Читати книгу - "Наречений для Саламандри, Анітка Санніфео"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
Це так дивно. Ще зовсім нещодавно я пручалася змінам в житті та прагнула втекти з імперії якомога далі від дурнуватого відбору наречених та пихатого принца, який сам не може обрати собі дівчину. Але поживши в Фаерії певний час, зрозуміла, що не все так, як мені здавалося, а принц насправді неймовірний та турботливий. Він завжди опинявся поруч, коли мені була потрібна підтримка, він порушив чимало правил заради мене. Дивовижно. І невже він дійсно мене кохає? Чи можна за такий короткий строк закохатися та зрозуміти, що поруч сама та чи саме той, на якого ти чекав? А може це просто гра гормонів? Одного разу я вже помилилася… І буде боляче, якщо доведеться знову лікувати сердешні рани.
Разом з тим нам потрібно протистояти Іррісу. Як звільнити суспільство від його впливу? Від впливу всього клану Анаконд які змогли захопити чимало галузей?
Розмірковуючи над всім тим, я змогла заснути лише під ранок, а прокинулася від шепоту Кузьми над моїм вухом:
– Прокидайся, сонько, я домовився про аудієнцію з Їхніми Величностями – Андрісом та Юліаною.
– Що? – сонним голосом запитала я.
– Ти хотіла подивитися на справжніх драконів, й вони готові з тобою познайомитися.
– Сьогодні? Зараз?
– Звісно! Вставай-но.
– Вже встаю, – потягнулася я. Невже сьогодні я дійсно побачу справжніх драконів?
Я швиденько скочила з ліжка, змінила піжаму на зручний спортивний костюм, в якому комфортно пересуватися під час подорожей та висковзнула на кухню.
– Доброго ранку, – привіталася я.
– Доброго ранку, Ярославо, – посміхнулися мені Єсенія та професор Фієр.
– Фієр піде з тобою, – проговорила мені Єсенія.
– Чому? – напружилася я.
– Для твоєї безпеки, – спокійно пояснив Кузьма та поставив переді мною чашку кави.
– Я можу…
– Ти можеш втрапити у халепу, – додав професор, – а якщо з тобою щось станеться, то Тайпан мені голову відірве.
При згадці про Тайпана неприємно стисло в грудях. Після того, як вчора нас побачили разом, невідомо, чи захоче він взагалі зі мною тепер зустрічатися…
– Ярославо? Щось сталося? Ти зблідла, дівчинко, – Фієр прискіпливо подивився на мене.
– Нас Ірріс побачив разом, – проговорила я.
– Всього-то? Забудь. Він навряд чи наважиться на щось зараз, – махнув рукою Фієр.
– Ну, – протягнув Кузьма, – взагалі це дійсно не дуже добре. Але до кінця відбору він точне сидітиме тихо.
– Ти впевнений? – поглянула на нього.
– Майже. До офіційного оголошення результатів відбору наречених він не посміє висунути претензії, адже Тайпан до того вільний робити те, що хоче й дійсно може зустрічатися з ким хоче.
Від цих слів мені стало боляче. В голову почали лізти неприємні думки, що мене просто використали. Вірити в підступність Тайпана не хотілося, та і я ніколи не відчувала від нього чогось такого. Тут в імперії я вже звикла, що часом одного погляду на людину мені достатньо, щоб зрозуміти його емоції та справжнє ставлення до мене. І з боку Тайпана я завжди відчувала приємне тепло й турботу. А от Ірріс дійсно неприємний тип, холодний та корисливий.
– Гаразд. Ходімо вже до драконів.
Я піднялася з-за столу та підійшла до магічної кулі, що стояла на спеціальному столику й була своєрідним маяком та пропускною системою для охочих потрапити у суміжні світи.
– Прикладай долоньки, – до мене підійшла Єсенія.
Я обережно обійняла артефакт й с подивом спостерігала як вона замерехтіла зеленим сяйвом, а на моєму зап’ястю з’явилася мітка у вигляді смарагдового дракончика.
– Прохід дозволено, – повідомила Хранителька.
Слідом за мною цю процедуру пройшов Фієр, отримавши таку саму тату.
– Ну, що, бажаємо вам приємною подорожі, – Єсенія почергового нас обійняла.
– Дякую, – кивнула я.
В цей самий момент роздався гучний стук у двері та я почула чийсь голос:
– Террі Хранителько! Відчиняйте! Служба охорони імперії!
– Що їм треба? – пошепки спитала я.
– Не знаю. Але ви йдіть. Ми зможемо себе захистити.
– Бережи себе, моя дівчинко! – Фієр торкнувся губ дівчини та першим вийшов за двері, на яких я тільки зараз помітила табличку «Котіарн».
Я накинула на плечі свій рюкзак й пройшла слідом за професором, захлопнувши двері.
– Вони точно не постраждають?
– Точно. Ті, хто прийшов, шукають тебе, Саламандро.
– Що? – втупилася на Фієра. – Чому?
– Пам’ятаєш погрози покинути імперію?
– Пам’ятаю, – кивнула я.
– Ми з’ясували, хто за цим стоїть. Але цей террі найняв охоронців, щоб довести твоє типу нелегальне перебування в імперії...
– Кому ж я так заважаю? – зітхнула я.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Наречений для Саламандри, Анітка Санніфео», після закриття браузера.