Читати книгу - "Дівчата з 13-ї вулиці"

Зоська подумала, що треба запам’ятати собі цю інтонацію.

— Хлопці… — голосно проказала Клаудія. — А ви що?

— Що «ми»? Що значить «що»? — наввипередки перепитували дівчата.

— Ну, зовсім ніяк, чи я чогось не знаю?

І тут задзеленчав Агатин мобільник, виручаючи її із цього незручного становища. Узагалі по-чесному вони мали розповісти Клаудії про Патрика, але жодній не хотілося цього робити. Агата кілька разів буркнула щось у слухавку й вимкнула телефон.

— Мацеку! Біжи вмиватися! — гукнула вона. — А коли ми дамо їй цей диск? — змінила Агата тему.

— Може, завтра? — запропонувала Клаудія.

— Але ж ми не ходимо до неї по суботах! — Зоську обурило, бо це було явне порушення графіка.

— То й що з того? Ну, не впустять нас! Мацеку! Вимкни телевізор і бігом митися! А якщо вона ніколи не прокинеться? — не роблячи жодної паузи між фразами, випалила Агата.

— Прокинеться. Вона зробить це для нас, — Клаудія анітрохи не сумнівалася.

— Ти точно ненормальна! А я вже було подумала, що ти порозумнішала!

— Ой, дівчата, не починайте знову! — благала Зоська. — Треба пробувати. Доки можемо. Може, ми колись і перестанемо це робити, але це буде точно не завтра.

Наступного дня вони стояли біля воріт утрьох. Перезираючись, невпевнено чекали, доки хтось їм відчинить. Магдиної мами не було. Відразу було помітно, що тато не в захваті від несподіваних відвідин. Із Магдою саме працював реабілітолог, тож довелося вибирати: почекати або прийти іншим разом.

— Ми принесли їй диск. Це подарунок. І хочемо вручити його разом. Ми поставимо одну пісню, це недовго, якісь п’ять хвилин, — дипломатично пояснювала Зоська.

Магдин тато дивився на них очима, сповненими неприхованого здивування.

— Ви купили їй диск? А з якої нагоди?

— Не було жодної нагоди. Вона любила цей гурт, — сказала Агата. — І хоче його послухати.

— Вона хоче оце послухати?! — тато співчутливо похитав головою, але, на щастя, нічого більше не сказав. Та й непотрібно було, бо його стиснені вуста свідчили про всю зневагу дорослого, який завжди знає краще.

— Дозвольте нам спробувати, хіба вам шкода, це ж одна пісня, це недовго, — Агата вперше за довгий час, а може, за все своє життя, принизилася до просьби. Якби він не погодився, дівчина ладна була стати навколішки. Говорила рішучо, із такою непохитною впевненістю! — Ви мені не вірите?

— Це безглуздя. Віра — це питання вибору розуму. А у твоїх словах відсутня будь-яка логіка. Я вже не раз казав дружині, щоб відмовилася від ваших візитів. Магдою займаються фахівці, і якщо нам вдасться їй допомогти, то передусім завдяки професіоналам, а не аматорам, навіть дуже відданим.

— То ви переконані, що ми лише заважаємо? — обурилася Клаудія.

— Принаймні я не вважаю, щоб тут щось вирішував ентузіазм. Отож, може, скористаймося нагодою, щоб попрощатися, гаразд? Ми дуже вдячні за ваші зусилля й таке інше. Витрати за диск, звичайно компенсуємо. А в понеділок зателефонуємо до школи й попросимо, щоб вам зарахували це як суспільно корисну працю. Здається, це досі так зветься? — він замовк, чекаючи, доки дівчата підуть геть, проте жодна навіть не ворухнулася.

Зоська й Клаудія стояли, неначе вражені громом. Вони не сподівалися такого прийому, були здивовані й обурені, проте знаючи Агату, боялися сказати бодай слово.

— Ви нас проганяєте? — спитала вона, насупившись.

— Що ж, якщо ти так це називаєш…

— Якби я опинилася у вашій ситуації, то хапалася б за кожну соломинку.

— Дитино, це прекрасно, що в тобі стільки завзяття, але це нелогічно.

— Може й так! — Агата кивнула, мовби погоджуючись із його розважаннями. — Може, мені бракує логіки, але ж тут не про логіку йдеться, правда? А передусім про те, щоб Магда нарешті прокинулася. Ми всі цього хочемо, і яка різниця, чи доможемося цього з допомогою логіки чи всупереч їй. Мені начхати на логіку, начхати на те, що двічі по два — чотири, бо людина — це не математичний приклад. Людина — це загадка. Як ви поясните факт, що вона багато разів мені снилася? Причому перш ніж ви тут оселилися? Що я знала її раніше, ніж учителька вибрала нас для цього завдання? Можете сміятися, будь ласка, жодна розумна людина в таке не повірить. Мабуть, ми троє нерозумні, бо ми віримо. Ми полюбили її й хочемо, щоб вона стала нашою подругою. Це теж нелогічно, правда? Звичайно, адже вона нас не знає, не знає про нас нічого, а ми нічого не знаємо про неї. Хіба можна когось такого любити? Але так сталося. І знаєте, що? Відбулося ще багато інших речей. Ця дівчина, Клаудія, жива лише завдяки Магді. Це логічно? Якісь дві ненормальні врятували їй життя, а разом з тим і свої власні, там видно буде. Я… Зрештою, не розповідатиму про себе, скажу лише, що вона робить речі, яких ніхто не сподівався, вона пробуджує в людях бажання жити. Яким чином? Адже вона нічого не каже й не робить. Лежить собі непорушно на ліжку. Це логічно? Власне, можна сказати, що її взагалі немає. Але для нас вона є, існує, вона жива. Ось, чому ми поїхали й купили цей диск. І повірте, це аж ніяк не мій улюблений гурт! Це Магда була його фанкою. Їй неймовірно нудно слухати Баха чи що ви там ще їй ставите. Вона хоче повернутися, але треба дати їй шанс! Може, цього не станеться нині чи завтра, але я переконана, що так буде. Ми троє дуже в це віримо. Бо це неправда, що ми прийшли сюди за кару. Може, так було спочатку, але не тепер, тому ви мусите нас впустити, бо я знаю, що вона на нас чекає!

Магдин батько стояв приголомшений. Він явно не сподівався такої тиради. Ніхто не сподівався, навіть сама Агата. І невідомо, чи вона зрештою переконала його, чи він вирішив, що коли впустить дівчат, то цей цирк скінчиться швидше, бо вже не сперечаючись із цією шаленою дівчиною, промовив: