Читати книгу - "Бог-Імператор Дюни"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
— Щоб уникнути інших тем. Знаєш, що я написав книги Ноя Ковчегописця?
Вона не змогла стримати легенького сміху.
— Як це кумедно, Владико. Мені було наказано прочитати книгу про його життя.
— Її теж написав я. Які таємниці наказано тобі видобути з мене?
Вона й не кліпнула при цій стратегічній зміні теми.
— Їх цікавить внутрішнє функціонування релігії Владики Лето.
— Досі?
— Вони хотіли б знати, як ви відібрали релігійний контроль у Бене Ґессерит.
— Без сумніву, вони теж хотіли б повторити мій спектакль?
— Я впевнена, що в них є такі думки, Владико.
— Хві, з тебе жахливий представник іксіан.
— Я ваша служниця, Владико.
— А тебе саму ніщо не цікавить?
— Боюся, що моя цікавість може вам завадити, — сказала вона.
Він якусь мить дивився на неї, а тоді промовив:
— Я розумію. Так, ти маєш рацію. Ми повинні поки що уникати інтимних розмов. Ти хотіла б поговорити зі мною про Сестринство?
— Авжеж, це було б добре. Ви знаєте, що сьогодні я зустрілася з однією з делегації Бене Ґессерит?
— Це, мабуть, Антеак.
— Вона здалася мені грізною, — сказала Хві.
— Тобі нічого лякатися Антеак. Вона пішла до вашого Посольства з мого наказу. Ти усвідомлювала, що була атакована лицеплясами?
Хві задихнулася, а тоді застигла від холоду, що наповнив їй груди.
— Отві Йак? — спитала вона.
— Ти здогадувалася?
— Він просто мені не сподобався, і казали… — Знизала плечима, і цієї миті її затопило розуміння. — Що з ним сталося?
— Зі справжнім? Він мертвий. Це звичайна практика лицеплясів за таких обставин. Мої Рибомовки мають недвозначний наказ не залишити живим жодного лицепляса у вашому Посольстві.
Хві мовчала, але по її щоках текли сльози. «Це пояснює порожні вулиці, загадкове “Так” Антеак. Це багато чого пояснює».
— Я забезпечу тебе Рибомовками, доки ти не призначиш інших, — сказав Лето. — Мої Рибомовки добре тебе стерегтимуть.
Хві змахнула сльози з обличчя. Інквізитори Ікса люто відреагують на такі дії тлейлаксу. Чи повірять на Іксі її звіту? Усіх у її Посольстві замінено лицеплясами! Цьому тяжко повірити.
— Усіх? — спитала вона.
— Лицепляси не мали причини зоставити живими когось із ваших людей. Ти була б наступною.
Вона здригнулася.
— Запізнилися, — продовжив він, — бо знали, що мусять скопіювати тебе напрочуд точно, аби обманути мої чуття. Не знали моїх здібностей.
— То Антеак…
— Ми — Сестринство і я — спроможні виявити лицеплясів. Антеак… що ж, вона дуже добре робить свою справу.
— Ніхто не вірить тлейлаксу, — сказала вона. — Чому їх уже давно не прибрали?
— Спеціалісти мають як своє використання, так і обмеження. Ти мене дивуєш, Хві! Я й не здогадувався, що ти маєш такі кровожерні нахили.
— Тлейлаксу… надто жорстокі, щоб бути людьми. Вони не люди!
— Запевняю тебе, що люди можуть бути так само жорстокими. Я й сам при нагоді буваю жорстоким.
— Я знаю, Владико.
— Коли мене провокують, — промовив він. — Але єдиними людьми, ліквідацію яких я обдумував, є Бене Ґессерит.
Вона була надто вражена, щоб спромогтися щось сказати.
— Сестринство настільки близьке до того, чим повинне бути, а водночас настільки далеке.
Вона змогла заговорити.
— Але Усна історія розповідає…
— Релігія Превелебних Матерів, так. Якось вони спроєктували конкретну релігію для визначених суспільств. Назвали це інженерією. Як воно тобі?
— Бездушно.
— Справді. І результати такі ж помилкові. Навіть після всіх грандіозних спроб запровадження екуменізму в усій Імперії зоставалися незліченні боги, дрібніші божества й потенційні пророки.
— Ви змінили це, Владико.
— Певним чином. Але боги тяжко помирають, Хві. Мій монотеїзм домінує, та первісний пантеон залишається. Він у різних маскуваннях перейшов у тінь.
— Владико, я відчуваю у ваших словах…
— Такий самий холодний розрахунок, як у Сестринства?
Вона кивнула.
— Це фримени обожествили мого батька, великого Муад’Діба. Хоча він геть не прагнув, щоб його називали великим.
— Але чи фримени…
— Мали рацію? Моя найдорожча Хві, вони були дуже чутливими до використання влади й дуже хотіли зберегти свою позицію.
— Мені здається це… тривожним, Владико.
— Я бачу. Тобі не подобається думка, наче бути богом так просто, що на це спроможний будь-хто.
— Це звучить надто несерйозно, Владико. — Її голос був віддаленим, вона немов хотіла щось перевірити.
— Запевняю тебе: будь-хто не може зробити цього.
— Але ви хочете сказати, що успадкували свою божественність від…
— Ніколи не натякай на це Рибомовкам, — застеріг він. — На єресь вони реагують насиллям.
У неї пересохло в горлі.
— Я кажу це лише для того, щоб тебе захистити, — промовив він.
Її голос був тихим:
— Дякую вам, Владико.
— Моя божественність почалася, коли я сказав фрименам, що більше не віддаватиму племенам воду мертвих. Ти знаєш про воду мертвих?
— За часів Дюни воду добували з тіл мертвих, — відповіла вона.
— Ах, ти читала Ноя Ковчегописця.
Вона спромоглася на слабку усмішку.
— Я сказав фрименам, що воду буде віддано Найвищому Божеству, яке зостається безіменним. Завдяки моїй великодушності фрименам було дозволено далі розпоряджатися цією водою.
— За тих часів вода мусила бути дуже цінною.
— Ще б пак! А я, як представник цього безіменного божества, майже триста років контролював дорогоцінну воду.
Вона прикусила нижню губу.
— Це все ще звучить як розрахунок?
Вона кивнула.
— Так і було. Коли настав час освятити воду моєї сестри, я показав чудо. З урни Гані заговорили голоси всіх Атрідів. Так фримени виявили, що я — їхнє Найвище Божество.
Хві заговорила з острахом, це одкровення наповнило її голос здивуванням і непевністю.
— Владико, ви кажете мені, що насправді не є богом?
— Я кажу тобі, що не граюся в піжмурки зі смертю.
Вона кілька хвилин дивилася на нього й лише тоді відповіла. Відповідь переконала Лето, що Хві зрозуміла глибше значення його слів. Ця реакція тільки посилила її прихильність до нього.
— Ваша смерть буде не схожою на інші, — промовила вона.
— Дорогоцінна Хві, — пробурмотів він.
— Я питаю себе, чи не боїтеся ви присуду справжнього Найвищого Божества, — сказала вона.
— Ти мене засуджуєш, Хві?
— Ні, однак я боюся за вас.
— Подумай про ціну,
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Бог-Імператор Дюни», після закриття браузера.