Читати книгу - "Людина розумна"

людства, нарівні з грошима та імперіями. Оскільки всі соціальні порядки та ієрархії є уявними, всі вони крихкі, і, що більше суспільство, то воно крихкіше. Ключова історична роль релігії полягала в тому, щоби дати законне право на ці крихкі структури надлюдині. Релігія стверджує, що наші закони не є результатом капризу людей, а призначені абсолютною та вищою владою. Це допомагає ставити, щонайменше, деякі фундаментальні закони поза сумнівами, таким чином, забезпечуючи соціальну стабільність.

Відповідно релігію можна визначити як систему людських норм та цінностей, яка ґрунтується на вірі в надлюдський порядок. Це визначення включає в себе два різні критерії:

1. Релігії стверджують, що існує надлюдський порядок, який не є продуктом примх чи згод людей. Професійний футбол не є релігією, бо, попри багато його законів, обрядів та часто дивних ритуалів, усім відомо, що футбол винайшли людські істоти, а ФІФА може в будь-який момент збільшити розмір воріт або скасувати правило офсайду.

2. Спираючись на надлюдський порядок, релігія встановлює норми та цінності, які вважає сполучними. Багато мешканців західних країн сьогодні вірять у привиди, фей та реінкарнацію душі, але ці вірування не є джерелом стандартів моралі та поведінки. Як такі, вони не створюють релігію.

Незважаючи на їхню здатність легітимізувати поширені соціальні та політичні порядки, не всі релігії реалізують цей потенціал. Щоб об’єднати під її егідою велику територію, населену окремими групами людських істот, релігія повинна володіти ще двома якостями. По-перше, вона має підтримувати універсальний надлюдський порядок, який є справедливим завжди та скрізь. По-друге, вона має наполягати на поширенні цієї віри на всіх людей. Іншими словами, вона повинна бути універсальною та місіонерською.

Найвідоміші релігії в історії, такі як іслам та буддизм, якраз і є універсальними та місіонерськими. Відповідно, люди мають тенденцію вірити, що всі релігії схожі на них. Фактично ж, більшість давніх релігій були місцевими та ексклюзивними. Їхні послідовники вірили в місцеві божества та духів і не були зацікавлені у наверненні всієї людської раси. Наскільки відомо, універсальні та місіонерські релігії почали з’являтися лише в І тисячолітті до нашої ери. Їхнє виникнення стало однією з найважливіших революцій в історії та зробило життєво важливий внесок в об’єднання людства, великою мірою як і виникнення універсальних імперій та універсальних грошей.

Мовчання ягнят

Коли домінантною системою вірувань був анімізм, норми поведінки та цінності людей мали враховувати світогляд та інтереси розмаїття інших істот: тварин, рослин, фей та привидів. Наприклад, одна група мисливців-збирачів у долині Гангу могла мати правило, що забороняло людям рубати надвелике фігове дерево, щоби його дух не розлютився й не почав мститися. Інша група мисливців-збирачів, що жила в долині Інду, могла забороняти людям полювати на білохвостих лисиць, бо одна така лисиця колись відкрила мудрій старій жінці, де знайти дорогоцінний обсидіан.

Такі релігії зазвичай були дуже локальними за територією вірування та підкреслювали унікальні особливості певного місця, клімату та явища. Більшість збирачів усе своє життя проводили в межах району, що не перевищував тисячу квадратних кілометрів. Щоби вижити, мешканці певної долини мали зрозуміти надлюдський порядок, що регулював життя їхньої долини, та скоригувати відповідним чином власну поведінку. Марно було переконувати дотримуватись тих самих правил мешканців якоїсь іншої віддаленої долини. Люди з Інду не переймалися тим, щоби відправити місіонерів до Гангу, аби переконати місцевих не полювати на білохвостих лисиць.

Схоже на те, що Сільськогосподарська революція супроводжувалась революцією релігійною. Мисливці-збирачі збирали дикі рослини та полювали на диких тварин, яких не можна було вважати рівними Homo sapiens за статусом. Той факт, що людина полювала на дикого барана, не робив барана нижчим за людину, так само як і факт полювання тигрів на людей не робив людей нижчими за тигрів. Усі істоти спілкувалися між собою напряму та узгоджували правила взаємодії їхнього спільного місця існування. Натомість землероби мали рослини та тварин за свою власність, маніпулювали ними на власний розсуд та навряд чи сходили до якихось перемовин зі своїм майном. Таким чином, першим релігійним ефектом Сільськогосподарської революції стало перетворення рослин і тварин з рівноправних членів духовного круглого столу на безправну власність людей.

Проте це створило одну велику проблему. Вівчарі, може, й прагнули абсолютного контролю над своїми вівцями, але вони чудово розуміли, що їхній контроль був обмеженим. Вони могли замкнути овець у стайні, каструвати баранів та розводити овець вибірково, але не могли гарантувати вагітність овець та народження здорових ягнят, як не могли й завадити спалахам смертоносних епідемій. Як же тоді було підтримувати плодючість отари?

Провідна теорія щодо походження богів стверджує, що ті набули важливості тому, що пропонували вирішення цієї проблеми. Коли рослини і тварини втратили здатність «говорити», центральне місце посіли боги, на кшталт богині родючості, бога неба та бога медицини. Основним завданням богів було посередництво між людьми та німими рослинами і тваринами. Давня міфологія стала, по суті, юридичним договором, в якому люди обіцяли богам вічне служіння в обмін на панування над рослинами і тваринами. Яскравим прикладом цього є перші розділи біблійної Книги Вихід. Протягом тисяч років після Сільськогосподарської революції релігійна літургія включала в себе, переважно, жертвоприношення людьми ягнят, вина та хлібів божественним силам, які в обмін на це обіцяли рясні врожаї та родючі стада.

Спочатку Сільськогосподарська революція мала значно менший вплив на статус інших членів анімістичної системи – каменів, струмків, привидів та демонів. Проте поступово ті теж втрачали свій статус на користь нових богів. Поки люди проводили усе своє життя в межах порівняно невеликої території в кілька сотень квадратних кілометрів, більшість їхніх потреб могли задовольнятися місцевими духами. Але з появою царств та розгалужених торговельних відносин, люди відчули потребу в спілкуванні з сутностями, чия сила та влада охоплювала все царство або всю схему торгівлі.

Спроба задовольнити цю потребу привела до появи політеїстичних релігій (від грецького poli – багато, theos – Бог). Ці релігії стверджували, що світ контролює група могутніх богів, на кшталт богині родючості, бога дощу та бога війни. Люди могли звертатися до цих богів, а ті, якщо їм добре поклонялися та приносили добрі жертви, могли ласкаво послати дощ, перемогу та здоров’я.

З появою політеїзму анімізм не зник повністю. Демони, феї, привиди, святі камені, струмки та дерева залишалися невід’ємною частиною майже всіх політеїстичних релігій. Ці духи були значно менш важливими, ніж великі боги, але для задоволення невеликих потреб багатьох звичайних людей їх цілком вистачало. Поки цар у своїй столиці приносив у жертву великому богові війни десятки жирних баранів, молячись про перемогу над варварами, селянин у