Читати книгу - "Загибель Уранії, Микола Олександрович Дашкієв"

— Дурень! Негайно скасуйте наказ і здайте справу своєму заступникові! Той, хто хоч пальцем торкне когось із оцих двадцяти семи, буде негайно розстріляний!

Він люто клацнув вимикачем і натис на кнопку з написом «Головний Радник».

— Пане Раднику! Негайно приготуйте люб'язні запрошення десятьом найвидатнішим атомникам. Завтра, рівно о тридцятій, я прийму їх у Залі Рожевих Мрій. Натякніть пресі: Кейз-Ол хоче обміркувати питання про заборону атомної зброї.

— Добре, мій любий! — прошепотіла Мей, коли Кейз-Ол скінчив і втомлено сперся на спинку крісла.

— Добре?.. — він гмикнув, криво посміхнувся. — Ні, моя люба, це — зле. Дуже зле. Але нічого іншого зробити не можна. Ні, не можна.

Наступного дня, П'ятдесят четвертого числа Першого місяця, ранкові газети вийшли з величезними заголовками: «МІСТЕР КЕЙЗ-ОЛ — ПРОТИ АТОМНОЇ БОМБИ».

Минула майже декада, а Тессі Торн усе ще не знала, як здійснити сміливий задум.

З Пірейї штучний супутник видавався жалюгідною цяткою. Звичайно, свідомість враховувала відстань і масштаб, але й після такого корегування «Зоря» уявлялась спорудою неміцною, вразливою. Думалось: досить пробратися до найголовнішого пульта управління, смикнути за якийсь там рубильник — і розсиплеться «Зоря Кейз-Ола», вріжеться в атмосферу планети вогненною зливою метеорів.

Так, з Пірейї все здавалося легкоздійсненним і романтичним.

Штучний супутник зблизька втрачав свою красу. Його зовнішній о́бід, зварений з корпусів кількохсот ракет, ряснів латками та потворними рубцями. Внутрішній кільцюватий коридор з численними герметичними дверима, крихітні каютки, обставлені убогими металевими меблями, асоціювались хіба що з в'язницею чи казармою. Ніякого піклування про затишність, привабливість зовнішнього вигляду — «Зоря Кейз-Ола» була всього-на-всього космічною воєнною базою. І цим визначалось усе.

Фредді Крайн привіз свою наречену та й лишив її саму. Він мав завдання якнайшвидше здати в експлуатацію штучний супутник і працював з ранку до ночі. Але Тессі це навіть подобалось. Як тільки організм призвичаївся до нових умов, вона почала дослідження «Зорі Кейз-Ола» самостійно.

Дівчина вміло користувалася своїм становищем єдиної жінки серед персоналу, закинутого в міжпланетний простір острівця. Грайливою посмішкою, добре імітованою наївністю вона впливала сильніше за всякі накази. Перед нею розкривалось те, що за інструкцією становило абсолютну таємницю.

Весело щебечучи, Тессі пурхала з сектора в сектор, з відділу до відділу. Саме пурхала, бо хоч внаслідок обертання «Зорі Кейз-Ола» біля ободу й існувала сила тяжіння, однак тіло важило там хіба десяту частину того, що на Пірейї. Досить було ступнути трохи енергійніше — і одразу полетиш аж під стелю, а звідти спустишся повільно й легко, як пір'їнка.

Гарненькому дівчаткові до всього було діло: «А це що? А навіщо? А як?» І навіть найпохмурніші та найпедантичніші ясніли, ставали привітнішими, відповідаючи на її запитання.

Але дані розвідки не радували, а, навпаки, лякали Тессі.

Виявилось, що важко тільки побудувати штучний супутник, а коли його вже створено, він набуває неймовірної живучості звичайного космічного тіла. З великим метеоритом, здатним заподіяти значну шкоду, «Зоря Кейз-Ола» могла зустрітись один раз у сто мільйонів років. А проти маленьких були встановлені спеціальні автоматичні гармати та кулемети, керовані радіолокаторами; вони розстрілювали небезпечні частинки задовго до наближення.

Але конструктори подбали не тільки про захист від метеоритної небезпеки. Припускаючи й можливість нападу, вони створили справді неприступну фортецю.

Що можна заподіяти штучному супутникові, коли його могутнє озброєння автоматично знищує усякий предмет, який наближається без радіосигналу «Я — свій»? Що можна заподіяти «Зорі Кейз-Ола», коли кожен з її ста двадцяти секторів становить собою цілком самостійний вузол оборони, здатний зберігати боєздатність навіть після втрати всіх інших? І що можна зробити взагалі, коли після завершення робіт у бойових секторах не лишиться людей, а їхнє місце посядуть електронно-обчислювальні машини, чутливі тільки до наказів Кейз-Олового радіоцентру з Пірейї?

Як шкодувала Тессі Торн, що не погодилась тоді, аби Люстіг полетів на «Зорю»! Він зумів би відшукати вразливе місце штучного супутника!

І все-таки Тессі не занепадала духом. Тут, у фортеці Кейз-Ола, вона шукала однодумців, які змогли б стати спільниками у боротьбі.

Лише одиниці одверто заявляли, що прагнуть війни, знищення Союзу Комуністичних Держав. Всі інші — навіть ті, що ненавиділи комуністів, — хотіли миру. Отут, на штучному супутникові, де, незважаючи на всі застережні заходи, смерть стояла у кожного за плечима, зовсім по-іншому сприймалися проблеми, що їх на Пірейї можна було розглядати з олімпійським спокоєм стороннього спостерігача. Одного разу Тессі побачила це навіч.

Молодий красень, командир сектора БМ, хтиво поглядаючи на принадну наречену нового шеф-інженера, патякав про мужність і патріотизм, про готовність загинути в боротьбі проти варварів-комуністів. Тессі бачила, що він просто задавака, пуцьверінок, що видає себе за орла. Тому дратувала його навмисне, гаряче захищаючи свої пацифістські переконання. І ось у ту мить, коли кандидат у герої досяг найвищого пафосу в своєму монолозі, несподівано завищала сирена, а слідом пролунав неймовірної сили вибух.

Командир сектора кинувся до Тессі, грубо шпурнув її в отвір аварійного боксу і швидко зачинив герметичні двері.

На мить стало тихо. Потім почав наростати огидний тонкий свист. Він вріза́вся у вуха, стискав серце тривожним передчуттям.

— Вдягайтесь, міс Тессі! Швидше! З камери виходить повітря.

Галантний поклонник похапливо натягав на себе скафандр. Він навіть забув, що гостя не вміє поводитися з цим одягом. Тессі з горем-бідою дала собі раду.

Коли обоє вдягнулись, командир сектора натис на важіль. З гуркотом відчинились важенні двері — повітря відкинуло їх, як аркушик паперу, і ринуло в простір через два отвори, що їх пробив у стінах командирської рубки метеорит.

Може, нечітко реагували захисні пристрої чи після обстрілу гармат та кулеметів од метеорита лишився випадково якийсь уламок і пронизав обидві подвійні стіни та шар захисного матеріалу між ними. Як і раніше, сяяли сховані під