read-books.club » Пригодницькі книги » Око пророка, або Ганусь Бистрий та його пригоди 📚 - Українською

Читати книгу - "Око пророка, або Ганусь Бистрий та його пригоди"

212
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Око пророка, або Ганусь Бистрий та його пригоди" автора Владислав Лозінський. Жанр книги: Пригодницькі книги. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 ... 59 60 61 ... 70
Перейти на сторінку:
якщо мати у Львові, то не де інде, як у Невчасних.

Дорога з Глйвян до Львова ледве не здалася імені довшою від тієї далекої турецької, яку я пройшов, — така була в мені туга і нетерплячка. Нарешті ми якось уже після полудня дотяглись до Кривчиць, під Львовом, і тут мене чекала така радість, якої я потім уже не мав, певно, вже й не матиму, бо описую це, будучи старим.

Так от, усе що я мав любимого на світі, тут мої очі відразу й побачили! Спускаємось до трактиру, а там стоять моя мати, Мар’їяночка, пан Геліас, пан Григор Невчасний і Урбанко! Від такої величезної радості аж сльози полилися в мене з очей, і не міг я навіть нікчемного слівця промовити! Як зустрілись батько і я з матір’ю, а потім як вітався я з тими добрими чесними людьми, що мене, бідного слугу, мимовільного «злочинця», жебрака, милостиво пригорнули і не дали загинути— цього я не розповідатиму тут, та й не вмію, і не треба, бо хто має хоч трохи чесності в серці і в душі, той зрозуміє мене.

Не вистачало мані тепер тільки Вороби, який був не лише близький моєму серцю, але, крім того, знав про таємницю, задля якої Семен з батьком і Вовкулаком приїхали до Львова. Даремно озирався я на всі боки, — Вороби не було тут. Певно, чув він від пана Геліаіса про моє повернення, а от чому немає його в Кривчицях зараз — це мене трохи дивувало. Я подумав, що він як слуга весь час має багато роботи в торгівлі і тому не міг вибратися. Коли ми вже рушили від трактиру і вибрались на Глинянську гору, звідки видно було Львів мовби в глибокій, великій мисці, з усіма баштами і вежами, я спитав школяра:

— Урбанку, а Вороба що робить? Чи здоровий він?

— Вороба помер, — відповів Урбанко.

— Помер?! — вжахнувся я так, що аж усіх налякав своїм криком.

— Два тижні тому як помер, — обізвався пан Геліас. — Усі ми дуже жалкуємо за ним, порядний був чоловік, правдивий і вірний слуга, хоча бідний простак. Таку надійну людину пан Ярослав не легко знайде. Шкода Вороби; він би теж зрадів із твого повернення, бо любив тебе, Гануську; весь час про тебе допитувався, чи не писав ти, чи нема чутки якої від тебе, і перед самою смертю згадував тебе.

Я не міг і слова вимовити від жалю, а до жалю за добрим другом приєдналася ще й немала тривога і тяжка турбота. Така, мабуть, доля випала мені, що Семенова таємниця весь час переслідувала мене, мучила, не давала спокою, отруювала всяку радіють, і коли інші мої нещастя вже ніби кінчались, то цьому одному кінця не було видно. Довірив я Воробі залізну коробочку, — хай би вона на саме пекельне дно запалася чортам на потіху! — а тепер що скажу козакам? Що Вороба з нею зробив, де заховав, і як тепер узнати, де шукати? Хіба мені обидва Галушки повірять, що я говорив правду? Що скаже тепер злий Вовкулак, коли йому не дістанеться його частка?

Почав я розпитувати Урбанка, чи довго Вороба нездужав, від чого помер, чи не переказував чого для мене, «бо, — казав я, — хоч це й правда була, — деякі мої дрібнички залишились у нього».

— У Вороби, чи то він надірвався якимсь тягарем, — сказав школяр, — чи то, розігрівшись і спітнівши, напився холодної води, чи то від якоїсь іншої причини раптом почало дуже колоти в грудях, піднялась температура, і на четвертий день він помер. Пан Шпитко ходив коло нього так, мовби він був з його власної родини, прикликав двох найвідоміших лікарів, пана Кампіана і пана Сикста; вони зробили все що тільки могли, та марно. Про тебе бідний Вороба весь час говорив; конче хотів тобі щось переказати, але ми думали, що він у гарячці марить, бо безперестану повторював: «Де Ганусь? Вороба посвячений у таємницю! Вороба посвячений у таємницю!» і коли вже навіть помирав, то все говорив: «Вороба посвячений у таємницю».

Я добре розумів, що думав Вороба, коли говорив ці слова, які воїни вважали маренням у гарячці, і серце в мене краялося від великого жалю за цією вірною душею.

— На третій день своєї хвороби, — розповідав далі Урбанко, — висповідався Вороба, прийняв таїнство, попрощався з паном Ярославом, Геліасом і Домініком, і я був при тому, бо Вороба посилав по мене; ми всі плакали, а Геліас найдужче. Коли ми вже збиралися вийти, Вороба дав мені знак, щоб я залишився. Потім витягнув з під подушки дерев’яну дощечку і сказав: «Це моя духівниця, духівниця Вороби Дмитра. Вороба посвячений у таємницю. Урбанку, віддай це Ганусеві, коли він повернеться. Вороба посвячений у таємницю! Але тут мені зараз присягни на святу трійцю, що віддаси це в його власні руки. Це — духівниця Вороби; моя духівниця для Гануся. Чуєш: Вороба посвячений у таємницю!» Мусив я присягнути, як він хотів, — вів далі Урбанко, а я слухав з найбільшою цікавістю і увагою, — мусив я присягнути, хоч, очевидно, Вороба тоді вже не був при здоровому розумі, марив у гарячці. Взяв я від нього ту дошку, на котрій понамальовано якісь знаки чорною фарбою…

— А де ж вона? — вигукнув я так поквапливо, що школяр здивовано глянув, на мене.

— У мене; дам тобі її, коли хочеш, але що тобі з цього куска дерева?

У Львові ми зупинилися перед Клопотівським будиночком: добрий пан Григор надав нам квартиру у себе. Ледве злізши з воза, я вхопив Урбанка за руку, щоб не відпустити її, поки не віддасть мені тієї дошки— духівниці Вороби; я догадувався, що на ній мусить бути щось таке, що наведе мене, на слід, де шукати мішечок з залізною коробочкою. Щастя, що це було не взимку, інакше духівниця Вороби пішла б, як і інша деревина, в піч, бо Урбанко кинув був її за піч. Я схопив її, мовби це був скарб, а для мене вона й справді була скарбом, і побіг до нашої квартири у пана Невчасного, щоб добре розглянути її.

1 ... 59 60 61 ... 70
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Око пророка, або Ганусь Бистрий та його пригоди», після закриття браузера.

Подібні книжки до книжки «Око пророка, або Ганусь Бистрий та його пригоди» жанру - Пригодницькі книги:


Коментарі та відгуки (0) до книги "Око пророка, або Ганусь Бистрий та його пригоди"