, потрібна не доброта, а зло, жорстокість і несправедливість, особливі, винахідливі, що викликають у народі не страх чи байдужість, а широке обурення. Ось ви, в шостому ряду, товстун з довгим дзьобом, що це ви ховаєтесь за спину переднього? Підніміться! Ви ким працюєте?

– Я? – перепитав довгодзьобий, тремтячи від страху.

– Саме ви.

– Так я ж цей…

– Мені все одно, той чи цей. Хто ви за посадою?

– Так міністр же.

– Міністр чого?

– Міністр по постачанню населення продовольством.

– Ага, – кажу, – ось ви то мені й потрібні. І скажіть, як ви постачаєте населення?

Здається, він отямився і став відповідати дохідливо.

– Добре, – каже, – постачаємо. Всі магазини повні продуктів, недорогих, смачних, висококалорійних, імпортозамінних.

Це мене обурило:

– Ось я й бачу по вас, що смачні і висококалорійні. Ви скільки важите?

Він знову перепудився і став тремтіти, наче складався весь із желатинового желе.

– Та ну ж бо, не тремтіть. Я вас розстрілювати не збираюсь. Поки що. Але я ось зараз їхав містом і бачу, люди ходять усі суцільно товсті, з такими животами, з задишкою.

Піднявся міністр охорони здоров’я.

– Даруйте, Ваша Високовеличність…

– Як ви мене назвали?

– Великовисочність, – поправився він.

– Ось цього непотрібно. Зовіть мене просто Іваном Івановичем.

– Гаразд, Ваша Великовеличність, Іван Іванович. Ми населенню регулярно все роз’яснюємо. Боремося з зайвою вагою, розповідаємо про шкідливість ожиріння, наші лікарі-дієтологи проводять велику роботу по пропаганді здорового способу життя і поміркованого харчування. Запроваджуємо в життя різні дієти.

– Користі від ваших запроваджень я ніякої не бачу. Люди й надалі переїдають, ходять вгодовані, задоволені життям. Такі революції не звершують.

– Так, – погодився міністр, – на жаль, значна частина не реагує на наші заклики.

– Треба не закликати, а діяти рішуче. Референтам наказую підготувати указ про запровадження з завтрашнього дня карткової системи. Ввести суворе раціонування. Кожному у відповідності зі зростом і специфікою роботи від восьмисот до тисячі калорій. Щоб невдоволення населення виникло, але не виявилося з самого початку занадто сильним і руйнівним, необхідно пояснювати людям, що помірковане харчування в їхніх же інтересах. У зв’язку з цим на всіх упаковках з їжею розмістити попередження такого типу: «Надмірне харчування шкодить вашому здоров’ю», «Надмірна вага є причиною інсультів та інфарктів». Запитання є?

– Є, якщо дозволите.

– Ну?

– У мене, дорогий наш Іван Іванович, є міркування, що можна обійтись без всіляких карток. У тому розумінні, що взагалі припинити продаж населенню продуктів харчування.

Я поглянув на нього уважно.

– А ви, батечку, я бачу, екстреміст.

– Я? – перепитав батечко і затремтів від страху.

– Ну, а хто ж ви, як не екстреміст? Ви що, хочете людей голодом заморити? Але якщо у вас є бодай пара звивин, мусите ви розуміти, що голодна людина не здатна на революцію. Голодна людина не здатна на осмислене повстання. Голодну людину легко придушити, бо вона голодна, вона слабка, вона не може чинити спротиву, а тим паче повставати. Запам’ятайте і запишіть: для революції найбільш придатні люди не голодні, а ті, що недоїдають. Запишіть це в свої айфончики і позначте, що копірайт мій. При передруці посилання на першоджерело обов’язкове.

Уві сні час вимірюється інакше, ніж наяву. Десь у статті про сон і сновидіння я вичитав такий приклад. Сплячій людині на шию упала крапля води, і вона тут-таки з криком прокинулася. Але за мить між падінням краплі і пробудженням їй приснилося, що її заарештували, посадили в тюрму, судили, присудили до смерті, було довге і важке прощання з рідними, потім дорога до ешафоту на відкритому возі, потім гільйотина, ніж падає на шию, і людина з жахом прокидається.

Ось і в моєму, очевидно, сні (якщо я спав) час сильно розтягнувся. А до того часу, коли я вкотре прокинувся, все населення нашої