Читати книгу - "Економіка добра і зла. Слідами людських пошуків: від Гільгамеша до фінансової кризи"

Тут і найгірша бджола На благо суспільства жила[684].

І, як це зазвичай буває у байках, наприкінці ми знайдемо «мораль»:

Облиште скарги: тільки дурник Будує добрий, чесний вулик.

У зручностях світських щоб жити, бій вигравати, не тужити, і без пороку у крові?

Утопія се в голові.

Обман і розкіш, пиха й гордість потрібні, бо дають нам користь...

Ні, щоб народ великим став, державу сильну збудував, порок він мусить конче мати.

Бо жить в багатстві й панувати чеснота не поможе вам.

І ті, вернути що захочуть чудесну, золоту епоху, діючи скромно, в чесноті — ковтатимуть лиш жолуді.[685]

Невидима рука ринку й її прообрази

Де Мандевіль будує свою філософію соціального устрою експліцитно на принципі любові до себе, егоїзму. Тобто якраз на тому, від чого ще в першому ж реченні своєї книги «Теорія моральних почуттів» дистанціюється Адам Сміт (як ми невдовзі побачимо). Якби нам вдалося повністю знищити зло в нас самих (наш егоїзм), стверджує де Мандевіль, дуже швидко б настав кінець і нашому благополуччю. Механізм такий: кожна вада водночас означає ефективний попит або товару (дорогий одяг, їжа, весілля тощо), або ж послуги (поліція, регулювання, юристи тощо). Розвинене суспільство, стверджує де Мандевіль, живе переважно зі задоволення цих потреб.

Самі думки де Мандевіля зовсім не оригінальні, проте новими є їх поєднання і спосіб подачі. До того ж це вперше над цією темою роздумує економіст і робить її основоположним каменем своєї філософської системи. Ми вже неодноразово зустрічалися в набагато старіших працях з тезою, що зло в окремих випадках сприяє загальному благу, а тому не варто його знищувати. Ми вже знаємо, як Гільгамеш і святий Прокіп подружилися зі силою, яку не можна приборкати, і перетворили некероване природне зло в щось набагато вигідніше для суспільства. Для гедоністів (злий) егоїзм — це єдиний можливий рушій будь-яких дій. Ісус відмовляє своїх учнів виривати кукіль, оскільки «багато доброго втратимо, якщо знищимо окремі прояви зла»[686]. І Фома Аквінський додає: «Якщо ми перешкодимо всякому злу, у всесвіті зникне багато добра»[687].

Можливо, навіть жаль, що де Мандевіль нічого не знав про ці джерела, оскільки, покликаючись на них, він би точно уникнув багатьох контроверсійних тверджень, які викликала його байка.

Підсумок: де Мандевіль -перший сучасний економіст

Де Мандевіль був головним прибічником філософії скупості. Скупість (чи ненаситність) була для нього обов’язковою умовою суспільного прогресу, без якої прогрес був би мінімальним чи його взагалі б не було. Основне питання, яке він намагався вирішити, — куди б ми взагалі дійшли в своєму розвитку без скупості, без вад? Таке суспільство би досягло лише початкового ступеня розвитку й було б не здатне вистояти в міжнародній конкуренції. Де Мандевіль був послідовним прихильником гедоністичної програми: якщо існує дискрепанція між тим, чого ми хочемо, і тим, що вже маємо, тоді б нашою ціллю мало стати накопичення багатства, аж доки не будуть задоволені всі наші потреби. Однак де Мандевіль зайшов ще далі: він захищає щораз більший попит як один із можливих шляхів до прогресу. Тобто у цьому значенні сучасні економісти стали його послідовниками. Економіка як наука передбачає, що людські потреби — необмежені (постійне зростання попиту), тоді як ресурси — вичерпні. Тому ми б мали спробувати використати ці обмежені ресурси так, щоб вони максимально відповідали потребам.

Тобто це означає, що єдиний можливий вихід — це сформувати новий попит, а для того, щоб це вдалося зробити, нам будуть потрібні все нові й нові вади, які нас спокушатимуть? А якби суспільство вирішило, що воно вдовольниться тим, що є (як пропонують стоїки), чи означало б це кінець цього суспільства?

У питанні добра та зла де Мандевіль чітко вірить, що приватні вади допомагають загальному благу, і що вони корисні. Де Мандевіль — прихильник цілком протилежної думки, аніж стародавні євреї (а також Адам Сміт), які вірили, що з економічного погляду корисно робити добро, а не зло. А щодо ідеї невидимої руки ринку, то, на думку де Мандевіля, ринок має достатню силу для того, щоб перетворювати вади в чесноти, і це не просто звичайний координатор людських стосунків, але й інструмент, який здатен перетворити приватне зло в загальне добро.

Адаме, Адаме, Адаме Сміте,

Вислухай тепер мої обвинувачення!

Це саме ти Колись сказав,

Що егоїстичні вчинки приносять добро!

І що сьогодні це не менш актуально,