Читати книгу - "Остерігайтеся котів"

часто обіцяла собі, що віддам десять років свого життя, тільки б уникнути найгіршого. Але не цього разу. Я напружена, але не маю наміру відступати. По-перше, я відчуваю себе на своєму місці, а по-друге, не хочу втратити й години з того життя, яке планую провести з Ріком.

Ксав’є надягає темні окуляри й зупиняється перед заїздом до садиби. Охоронець підходить до його дверцят. Якщо в нього є йоркширський тер’єр, то він зараз гавкатиме. Ксав'є опускає вікно й каже:

— Нам призначено зустріч.

Чоловік щось бурмоче й не наважується запитати, чи ми ті, на кого чекає його господиня.

— Їдьте дорогою… Ласкаво просимо.

КСАВ-1 в'їжджає на приватну територію і прямує поміж столітніми дубами. Ми наближаємося до будівлі, яку я бачила на світлинах. Кам'яна кладка, дахи, маленькі кутові вежі. Помітне поєднання архітектурних стилів: вікторіанські мисливські будиночки поряд із перигорськими. Дебреї вміють поєднувати декор — це найменше, що можна сказати. Величезну резиденцію з трьох боків оточує бруковане подвір'я, посеред якого хлюпоче фонтан. Комплекс вражав би навіть у голлівудській картині. КСАВ-1 зупинився перед головним входом. На порозі відразу з'явився чоловік.

Я помітила автомобіль Софі. Ксав'є виходить і відчиняє дверцята для мадам Бержеро. Я виходжу сама й наближаюся до чоловіка, який підійшов до нас:

— Добрий день, будьте ласкаві, попередьте мадам Дебрей, що прибула мадам Ірина Достоєва.

Я всю ніч працювала над акцентом. У мене був час, зважаючи на те, як мало я спала. Це щось середнє між російською, яку ми чуємо в шпигунських фільмах, і тим, ніби фен дме просто мені в рот. Я точно знаю, до чого це подібне, тому що випробувала цієї ночі.

— Ласкаво просимо до маєтку Дебрей. Мене звати Франсуа де Турней. Я помічник мадам Дебрей.

Я простягаю йому руку:

— Валентина Сергєєва, особиста асистентка мадам Достоєвої. Я також буду перекладачем, оскільки вона не розмовляє вашою мовою.

Він поспішає до мадам Бержеро, яка вже прямує до будинку. Улесливо і водночас незграбно цілує їй руку:

— Моє шанування, мадам, це велика честь — приймати вас.

«Не напружуйся, чоловіче, з огляду на стан ваших рахунків, ми точно знаємо причину вашої радості…»

Усередині будинок вражає ще більше. Стіни, меблі, кожен предмет розповідають легенду торгової марки і його відомого засновника. Дослідник, який захоплювався мандрами й вивченням нових видів рослин, Шарль Дебрей став першим, хто почав використовувати свою продукцію під час подорожей. У морських портах, а тоді і в аеропортах він уславив своє ім'я, але статки заробив саме його син, Александр, батько Албан, — на відомих жіночих сумочках. Як вітражі в соборі, стіни цієї великої зали змальовують сімейну епопею. Дебреї вміють себе показати.

— Мадам Дебрей прийде за хвилинку. У неї журналістка.

— У нас небагато часу, — наполягаю я.

Він зникає. Мадам Бержеро нахиляється до мене й шепоче:

— Я вже бачила світлини в журналах, але в реальності це ще краще.

Ксав'є тримається позаду, руки схрещені на грудях, готовий наскочити на того, хто зазіхне на життя казково багатої мадам Ірини. Напевно, щоб мати переконливіший вигляд, він не зняв сонцезахисних окулярів. Тут набагато темніше, ніж іззовні. Я боюся, щоб він не спіткнувся.

Заходить Албан Дебрей. Дорожезний костюм, сліпучі коштовності та хода переможниці.

— Мрибет, мадам Достоєва!

