Читати книгу - "Книга друга. Герой Дивли, LesykLab"

- Мені теж, тату. Мені теж, – відповів Ровендер.

- Мені відомо, що дух твоєї матері радіє, бачачи нас зараз.

- Я теж відчуваю це, - посміхнувся Ровендер.

- Можливо, частина альціонів захоче перебратися сюди до нас? – припустив Антикв. – Ми, звичайно, не на узбережжі, але зате осторонь загрози… поки що.

- Я запрошу їх, - відповів Ровендер і пішов угору трапом. – Ми повернемося, я обіцяю.

- Доброго шляху, - сказав Антикв і підняв розкриту долоню.

Люк шатла задраїли, судно злетіло в небо і розчинилося вночі. Крізь вікно рубки Єва спостерігала, як під ними мчать верхівки дерев.

– Як гадаєш, скільки нам летіти? – спитав Ровендер.

- Прибудемо до сходу сонця, - відповів Хекель. - Я беру курс на схід, до озера Конкорс, там рухатимемося до Лакуса вздовж берегової лінії на південь. Коли долетимо до озера, спробую зв'язатися із Соласом.

- Тримайся над лісом, раптом знадобиться екстрено приземлитися, - попросив Ровендер. – Не хотілося б зіткнутися із бойовими кораблями Кадма.

- Це точно, - пирхнула Вісім.

- Добре, врахую, - сказав Хекель. Він ненадовго відвернувся від панелі керування і відчинив двері, що вели до каюти. - Ви, напевно, неабияк втомилися за останні дні. Може, подрімаєте, поки ми летимо? Я вас розбуджу перед прибуттям до Лакуса або якщо раптом щось піде не так.

– Відпочити – це гарна думка, – погодився Ровендер і вийшов із рубки.

- Дякую, Хекель. - Єва поплескала пілота по плечу.

- Дуже вдячний тобі, Єва Дев'ять. Так радісно знову бачити Ровендера в селі.

Єва прикрила двері в рубку і опинилася в маленькій каюті шатла зі своєю сестрою та Ровендером. Вісім вивчала звукову рушницю Галелля. Єву пересмикнуло від спогадів:

- Повір мені, коли ця штука стріляє, краще не опинятися на прицілі.

— Сподіваюся, нам не доведеться його використовувати, але все-таки мене втішає думка, що якусь зброю маємо, — сказав Ровендер. Він відкрив висувну шухляду, витяг три сируліанські спасжилети і кинув по одному Єви Вісім і Єви Дев'ять. - Давайте поспимо, якщо вийде. Після прибуття в Лакус на нас чекає багато справ.

- Як гадаєш, Кадм уже там? - Запитала Єва, влаштовуючись на своєму місці і натягуючи важкий жилет.

– Важко сказати. – Ровендер застебнув свій. – Як і ми, альціони віддають перевагу тихому і непомітному існуванню. З ними не так просто зв'язатися безпосередньо.

- Тільки б ми не запізнилися, - зітхнула Єва. - Дуже не хотілося б, щоб з Хостією чи її сім'єю трапилося щось погане.

- Згоден, Єва Дев'ять, не хотілося б. – Ровендер відкинувся на спинку крісла і заплющив очі. – Сподіватимемося на краще.

Єва прокинулася від звуків чиєїсь сварки. Вона подивилася на Ровендера - той мирно похропував на своєму місці. Через зачинені двері рубання долинав голос Єви Вісім.

Що відбувається? Єва рушила у бік кабіни пілота.

- Мені байдуже, що він сказав. Просто приземли шатл, а потім продовжимо, зрозуміло? – казала Вісім. Голос її звучав зло.

– Де приземлити? - Запитала Єва, відчиняючи двері. – Про що ви тут?

Хекель пояснив:

- Єва Дев'ять, твоя сестра вимагає, щоб я приземлився в блукаючому лісі. Вона…

— Дев'ять, я ось що подумала: ми можемо все це зупинити, якщо першими знайдемо генератор, — випалила Вісім.

– Що? - Не повірила вухам Єва, помітивши, що Вісім тримає в руках рушницю Галелля. – Ні. У нас на це немає часу.

– Але якщо генератор буде у нас, ми можемо укласти угоду…

- Цей пристрій знаходиться десь у Серці лісу, Єва Вісім, - промовив Ровендер, який приєднався до Єви у дверях. - Туди не можна входити.

- Це ж всього дерева. - Єва махнула рушницею у бік лісу, що розстилався внизу за лобовим склом. - Слухайте, ми просто повинні забрати звідти генератор до того, як Кадм знайде його.

- Та Кадм не збирається його шукати! - Вигукнула Єва, втрачаючи терпіння. - Він збирається захопити Лакуса, якщо вже не захопив!

- Ми повинні допомогти нашим друзям, - спокійно заговорив Ровендер. Він повільно простягнув руки до зброї, яку стискала Вісім. – Будь ласка, віддай мені…

– НІ! - Вісім різко прибрала рушницю подалі від нього і відступила на кілька кроків. – Ми захопимо цей генератор! – І вона ввімкнула зарядку.

– Що ти робиш? - Закричала Єва.

- Краще опусти його, Єва Вісім, - спокійним тоном продовжував умовляти її Ровендер. - Не можна, щоб ця зброя вистрілила тут. Це погано скінчиться для всіх нас.

На очі Вісім навернулися сльози.

- Кадм забрав у мене все! Мою сім'ю, мій дім, мою свободу. Але це він не забере, Дев'ять. Я заберу в нього генератор. В якісь повіки він не зможе отримати те, що хоче! - Вісім направила дуло на Хекеля. - А тепер сади своє корито в Серце лісу, або ми зробимо вимушену посадку.

Через лобове скло Єва побачила високі стебла-«шпилі», що стирчали з лісового покриву і позначали кордони Серця. Вона мовчки озирнулася на Ровендера. Вісім помітила це.

– Що? – сказала вона. – Що таке?

– Серце лісу. Ми щойно пролетіли над ним, – пояснив Хекель.

- Можемо повернутися сюди і пошукати генератор після того, як допоможемо альціонам, - запропонувала Єва.

- Так, - підтримав її Ровендер. - Я особисто відведу тебе туди, Єва Вісім. Тільки опусти…

- Запізно.

Єва Вісім вистрілила по контрольній панелі судна.

Розділ 31. Серце.

Єва Дев'ять схопилася за спинку крісла та підтяглася. Дим із різким запахом озону проникнув у її легені. Вона закашлялася, і кашель озвався в грудях гострим болем. Зціпивши боки, Єва досвідченим шляхом вирахувала, що полегшення приносять лише короткі вдихи.

Десь у кораблі відчинився люк, і дим почав виходити назовні. До Єви дійшло, що судно лежить на боці. Хекель був у рубці, як і пристебнутий до крісла пілота і зовсім нерухомий. За спиною у Єви, біля відкритого люка в задній частині шатла, лежав Ровендер, що неприродно скрився.