Читати книгу - "Американська пастораль"

Нью-Джерсі», у білих рукавичках із тонесенької шкіри — надзвичайно дорогих рукавичках, які подарувала «Ньюарк Мейд», де саме стажувався Швед, готуючись прийняти під оруду батькову компанію. Кожна дівчина мала такі рукавички зі шкіри козеняти, які мали чотири французьких дюйми завдовжки і закривали все зап’ястя. І тільки Дон вони дісталися задарма, як пара інших рукавичок — чорних, театральних, фірмової моделі «Ньюарк Мейд», також зі шкіри козеняти, але завдовжки аж шістнадцять дюймів (у «Саксі» такі рукавички вартували б купу грошей). Їх власноручно викроїв один із найкращих майстрів рукавичної справи, чи то італієць за походженням, чи то француз. Вінчала цю колекцію третя пара — матер’яні вечірні рукавички, що сягали вище ліктя й пасували до вечірньої сукні Дон. Швед попросив, аби вона прислала ярд тієї самої тканини, з якої було зшите її плаття, і один друг сім’ї, котрий виробляв крамні рукавички, на знак поваги до «Ньюарк Мейд» пошив їх для Дон, не взявши за роботу ні цента. Тричі на день невідлучно супроводжувані патронесами в малих капелюшках прекрасні дівчата з гарними зачісками, у чарівних сукнях, у глибоких рукавичках на чотири дюйми, намагалися вхопити бодай шматочок від поданих страв, викроївши вільну хвильку між роздаванням автографів усім роззявам, котрі приходили в їдальню, та розповідями про себе. Дон мала титул «Міс Нью-Джерсі», а що й конкурс відбувався у Нью-Джерсі, то вона привертала більше уваги, ніж решта претенденток. Усім скажи щось приємне, всміхнися, дай автограф — і під час цього всього треба ще й перекусити. «Нічого не вдієш, — казала вона по телефону, — для того нас і селять безкоштовно в номерах».

Зустрівши Дон на вокзалі, її посадили в невеликий кабріолет «Неш Ремблер», де були вказані її ім’я та штат, і разом із нею їхала патронеса — дружина місцевого ріелтора, і куди б Дон не їхала, вона всюди її супроводжувала. Удвох вони сідали до машини, вдвох виходили з неї, а подеколи вони й ходили разом.

— Знаєш, Сеймуре, вона й на мить мене не полишає. Якщо в полі зору з’являється чоловік, то сто відсотків, що це — член журі. Нам не можна з ними розмовляти. Кілька дівчат приїхали зі своїми хлопцями, декотрі вже навіть заручені, але що з того, як вони не бачать одне одного? Такий порядок. Тут стільки всяких правил, що я навіть не знаю, чи зможу їх усі прочитати. «Представники чоловічої статі можуть розмовляти з конкурсантками тільки в присутності патронес. Конкурсанткам категорично заборонено заходити в коктейльний зал, а також уживати алкогольні напої». Є ще й правила, в яких регламентується хода…

— Хе-хе! — посміювався Швед.

— Я ще не закінчила, Сеймуре. Цей список можна продовжувати до безкінечності. «Брати інтерв’ю в конкурсантки можна тільки в присутності патронеси, яка захищає її інтереси…»

На час перебування в місті всі дівчата (не тільки Дон) отримали в користування невеличкі «ремблери». Залишать же автомобіль лиш тій, хто стане «Міс Америкою». У ньому вона виїздитиме на футбольне поле, щоб привітати глядачів під час найцікавіших матчів студентської ліги. Чому «ремблери»? Бо один зі спонсорів — компанія «Америкен моторс».

Ще Дон знайшла в номері коробку цукерок «Фрелінджер оріджінал» і букет троянд — презенти конкурсанткам від готелю. Її троянди так і не розпустилися, а номери інших дівчат (принаймні тих, які жили в тому самому готелі) були тісні, незатишні, та ще й виходили на задвірки. Втім, сам готель, як збуджено пояснювала Дон, стояв на розі набережної та Мічиган-авеню і належав до тих респектабельних закладів, де близько п’ятої щодня дають чай із маленькими бутербродами, а ті, котрі живуть тут не коштом готелю, мають можливість грати в крокет на галявині, та й номери в них просторі, гарно умебльовані, і з них проглядався океан. Щовечора Дон поверталася знесилена у свою тісну кімнатку, обклеєну вицвілими шпалерами, перевіряла, чи не розпустилися її троянди, тоді набирала номер Шведа, і коли він цікавився її шансами на перемогу, детально все пояснювала.

Вона була однією із фавориток конкурсу (з-поміж чотирьох чи п’яти, і їхні портрети весь час маячили в газетах). Організатори, що представляли штат Нью-Джерсі, вважали, що переможе їхня землячка. І її щоденні фотографії ще більше переконували їх у цьому.

— Так не хочу їх підвести, — казала вона.

— А ти й не підведеш, бо переможеш, — казав він.

— Ні, переможе дівчина з Техасу. Я знаю. Вона така гарна. Кругловида. Щоки з ямочками. Не ідеал, але напрочуд мила. А фігура яка!.. Боюсь її до смерті. З якогось занюханого містечка в Техасі, танцює чечітку… Це буде вона.

— Її теж друкують, як і тебе?

— Весь час. Вона завжди як не в четвірці, то в п’ятірці. Мені простіше, адже ми в Атлантік-Сіті, а я — «Міс Нью-Джерсі», і коли люди бачать мене на набережній з цією стрічкою, то аж дуріють від радості. Але «Міс Нью-Джерсі» так зустрічають з року в рік. До того ж, Сеймуре, ще жодна «Міс Нью-Джерсі» не стала «Міс Америкою». А те, що «Міс Техас» потрапила в газети, означає, що переможе вона.

Одним із десяти членів журі був Ерл Вілсон, відомий колумніст газетного синдикату. Подейкували, ніби він, довідавшись, що Дон родом із міста Елізабет, на водному параді, де також була вона, катався на яхті в компанії двох дівчат, які мешкали в тому ж готелі, що й він, і прохопився, що дружить із Джо Брофі, який уже не перший рік є мером того міста. Вілсон сказав це одному, той поділився з другим, і так ця звістка докотилася до патронеси Дон. Ерл Вілсон — давній друг Джо Брофі, от і весь зміст його прилюдного висловлювання, і чи варто шукати в ньому підтекст? Але патронеса розміркувала інакше: він це сказав, оскільки бачив Дон на яхті, у вечірній сукні, а побачивши, вирішив, що голосуватиме за неї.

— Ну й чудово! — заявив їй Швед. — Один голос у нас є, залишилося набрати ще дев’ять. Так тримати, «Міс Америко»!..

Усі розмови Дон із патронесою зводилися до того, кого вважати найсерйознішими конкурентками, і, схоже, про те саме розмовляли зі своїми опікунками решта дівчат; про це тріпалися і по телефону, розмовляючи з домашніми, хоча в спілкуванні між собою всі були сама приязність! Найбільше слід остерігатися «південок», казала Дон. «О, ти така красуня, у тебе таке гарне волосся!..» Попервах це благоговіння перед волоссям спантеличувало простувату Дон. Якщо послухати тих дівчат, то волосся