Читати книгу - "Одинадцять хвилин"

щось важливе для нас. Ми навчаємося кохання з повіями або з невинними дівчатами, розповідаємо про свої пригоди та відчуття всім, хто нас захоче слухати, знаходимо собі молодих коханок, коли ми вже старі, й усе це для того, аби показати, що ми справді такі, якими сподіваються бачити нас жінки. Але хочеш знати про одну річ? Насправді ми зовсім не такі. Ми нічого не розуміємо. Ми вважаємо, що секс і виверження сімені — це одне й те саме, а, як ти щойно сказала, це зовсім не так. Ми не навчаємося, тому що не маємо мужності сказати жінці: навчи нас, як обходитися з твоїм тілом. Ми не навчаємося, тому що жінка теж не знаходить у собі сміливості сказати: вивчи, яка я є. Ми перебуваємо на стадії первісного інстинкту виживання роду, й це все. Хоч би яким це здалося тобі абсурдним, ти знаєш, що для чоловіка є важливішим, аніж секс?

Я подумала, що, може, важливішими для нього є гроші або влада, проте не сказала нічого.

— Спорт. І знаєш чому? Тому що чоловік розуміє тіло іншого чоловіка. Тут, у спорті, відбувається діалог тіл, які здатні порозумітися.

— Ти збожеволів.

— Можливо. Але в цьому є сенс. Ти звернула увагу на те, що відчували чоловіки, з якими ти лягала в ліжко?

— Атож, звернула. Усі вони здавалися невпевненими в собі. Вони відчували страх.

— Гірше, аніж страх. Вони були вразливими. Вони, по суті, не розуміли, що вони роблять, знали тільки, що суспільство, друзі, їхні власні дружини вважають це важливим. «Секс, секс, секс! — ось основа життя», — кричить пропаганда, люди, фільми, книжки. Ніхто не знає, про що, власне, йдеться. Знають тільки, що це інстинкт, сильніший за нас самих, що його конче треба задовольнити. І якнайшвидше.

Годі. Я намагалася давати йому уроки сексу для того, щоб себе захистити, він робить те саме, та хоч би якими мудрими здавалися наші слова, — адже кожен намагався справити враження на іншого, — усе це було таким дурним, таким негідним наших стосунків! Я пригорнула його до себе, бо — незалежно від того, що він хотів сказати і що я думала про саму себе, — життя навчило мене багато. На першопочатку часів усе було коханням, було віддачею. Але незабаром змій з’являється перед Євою і каже їй: «Те, що ти віддала, ти втратиш». Так само було й зі мною — мене було вигнано з Раю ще в школі, й відтоді я взяла собі за звичай казати змію, що він помиляється, що жити важливіше, аніж зберігати себе для себе Але змій не помилявся, а я помилялася.

Я опустилася навколішки, повільно його роздягла й побачила, що його член висить собі, сонний, не реагуючи. Його це, здавалося, не збентежило, і я стала цілувати йому ноги, почавши від ступнів. Член почав потроху реагувати, і я доторкнулася до нього, потім узяла його в рот — і неквапно, щоб він не витлумачив це як «ну ж бо, готуйся діяти!» — стала цілувати його з ніжністю жінки, яка нічого не сподівається, і саме тому досягла всього. Я побачила, що він збуджений і почав торкатися моїх сосків, описуючи навколо них кола, яку ту ніч цілковитої темряви, розбудивши в мені бажання знову запхати його собі між ноги, або взяти в рот, або зробити все те, чого б він від мене хотів, аби цілком заволодіти мною.

Він не став знімати з мене жакет; рвучко нахилив мене над столом, так, щоб мої ноги впиралися в підлогу. Проник у мене повільно, цього разу без тривожного нетерпіння, без страху мене втратити, бо в глибині душі він також уже зрозумів, що це була тільки мрія і вона назавжди залишиться мрією, ніколи не перетвориться на реальність.

У той самий час, коли я відчула його член усередині себе, я відчула також його руку на своїх персах, на сідницях — вона доторкалася до мене так, як це вміє робити лише жінка. І я спізнала відчуття, що ми створені одне для одного, бо він міг стати жінкою, як тепер, а я могла стати чоловіком, як у ті хвилини, коли ми розмовляли або взаємно організовували потаємну зустріч двох пропащих душ, двох фрагментів, яких не вистачало, щоб завершити будівлю всесвіту.

Мірою того як він проникав у мене й водночас мене торкався, я відчула, що він робить це не тільки для мене, а й для всього всесвіту. Ми мали час, мали ніжність і знали одне одного. Атож, було чудово прийти сюди, до двох наготовлених валіз, із бажанням від'їхати, бути негайно поваленою на підлогу й наколотою, пережити гвалтовний напад і страх; але було добре також знати, що ніч не закінчиться ніколи й тепер тут, над кухонним столом, оргазм стане не кінцем у собі, а початком цієї зустрічі.

Його член зупинився в мені, а пальці тим часом швидко рухались, і я пережила перший, потім другий, а потім і третій оргазм без перерви між ними. Мені хотілося відштовхнути його, біль насолоди був таким великим, що наче підім'яв мене під себе, але я стояла твердо, я була згодна, щоб усе було так, щоб я могла витримати ще один оргазм, або ще два, або…

…і раптом ніби якесь світло вибухнуло в мені. Я більше не була собою, я була чимось нескінченно вищим за все, що я знала. Коли його рука привела мене до четвертого оргазму, я опинилася в місці, де панував повний мир, а під час п'ятого оргазму я пізнала Бога. Після цього я відчула, що його член знову почав рухатися в мені, хоча його рука не зупинилася, я сказала «Боже мій» і вирішила віддатися всьому, що мене може тепер чекати, — пекло чи рай.

Але це був рай. Я була землею, горами, тиграми, річками, які впадали в озера, озерами, які перетворювалися на море. Він рухався в мені усе швидше й швидше, і біль змішувався зі втіхою, я могла сказати «не можу далі», але це було б несправедливо — бо в ті хвилини я й він були однією особою.

Я дозволила, щоб він проникав у мене стільки, скільки йому буде треба, його нігті ще впиналися в мої сідниці, а я схилилася, нависаючи над столом і думала, що немає кращого місця у світі, де можна було б так гарно кохатися. Знову скрегоче стіл, знову його