Читати книгу - "13 звичок, яких позбулися сильні духом люди"

єдиною дитиною в родині, та протягом життя батьки запевняли сина, що він природжений лідер, який має стати успішним. Тож коли він закінчив коледж, був переконаний, що йому судилося стати видатною людиною. Хлопець думав, що кожен працедавець негайно розпізнає його обдарованість та буде вважати себе щасливим, якщо візьме його на роботу.

Люди, подібні до Лукаса, є всюди: чи це той, кому довелося зазнати лиха, тож він гадає, що заслуговує на щось як компенсацію, чи та, яка вважає себе кращою від решти і, на її погляд, за це має отримати винагороду. І поки ми легко знаходимо цю рису характеру в інших, правда в тому, що ми усі інколи думаємо, що маємо право, і нам часто не вистачає прозорливості побачити це в собі.

Ми живемо в світі, де права та привілеї часто плутають між собою. Нерідко люди гадають, що мають «право на щастя» чи «право на поважне ставлення», навіть якщо це означає, що їм доведеться задля свого бажання порушити права інших людей. Замість намагатися заслужити привілеї вони поводяться так, наче суспільство їм щось винне. Реклама вабить нас купувати речі за допомогою пропаганди матеріалізму та потурання своїм бажанням. Ідея, що «ти на це заслуговуєш», можете ви дозволити собі це придбати чи ні, заганяє багатьох із нас у чималі борги.

Почуття, що світ вам винен, не завжди пов’язане з відчуттям зверхності. Іноді воно походить від чуття несправедливості. Чоловік із важким дитинством може спустошувати кредитні картки, коли скупає усе, чого не мав колись у дитинстві. Він може думати, що світ завинив йому можливість мати гарні речі, бо в юнацтві він був їх позбавлений. Цей тип володіння правом може принести стільки ж шкоди, як і те, коли люди вважають себе вищими за всіх.

Джин Твенге, психолог та автор книжок «Покоління Я» (Generation Me) і «Епідемія самозакоханості» (The Narcissism Epidemic), багато вивчала нарцисизм та володіння правом. Її дослідження свідчать, що в молодшого покоління посилена жага матеріальних багатств і послаб­лене бажання працювати. Вона припускає, що є декілька причин такої роз’єднаності, у тому числі:

• Зусилля, зосереджені на допомозі дітям підвищити свою самооцінку, взяли через край. Шкільні програми, що мають на меті підвищити самооцінку, вчать учнів, що вони усі особливі. Дозволяти дітям носити футболки з надписом у дусі «ЦЕ ВСЕ ЗАВДЯКИ МЕНІ» або весь час повторювати їм «Ти найкращий» — тільки живити їхні завищені переконання про важливість самих себе.

• Надто поблажливі батьки запобігають тому, щоб діти навчилися брати відповідальність за свої вчинки. Коли дітлахам дають усе, що вони хочуть, та їм не доводиться стикатися з наслідками поганої поведінки, то діти не розуміють ціну зароблених речей. Натомість їм дають надлишок матеріального добра та нагород незалежно від поведінки.

• Соціальні мережі підливають масла у вогонь непра­виль­ним переконанням щодо зарозумілості. Молоді люди не можуть уявити світ без «селфі» та блогів із само­рекламою. Неясно, чи дійсно соціальні мережі підживлюють самозакоханість чи просто є майданчиком для того, щоб проголошувати погляди вищості, які базуються на їхній основі. Однак існують докази, які свідчать про те, що люди звертаються до соцмереж для того, щоб підсилити самооцінку.

БІДА ПОЧУТТЯ ВОЛОДІННЯ ПРАВОМ

Лукасова думка, що він має право, без сумніву, не принесла йому дружби на роботі. Також навряд чи вона б допомогла отримати підвищення найближчим часом.

Такий спосіб мислення перешкоджає вам заробляти речі на підставі заслуг. У вас менше шансів наполегливо попрацювати, якщо весь час гаятимете на скарги з приводу того, що вам не дають те, що, на вашу думку, зобов’язані. Натомість ви станете очікувати, що маєте щось отримати тільки на підставі того, хто ви є або який маєте досвід. Ви не зможете взяти відповідальність за свої дії, постійно наголошуючи на своєму праві мати те, що на ваш погляд, світ вам винен.

Також ви будете вимагати від людей неможливого чи надто сфокусуєтеся на тому, щоб отримати те, що ви думаєте, заслужили, для того, щоб бути в змозі внести осмислений внесок у стосунки.

Якщо ви повсякчас домагаєтеся піклування та доброго ставлення, вважаючи, що заслужили на це, то вам буде важко запропонувати любов і повагу.

Коли ви зосереджені на собі, надзвичайно складно виявляти співчуття. Навіщо жертвувати час та гроші іншим, якщо ви завжди думаєте таким чином: «Я заслуговую купувати речі для себе»? Замість відчувати радість дарування ви забагато будете міркувати про те, чого не отримали.

Коли вам не вдається отримати усього бажаного, це призводить до відчуття гіркоти від думки, що стали чиєюсь жертвою. Замість насолоджуватися усім, що у вас є, та всім, чим вільні займатися, ви спрямовуєте увагу на те, чого нема. Найімовірніше, ви проґавите деякі з найкращих речей у житті.

ЗДОЛАЙТЕ СЕБЕ

Лукас мав зрозуміти, як почуття володіння правом впливало на нього та оточення. Відтоді як чоловік усвідомив, як його сприймають інші, він був спроможний почати змінювати свої думки та своє ставлення до колег. Прагнення трудитися, разом з певною смиренністю, допомогли Лукасу залишитися на посаді.

РОЗВИНЬТЕ УСВІДОМЛЕННЯ СВОГО ПОЧУТТЯ ВОЛОДІННЯ ПРАВОМ

Увесь час ми бачимо у ЗМІ таке: заможні люди, знаменитості та політики поводяться так, наче непідвладні звичайним правилам та законам через свою особливість. Чи ось, наприклад, у техаському суді звинувачують підлітка у вбивстві чотирьох людей, спичиненого аварією через керування автомобілем у стані сп’яніння. Команда адвокатів припускала, що хлопець хворів на афлюенцію, тобто думав, що він вищий за закон. Довід полягав у тому, що підліток не має