Читати книгу - "The Russia Conundrum - Mikhail Khodorkovsky-ua, Mikhail Khodorkovsky-ua"

class="p">Успіх кремлівської кампанії став застереженням для Заходу не підігравати такому шкідливому наративу. Санкції, запроваджені у відповідь на вторгнення Путіна в Україну у 2022 році, необхідні, але після закінчення війни і відновлення суверенітету України вони теж мають бути ретельно вивірені. У довгостроковій перспективі не завжди очевидно, що, ускладнюючи повсякденне життя пересічних росіян, ми змусимо їх швидше усвідомити, яких негідників вони мають за лідерів. Коли росіяни чують, як західні політики говорять у ЗМІ про санкції, спрямовані проти Росії, вони відчувають себе приниженими, ніби вони є мішенню і об’єктом нападу, і це відкриває двері для кремлівської пропаганди. Я хочу підкреслити, наскільки важливо бути дуже точним у своїй мові, коли говориш про Росію. Ми часто чуємо слова “санкції проти Росії”. Це помилковий підхід, адже якщо ми говоримо про 144-мільйонну Росію, то такі широкі санкції проти країни в цілому нічого не можуть змінити.

Сприйняття того, що Захід залякує і принижує Росію, грає на руку тим націоналістам, які хочуть, щоб Росія ізолювалася від світового співтовариства. Це дозволяє Кремлю представляти західні санкції як покарання російського народу, а не режиму, як прояв постійних іноземних спроб підірвати і стримати російську владу. Неочищені санкції просто змушують російське населення більш прихильно ставитися до власного уряду і менш прихильно - до Заходу.

Путін назвав хвилю санкцій, викликану вторгненням в Україну, “оголошенням війни”, тоді як Дмитро Медведєв спробував представити їх як атаку на “весь російський народ”. У своєму першому дописі в Телеграм, одній з небагатьох соціальних мереж, до якої досі є вільний доступ у Росії, Медведєв назвав санкції ще одним доказом “несамовитої русофобії Заходу”. Захід повинен уникати надання Кремлю палива для цієї пропаганди, чітко даючи зрозуміти, що його санкції спрямовані проти Путіна і його урядових друзів, які розв’язали війну в Україні. Державною машиною керує відносно невелика група людей, які несуть відповідальність за все погане, що робиться. За ними стоять більш-менш дві організації: адміністрація президента і ФСБ. Саме ця система перетворює державу на таку, якою ми її знаємо сьогодні, і саме чоловіки та жінки, які тримають цю систему на плаву, мають бути об’єктами санкцій.

Добре відомо, що санкції є недосконалим інструментом. Їхній вплив важко оцінити, і часто потрібно багато років, щоб він став очевидним; але це не означає, що від них слід повністю відмовитися. Правильно націлені санкції мають вирішальне значення для здійснення тиску на режими, які нехтують міжнародним правом і ставляться до своїх громадян як до рабів. Санкції можуть покарати за неприйнятну поведінку і запобігти подальшим порушенням. Але для того, щоб вони були ефективними, їх слід застосовувати обережно. Це пов’язано з тим, що першими від нецілеспрямованих санкцій страждає населення в цілому, в той час як сильні світу цього - люди, які керують режимом, - можуть знайти способи їх обійти. Бранко Мілановіч, економіст-міжнародник з Міського університету Нью-Йорка, попередив, що першим наслідком невибіркових санкцій є поглиблення соціальної нерівності, оскільки вони в першу чергу впливають на людей, які мають найменшу владу і є найбільш економічно вразливими. - Суцільні санкції… є фундаментально неправильними. Їхньою метою нібито є зміна поведінки певного уряду. Але… вони карають людей, які насправді не мають жодного впливу або мають дуже малий вплив на те, що робить уряд.

У своєму щорічному телемарафоні в червні 2021 року Володимир Путін зберіг хоробрий вигляд у “санкційній битві”, мінімізувавши страждання російського народу і припустивши, що російська економіка насправді виграла від них. - Ми не просто пристосувалися до санкційного тиску. У чомусь вони навіть пішли нам на користь: заміщення імпортних технологій власними дало поштовх для виробництва… Світ змінюється і змінюється дуже швидко. Які б санкції не застосовували до Росії, чим би нас не лякали, Росія все одно розвивається, економічний суверенітет зростає, обороноздатність досягла дуже високого рівня і за багатьма важливими параметрами перевершила багато країн світу, а за деякими з них навіть перевершила США.

Кремлівське ембарго на імпорт західних продуктів харчування справді сприяло поліпшенню внутрішнього сільськогосподарського виробництва, зокрема розширенню сирного та молочного секторів. Але “імпортозаміщення” не досягло поставлених цілей, а низькоякісні підробки європейських фаворитів не змогли задовольнити споживчий попит. Загальне сільськогосподарське виробництво зросло, але недостатньо, щоб протистояти негативним наслідкам. Дослідження 2019 року, проведене вченими з Російської академії народного господарства і державної служби при Президентові РФ (РАНХиГС) і Центру економічних і фінансових досліджень (ЦЕФІР), підрахувало, що запроваджене Кремлем продовольче ембарго обходиться росіянам у 70 доларів на людину на рік у вигляді дорожчих риби, м’яса, сиру та овочів - значна сума в країні, де багато пенсіонерів виживають на трохи більше ніж 200 доларів на місяць. - Через п’ять років після введення контрсанкцій, - зазначається в дослідженні, - російські споживачі продовжують платити за них з власної кишені. Хоча деякі галузі відчули позитивний вплив політики імпортозаміщення, більшість з них недостатньо ефективні, щоб змінити загальну динаміку цін. - Коротше кажучи, кремлівська заборона на імпорт продовольства мало вплинула на Захід, але продовжує карати пересічних росіян.

Однак, коли люди страждають, людині властиво шукати винних, і це може бути не зовсім раціональним процесом. Кремль досяг успіху в маніпулюванні емоціями людей, відводячи провину від себе і вказуючи замість цього на всюдисущого “спільного ворога”. Путін створив наратив про Захід, мотивований ірраціональною ненавистю до Росії та російського народу, і застосовує його не лише до санкцій, але й до будь-якої критики його режиму. Навіть найбільш обґрунтована критика відкидається як “русофобія”. Коли кремлівські можновладці потрапляють під персональні санкції в результаті своїх дій, вони зазвичай пояснюють це західним фанатизмом. - Я нічого не чув про порушення прав людини, - заявив Євген Пригожин в інтерв’ю БіБіСі, коли його внесли до санкційного списку, - і я впевнений, що це абсолютна брехня. Моя вам порада - оперуйте фактами, а не своїми русофобськими настроями.

Призупинення торгівлі з Росією західними компаніями, такими як Старбакс, популярні бренди одягу, готелі та ресторани, що послідувало за вторгненням Путіна в Україну, разом з виключенням Росії зі спортивних заходів та Євробачення, могло змусити пересічних росіян відчути себе жертвами і підживлювати заяви Кремля про русофобію Заходу. Урок для Заходу полягає в тому, що в довгостроковій перспективі санкції повинні бути точно налаштовані і чітко пояснювати їхню мету; вони повинні бути спрямовані проти тих, хто наживається на корупції і беззаконні путінського режиму, одночасно даючи зрозуміти російському народу, якою є справжня мета цих заходів.

Захід може позбавити кремлівських піарників боєприпасів, якщо розрізнятиме шахраїв у керівництві та Росію в цілому.