Читати книгу - "Анексія: Острів Крим"

Балаклави та Бельбека й завершилося важким засіданням Радбезу ООН із гострими словесними дуелями Юрія Сергеєва, Саманти Пауер та Віталія Чуркіна. Але попри параліч і неадекватність українського Міністерства оборони, українські солдати та офіцери в Криму не здавалися й продовжували чинити опір агресорові. Російська пропагандистська машина вигадувала все більш і більш спотворені й збочені новини, аби обґрунтувати свої злочинні дії в Криму. Проте така політика дуже швидко привела режим Владіміра Путіна до зовнішньополітичної ізоляції. Це був глухий кут, вибратися з якого Кремлю не вдасться протягом кількох наступних років. 4 березня. ГЕРОЇЧНЕ ЗВІЛЬНЕННЯ БЕЛЬБЕКА Й ПРЕС-КОНФЕРЕНЦІЯ ПУТІНА 

Наступний після екстреного третього засідання Ради Безпеки ООН по Україні день приніс кілька важливих новин. Одразу вночі на сайті НАТО з’явилося повідомлення: «Північноатлантична рада, що включає послів усіх 28 країн — членів НАТО, збереться у вівторок, 4 березня, за ініціативою Польщі, яка ґрунтується на статті 4 Вашингтонського угоди. Події в Україні й навколо неї становлять загрозу для сусідніх держав — членів Альянсу»285.

Цієї ж ночі в. о. міністра оборони Ігор Тенюх заявив, що Росія знову збільшила контингент своїх військових на території України, що грубо порушує всі двосторонні та міжнародні домовленості. «Близько 5500 військ спецпризначення передислоковані з Російської Федерації на територію України. За рахунок цього чисельність російських військових збільшена до 16 тисяч».

Основу так званих «зелених чоловічків» якраз і складали війська спеціального призначення або спецназу ГРУ МО РФ та ССО МО РФ. Загальна чисельність цих підрозділів у складі російського Міністерства оборони є державною таємницею, адже Росія — без перебільшення — є країною спецназу! І сам спецназ є різним. Є спецназ ГРУ ГШ, є спецназ ВДВ, є спецназ ВМФ. Не кажучи про спецназ ФСБ, спецназ Прикордонної служби ФСБ і навіть спецназ Служби зовнішньої розвідки Росії. Є також спецназ Внутрішніх військ МВС РФ, і в поліції теж є свій спецназ. А ще є свій спецназ у Федеральної служби виконання покарань. І у Федеральної служби з контролю за обігом наркотиків. І, ви будете здивовані, у Міністерства з надзвичайних ситуацій Росії теж є свій спецназ!

Проте у випадку з Кримом нас все-таки цікавить спецназ ГРУ. Найбільш авторитетні експерти вважають, що на момент окупації Криму загальна чисельність військового спецназу становила понад 25 тисяч осіб.

Таким чином, перші ударні загони російських ГРУшників, які складали приблизно 20% їхньої загальної чисельності, були передислоковані до Криму. При цьому загальна чисельність українських військ, яка на момент агресії складала близько 20 тисяч осіб, не повинна вводити в оману, адже ці війська ніяк не могли протистояти озброєним до зубів і вишколеним російським спецназівцям ГРУ та ССО.

У коментарі для книги заступник командира батальйону керченських морпіхів майор Олексій Нікіфоров розповів, що тоді відбувалося в його батальйоні: «У Керчі, де я служив, майже не було тих, хто сприймав київські події й радів цьому. Усі думали, що Київ спалюють, нищать, що там фашисти, бунтівники. <…> У мене в частині жоден командир підрозділу не вийшов в Україну. І так — по всьому Криму. Тобто ті люди, які були матеріально відповідальні — за людей, за техніку, — побоялися. Плюс — зіграла свою роль масована пропаганда з того боку. З усіх боків тиснули: тільки ви підете в Україну, на вас тут же наручники надінуть, у тюрму посадять, бо де ваша техніка, де ваша зброя? Тобто ніяких гарантій від України вони не отримали, зате отримали від Росії».

О 8:09 ранку російське інформагентство РБК процитувало заяву прес-секретаря президента РФ Дмітрія Пєскова, про те, що Владімір Путін віддав наказ військам, які брали участь у військових навчаннях, зокрема й у Криму, повертатися в місця постійної дислокації286.

Попри це, о 8:39, як повідомляє УНІАН з посиланням на поінформоване військове джерело в Севастополі, українські військові моряки виявили підводних диверсантів: «У Стрілецькій бухті Севастополя, де дислокуються кораблі севастопольської військово-морської бази Військово-морських сил Збройних Сил України, сьогодні вранці українські військові моряки виявили близько 20 підводних диверсантів. Підводні диверсанти або „бойові плавці“, не приховуючись, кілька хвилин пробули на водній поверхні, після чого зникли. На думку співрозмовника агентства, метою подібних дій, вочевидь, була спроба психологічного тиску на особовий склад кораблів і суден українських ВМС». У цей же час «у Севастополі представниками екстремістських громадських організацій із застосуванням підручних засобів було вчинено дві безуспішні спроби проникнути через паркан на територію штабу командування ВМС України»287.

Але, незважаючи на ці події, українська влада поспішила прийняти заяву Путіна про виведення військ з території України. Турчинов заявив: «Припинити втручання у внутрішні справи нашої країни. А видача Україні Януковича сприяла би пришвидшенню нормалізації двосторонніх відносин наших країн. <…> Оформити заявою цю пропозицію Верховної Ради, яка б стосувалася чіткого підкреслення виключної компетенції парламенту щодо введення іноземних військ на територію [України. — Прим. ред.] і щодо нормалізації ситуації, яка пов’язана з виведенням військових з території України»288. Як з’ясується пізніше, це була спроба РФ послабити увагу та пильність української сторони до кримської проблеми.

Також передчасно радів заяві Путіна про виведення військ і — секретар Ради національної безпеки та оборони Андрій Парубій: «Завдяки діям української влади, українських військовиків у першу чергу, а також завдяки одностайній позиції міжнародної спільноти, яка засудила агресію проти України, фактично цієї ночі [на 4 березня. — Прим. ред.] була зупинка російських військ, і відповідна заява Путіна є тому підтвердженням»289.

Андрій Парубій так розповідає про плани Путіна щодо України: «Точно знаю, що на початковому етапі Збройні Сили Росії знаходилися впродовж усього україно-російського кордону. Тоді найбільшою небезпекою для нас був можливий танковий удар із Чернігова на Київ. Війська стояли й на межі Донецької, Луганської, Харківської та Сумської областей. Коли Турчинов був у Білорусі, Лукашенко показував йому карту можливого захоплення. І там були не тільки 8 південно-східних областей, але й зачіпалася Полтавська та Київ. Вертикальний удар на Київ був для нас найбільш небезпечним ударом.

І це був один із планів Путіна. І в мене були всі підстави стверджувати, що це був