Читати книгу - "Секрети мотивації"

Всі люди створені з єдиної розумної субстанції, і тому всі вони мають однакові сили і можливості. Велич однаково притаманна всім і може проявлятися всіма. Кожна людина може стати великою. Кожна частинка Бога — це частинка людини.

Людина може подолати і спадковість, і обставини, використовуючи властиву їй творчу силу душі. Якщо вона хоче стати великою, її душа повинна діяти в цьому напрямку і направляти розум і тіло.

Знання людини обмежені, тому вона може помилятися через своє незнання. Щоб уникнути цього, людина має з’єднати свою душу з Вселенським Духом. Вселенський Дух — це розумна субстанція, з якої створені всі речі, вона у всьому і пронизує все. Все відомо цьому вселенському розуму, і людина може об’єднатися з ним і отримати всі ці знання.

Для цього людина має вигнати з себе все, що відокремлює її від Бога. Вона повинна хотіти жити божественним життям, вона повинна піднятися над усіма моральними спокусами і припинити всі свої дії, які не відповідають її найвищим ідеалам.

Вона повинна прийти до правильної точки зору на світ, а саме що Бог є все, у всьому і що існує тільки хороше. Людина повинна усвідомити, що природа, суспільство, владні інститути і промисловість досконалі на своїй нинішній стадії і продовжують рухатися до ще більшої досконалості. Що всі люди теж хороші та досконалі. Людина має вірити і знати, що зі світом все добре. Вона повинна об’єднатися з Богом, щоб разом з ним творити досконалі речі. Тільки в тому випадку, якщо людина сприймає Бога як Велику Зростаючу Присутність у всьому, добро у всьому, вона зможе досягти справжньої величі.

Людина повинна присвятити себе служінню найвищому всередині себе, прислухаючись до голосу своєї душі. В кожній людині є Внутрішнє Світло, яке постійно спрямовує її до найвищого, і вона повинна йти за цим світлом, якщо хоче стати великою.

Людина повинна повністю усвідомити той факт, що вона єдина з Отцем. Вона повинна вважати себе богом серед богів і вчиняти відповідно. Вона повинна мати абсолютну віру в своє бачення істини і почати діяти відповідно до цих уявлень, для початку у себе вдома. Вона повинна знайти істинний і правильний спосіб дій у дрібних повсякденних справах. Вона повинна припинити діяти бездумно і почати думати, але вона повинна бути щирою у своїх думках.

Людина повинна сформувати ментальну концепцію ідеального себе і обдумувати цю концепцію до тих пір, поки вона не стане її звичною думкою про себе. Цю думкоформу вона повинна постійно тримати в полі зору своєї свідомості. Але також потрібно і зовні виражати цю думкоформу в своїх діях. Все що людина робить, вона має робити з величчю. У відносинах зі своєю сім’єю, сусідами, знайомими і друзями, кожен вчинок людини повинен бути відображенням її ідеальної ментальної концепції. Людина, яка знаходить правильну точку зору на світ, повністю присвячує себе своїй душі, «ідеалізує» себе в думках як велику особистість, робить кожний свій вчинок, навіть тривіальний, відповідно до свого ідеалу, вже досягла величі. Всі її вчинки будуть великими. Вона прославиться і люди будуть вважати її сильною особистістю. Вона буде черпати вселенські знання і знатиме все, що їй потрібно знати. Вона отримає все матеріальне багатство, яке уявить у своїх думках, і все в неї буде добре. Їй буде дане вміння долати будь-які несприятливі обставинами. Її зростання і прогрес будуть постійними і швидкими.

Великі справи будуть самі знаходити її, і всі люди будуть раді і вдячні їй.

Дорогі мої читачі, завершити виклад Науки про те, як Бути Великим, я хотів би уривком з есе Ралфа Уолдо Емерсона під назвою «Наддуша». Це чудове есе є фундаментальним, воно демонструє основоположні принципи монізму та науки про велич. Я рекомендую вам, дорогі читачі, уважно прочитати цей уривок, бо він тісно пов’язаний з ідеями, викладеними в цій книзі.

«Що є це загальне почуття потреби і незнання як не тонкий натяк великої душі, що в цьому світі є щось набагато більше? Чому люди неначе відчувають, що природна історія людини ніколи ще не була написана по-справжньому, а людина просто залишала після себе те, що про них говорили інші? Але це все застаріває, а книги з метафізики виявляються марними. За шість тисяч років філософія так і не пізнала до кінця глибини людської душі. В її дослідженнях завжди залишалося щось незвідане. Людина — це річка, джерело якої приховане від очей. Ми так і не знаємо, яке воно джерело нашої сутності. Найточніший обчислювач не може передбачити заздалегідь, чи не увірветься в наступну мить щось, що не піддається обчисленню та аналізу. І кожну мить я змушений визнавати, що джерелом всіх подій є щось вище, ніж воля, яку я називаю своєю.

Як з подіями, так само і з думками. Коли я спостерігаю за течією річки, джерело якої сховане від моїх очей, але яке сезонно вливає в мене свої потоки — я розумію, що я всього лише учень — я ніхто інший як просто здивований спостерігач цих невловимих вод. Я бажаю, я шукаю і я налаштовую себе на сприйняття, але бачення моє приходить від якоїсь позаземної енергії.

Верховний Критик помилок минулого і майбутнього, єдиний пророк майбутнього — це та велика природа, в якій ми живемо, як Земля живе в ніжних обіймах атмосфери. Це Єдність, це Наддуша, що живе в кожній окремій людині і що об’єднує цю людину з усіма іншими людьми воєдино. Це єдине серце, для якого кожна щира розмова значить шанування, а кожний правильний вчинок — покора. Це непереборна реальність, яка бачить наскрізь всі наші хитрощі та таланти, закликаючи кожного приймати себе таким, яким він є, покладатися на своє внутрішнє єство, а не прогинатися під зовнішні обставини, і яка завжди прагне проникати в наші думки та дії, стаючи в них мудрістю і чеснотою, силою і красою. Ми живемо в послідовності, в поділі, в частинах, в частках.

Тим часом, всередині людини є душа Цілого, мовчазна мудрість, всесвітня краса, з якою так само пов’язана кожна