Читати книгу - "Веселий ярмарок"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
— А де ж решту грошей дінеш?— спантеличилася мама.
— Не турбуйся, мамо!— аж підскочив Юрко.— Не пропадуть гроші! Я такого «Конструктора» бачив в магазині іграшок! І рівно три вісімдесят коштує...
Мама аж одхитнулася. На її очах виступили сльози.
Юрко простягнув руку за грошима. І стрівся з маминим поглядом.
Його рука хутко відсмикнулася, щоки спалахнули вогнем.
Він схопив портфеля й вискочив з кімнати.
Рано-вранці Восьмого березня на столику біля маминого ліжка стояв маленький букетик фіалок. Коло нього біліла записка.
«Мамо! Дуже-дуже вітаю тебе з святом Восьмого березня! Більше я не буду таким... Юрко».
Мама, легенько усміхаючись, понюхала квіти.
Вони пахли весняною свіжістю.
Віктор Кава
ПОГАНЮЧА ЗАДАЧА
Щойно батько і мати ступили на поріг, як Сашко підвівся й з розгорненим підручником підійшов до них.
— Ось — задача. Не виходить,— скупо повідомив він. Мама поставила сумку з хлібом та помідорами по один бік дверей, батько портфеля — по другий. І обоє, не роздягаючися, сіли за стіл, схилилися над підручником. Сашко вмостився навпроти. Весь його вигляд говорив: ну-ну, побачимо, як ви справитеся з тою поганючою задачею!.. Минуло хвилин з п'ятнадцять. Вже батько геть перекуйовдив свого чорного чуба, а мама наставила на щоках чорнильних плям — задача не виходила.
— І дають же вам прикурити по математиці! — поглянув батько на лина.
А Сашко низько похилив голову, і з його очей — кап, кап, кап...
Батько легенько штовхнув матір ліктем, показав на Сашка: бач, як переживає... А ще торік, у першому класі, коли не вирішувалася задача, з легким серцем облишав підручник і гнав на подвір'я грати в футбола. Свідомішає малий!
— Синку,— лагідно мовила мама,— та не переживай так, все одно ми її гуртом, звичайно, з твоєю допомогою, розлущимо. Ану, підсовуйся ближче!
Сашко кулаком розмазав сльози.
— Та ні, я не того... Он надворі темніє, а ви й досі з задачею морочитеся! Коли ж я гуляти буду?..
Віктор Кава
ЗАБУДЬКУВАТА ЛЕСЯ
Першокласниця Леся вчиться у другу зміну, бо їхню нову школу ніяк не добудують. Та Лесю це страшенно тішить. Одне, що вранці можна виспатися досхочу, а друге — вона приходить додому навіть трохи пізніше від мами. Щойно мама відчиняє двері на її нетерплячий дзвінок, як Леся дзвінко вигукує: «Мамо, як твої успіхи на роботі? А в мене — п'ятірка!» Ось уже другий тиждень самі п'ятірки носить, радує маму й тата.
І в суботу — задихана від швидкого бігу, розчервоніла від першого морозцю — вскочила в коридор з вигуком:
— Мамо, як твої успіхи на роботі? А в мене п'ятірка! — І для більшої переконливості викинула поперед себе розчепірену п'ятірню.
— Молодець ти у мене!— погладила мама доньку по білявому волоссячку.— Швиденько роздягайся й до столу. Які смачні пиріжки спекла сьогодні наша духовка! Наче знала, що ти зі школи п'ятірку принесеш.
Лесю не довелося удруге припрошувати. Уминаючи третього пирога, вона на хвильку підвела на маму очі й швиденько мовила:
— Ой, я так поспішала, мамо, до пиріжків, що не все тобі сказала. У мене сьогодні й четвірка. По диктанту.
— Ну і то непогано,— кивнула мама головою.— Не все ж і п'ятірки одержувати.
— Еге, еге,— охоче згодилася Леся.— А то, гляди, всім і не вистачить...
Погулявши надворі, Леся сіла за уроки. Мама клопоталася на кухні. Коли чує — кличе доня.
— Що там стряслося?— визирнула.— Не розумієш чогось? То я зараз, ось тільки руки витру...
— Та ні, розумію,— тихенько на те Леся.— От ти говорила, мамочко, що не все ж п'ятірки одержувати, правда? То не все ж і четвірки одержувати, правда?
— Ну-ну,— насторожилася мама.
— От і в мене сьогодні якось так вийшло,— безневинно глянула на маму голубими оченятами,— що трійка з малювання опинилася в альбомі...
Мама тільки руками розвела.
Вже лежачи в ліжку й слухаючи по радіо вечірню казку, Леся раптом ляснула себе долонькою по лобі.
— Ой мамочко, яка я забудька! Наче наша бабуся Ганна! Таж мені сьогодні ще й двійку по читанню вчителька поставила... Добраніч, мамочко!
І мерщій одвернулася до стіни, голосно засопла носиком.
Віктор Кава
ТВІР
Славко сидить і пише твір. Пише, як мокре горить: то у вікно визирне, то почухається, то крадькома розгорне журнал «Перець» і тихенько хихикає...
Мати, яка прибирає в квартирі, не витримує.
— Чого ото байдикуєш? Невже так важко зладнати твір про зиму? Ти ж щодня ганяєш на лижах по белебнях, набачився тої зими по саму зав'язку!
— Еге, дуже там набачився,— бурчить Славко,— як у мене поганючі старі лижі. Ледь сунуться по снігу...
— Менше розмузикуй!— розсердилася мати.— Краще над твором поміркуй добре. Ти ж зовсім не думаєш своєю головою!
Славко аж скинувся.
— Чого це я не думаю?— мовив геть ображеним голосом.— Я думаю, я дуже сильно думаю: от гарно було б, просто здорово, якби ти купила мені нові лижі!
Аркадій Музичук
РОЗПОРЯДИВСЯ
Мама збилася із ніг —
Друшляка шукала.
Аж тут Слава на поріг —
В нього й запитала.
— Ні, мамусю, він не зник!—
Заспокоїв Слава,—
Бо відніс я на смітник,
Адже ж він дірявий.
ВІДПЛАТИВ
Цілу нічку
Жабки
Скрекотали,
Чорногузу
Спати
Не давали,
А тому
Сердитий
Чорногуз
Вранці
Половив їх
У картуз.
Ігор Січовик
НА ЗАВТРА
— Знову мокрі черевики?! —
Лає Вітю мати.—
Ти, мабуть, в усіх калюжах
Встигнув побувати?
— Що ви, мамо,— каже Вітя,—
Не хвилюйтесь дуже,—
Ще й на завтра залишилось
Чотири калюжі!
НЕПОСЛУХА
— За що виводила бабуся
Тебе з комори, непослухо?
Зізнайся чесної
— Зізнаюся:
За ліве вухо.
ГОРІШКИ
Дорікала мама сину:
— Ох, який скупий ти, Гнатику!
Чом горішками не ділишся
Із бабусею та братиком?
— А навіщо це мені?—
Каже мамі син по щирості.—
У бабусі зуби випали,
А в Сергійка ще не виросли.
ЗА СТОЛОМ
За сніданком Юра Віту
Поучав, як старший брат:
— Добре виховані діти
Не ковтають виноград!
Не запізнюються в гості
І не їздять без квитка,
Прибирають вранці постіль,
Не втікають з дитсадка!
— А мене,— озвалась Віта,—
В дитсадочку здавна вчать:
Добре виховані діти
За столом завжди мовчать!
ХВАЛЬКО
Вранці Зайчик хвалькуватий
Швидко видерся на
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Веселий ярмарок», після закриття браузера.