Читати книгу - "Сигнали з Всесвіту"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
Пробачте мою нерозсудливість, товаришу Навратіл. Мені дуже прикро, що я вам завдав стільки неприємностей. Більш ніколи цього не зроблю, присягаюсь!
Я в цьому твердо переконаний. Ваше щастя, що я вас помітив з кабіни керування. «Глечик ходив по воду, аж поки вухо одірвалось!» — пам’ятайте про не. Якщо вам ще колись спаде на думку щось подібне, порадьтеся зі мною або з товаришем, який тоді буде капітаном. Сподіваюсь, ми зрозуміли один одного?
Так. І не кажіть про це, прошу, нікому.
Вже пізно. Всі в кабіні керування вас бачили.
Алена одразу ж вгадала, чому Северсон вийшов із «Променя».
Бачиш, скільки разів я тобі казала, щоб ти вже облишив свій розшук, все одно це ні до чого не приведе, — докоряла вона йому. — Адже я замалим не втратила тебе! Коли б ти хоч одним слівцем натякнув мені! З цим розслідуванням ми повинні покінчити. Розповімо просто про все Навратілу, та й годі.
Ні, ще ні! — з одчаєм запротестував Северсон. — Ще не настав слушний час. Обіцяю тобі, що вже не зроблю ніякої дурниці. Однак ми повинні ще трохи постежити за Ватсоном.
Адже, крім речей у каюті, ми не маємо проти нього ніяких речових доказів. Утратив я і знімок, який так важко здобував. Можливо, що Ватсона ми застукаємо ще на чому-небудь. Для цього нам цілком вистачить відеофону.
Стара помилка повторюється… — тихо сказала Алена. — Але я не можу з тобою сперечатися.
Незабаром після цього Северсона відвідав Олаф.
Здрастуйте, дядечку! Як ваші діла, парашутисте?.. Ну, не гнівайтесь. Я прийшов запитати, що ви зробили з коробочками.
Знищив їх, як ви просили.
Справді? Ну, гаразд. А чому, власне, ви полізли з корабля? Чи не висліджуєте мене? — сказав він насмішкувато. — Не радив би я вам цього робити. Знаєте, не люблю шпигунів.
Северсон почервонів і мимохіть стиснув кулаки:
Коли б ви не були моїм родичем, я покарав би вас тут же, на місці, ви, «брате сильної руки»! Занадто багато собі дозволяєте! Але я вас попереджаю: не грайтесь зі мною! Досить одного слова — і ви будете в пастці. Адже знаєте Навратілове прислів’я про глечик і його вухо?
Дітріхсон злякано відступив:
Я не хотів вас образити, дядечку… — сказав він примирливо. — Не гнівайтесь… Прогулянку в безповітряний простір, отже, з’ ясувати не можете?
Можу! — одрубав Северсон. — Ліз я туди, власне кажучи, через вас. До реакторів я потрапити не міг, тому ваші проклятущі коробочки шпурнув у Всесвіт!
Шкода. Все заспокоїлось, і я їх ще міг би використати. Але все ж я вам дуже вдячний! — сказав іронічно Дітріхсон.
Розділ XXVIII ТАЄМНИЦЯ ВАТСОНАЗбігали тижні, місяці… Рік змінювався роком.
В праці й розвагах час для відважних астронавтів минав непомітно. Після відкриття нуль-променів працювати стало ще цікавіше: виявилось, що ці промені можуть стати добрим помічником у цілому ряді галузей науки. Вони допомагали точніше дослідити будову атомного ядра, значно прискорювали процес перетворення елементів у лабораторіях. Однак джерело нуль- променів усе ще лишалось невідомим; безрезультатними були й спроби відтворити їх штучно.
Академік Навратіл час од часу переглядав контрольні записи скерованого на Землю астрогравіметра і хитав головою:
— Марно, марно… Випущеного слова не спіймаєш, а світла не наздоженеш. Побоююсь, що доктор Заяц поставив перед собою непосильне завдання. Гравітація — це стоголовий дракон: одну голову йому відрубаєш, а п’ять нових виростуть. Скоріше поголишся сокирою, аніж промодулюєш гравітацію!
Перспективи зв’язку з допомогою гравітації для екіпажу «Променя» становили вже не теоретичний, а практичний інтерес. Радіохвилі з Землі долітали сюди з запізненням на два з половиною роки. А повідомлень з рідної планети всі чекали з великим інтересом.
Перші спроби керувати погодою на Землі з допомогою атомної енергії викликали на «Промені» захоплення. Менш радісним були повідомлення про хід оживлення Амундсена. Операції просувались дуже повільно, бо тіло героя було в кількох місцях поранене. Однак Тарабкін, на превелику радість Северсона, надії не втрачав.
Так минуло п’ять років. Щоб відсвяткувати знаменну річницю, всі зібралися в клубі на урочистий обід.
О, смажена курка! — радісно вигукнула Надія Молодінова. — Та це ж моя улюблена страва!
Фарширований перець! — приєднався до неї Мадараш. — Чудесно.
Свинина, кнедлики і капуста із шкварками! — зрадів Навратіл.
Хай я буду президентом на планеті Ікс, якщо ця печеня не краща за ту, яку готувала матуся! — тріумфував Фратєв.
Ви чарівниця, Алено! Як це вам вдалося догодити усім? — здивувався Чан-су.
А що ж тут складного? — весело посміхнулась Алена. — Скільки разів ви у клубі згадували свої улюблені страви! А я ще на Землі, складаючи план нашого меню на вісім років подорожі, не забувала про національну кухню.
І потай протягнули до «Променя» ящик із консервами, щоб порадувати нас після отієї штучної їжі, правда? — продовжив за неї Навратіл.
Северсон потиснув руку коханій і прошепотів:
Я радий за тебе.
Тільки-но обід закінчився, як Навратіл затягнув стару пісеньку:
Це річниця, це річниця,
Ходім, стара, до пивниці
— Гой-я-я, гой-я-я,
Гой-я-я, гой-я-я!
Гой-я-я, я!
Всі приєднались,
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Сигнали з Всесвіту», після закриття браузера.