Або вона говорить російською — тоді по всьому, або вона вивчила цю фразу, щоб вразити нас.

Дві жінки обмінюються тривалим рукостисканням, оглядаючи одна одну. Мадам Бержеро тримається не гірше за спадкоємицю. Власниця пекарні забирає в мене з-під носа «Оскар» за кращу жіночу роль. Я наближаюся:

— Моє шанування, мадам. Мене звати Валентина Сергєєва, я особистий секретар мадам Ірини й перекладач під час наших переговорів…

Вона тисне мені руку:

— Скажіть мадам Ірині, що я рада приймати її в цих стінах, просякнутих історією. Мені багато про неї розповідали. Я люблю жінок, які знають, чого хочуть, і дуже рада, що ми зможемо співпрацювати.

З натхненним виразом професійного перекладача, я стиха, імітуючи акцент, бурмочу переклад. Мадам Бержеро хитає схвально головою. Цього разу я точно втрачу свій «Оскар».

Ми прямуємо в елегантний кабінет господині, де на нас уже чекає Софі. Я ніколи не забуду вираз її обличчя, коли ми всі троє зайшли. Пекарка, спеціаліст зі зварювання та її божевільна подружка. Вона мала вигляд конкістадора, який знайшов свій перший храм інків. Ну, якщо не вираз чолов'яги, який шлюбної ночі дізнається, що його дружина — трансвестит.

Ми знайомимося одне з одним. Випробування. Обмінюємося банальностями. Усі бездоганні: преса, росіяни та жіночі сумочки. Софі фотографує, мадам Дебрей робить усе можливе, щоб поводитися люб'язно зі своєю новою найкращою подругою. Потім Софі ввічливо просять піти. Вона просто геніальна. Я точно знаю, що дорого заплачу, коли ми залишимося з нею сам на сам.

Мадам Дебрей запрошує нас до столу. На наших стільцях ніжки нижчі, ніж на її власному. Таким чином господиня дому непомітно домінує над нами, позаду неї висить величезний портрет її батька. Ксав'є наглядає за нами збоку.

— Можливо, ваш охоронець бажає почекати в сусідньому залі?

— Неможливо, — заявляю я категорично. — Це не відповідатиме нашій процедурі з безпеки.

— Тут мадам Достоєва нічим не ризикує…

— У цьому питанні ми не можемо поступитися.

Мадам Дебрей погоджується і простягає нам дві шкіряні теки, спеціально виготовлені для цієї зустрічі її кращими майстрами.

— Тут ви знайдете основні показники підприємства та інформацію про наші нові проекти. Як ми розуміємо, мадам Достоєва готова інвестувати в предмети розкоші.

— Вона приїхала в Європу, щоб розглянути та оцінити варіанти, а потім поїде на інший континент. Вона вирішить пізніше.

— Розумію.

І тут починається реклама товару. Відчувається, що Албан прорепетирувала свою програму й видається переконливою. Боюся, щоб мадам Бержеро не виказала нас, відреагувавши на її тираду, яку начебто не розуміє, але вона ідеально грає свою роль. Регулярно я нахиляюся, щоб прошепотіти їй щось на вухо, після чого вона киває головою з розумінням. Позаду відчуваю заспокійливу постать Ксав’є.

Албан Дебрей уважна, стримана, усміхнена — такою, якою насправді не є. Чого не зробиш, щоб забити свою скарбницю й надалі жити розкішним життям…

Мадам Бержеро дивиться на документи англійською мовою та вказує на параграф про власні фонди підприємства. Вона нахиляється до мене й шепоче:

— Здається, тут якась невідповідність. Попроси в неї пояснень.

«Та що ви робите? Ми тут не для аудієнції. І звідки ви так знаєтеся на економіці? Я думала, що це просто жарти, щоб вивести Мохамеда з рівноваги!»

— Мадам Достоєва просить роз’яснень щодо пункту шість, другий абзац.

Албан Дебрей ніяково