Читати книгу - "Парадокс любові"

18

Один із багатьох прикладів: 25 травня 2009 року один поліцай на сході Франції кастрував коханця своєї дружини. Цей чоловік, батько п'ятьох дітей, вдерся у дім того коханця, побив його, переніс у непритомному стані в гараж і там скалічив (AFP, 25 травня 2009 року). Архаїзм? Може, й так, але ж архаїзм — це те, що живе й ніколи не минає. Ми не позбуваємося архаїзмів, а лише переходимо від одного до іншого.

19

J.-J. Rousseau, L’Emile, op. cit., Livre V, pp. 465 sqq. Як по правді, манія про все філософствувати — суто французька риса. Руссо цитує трактат Джона Локка, що закінчується ось як: «Оскільки наш юний панич ладен одружитися, пора лишити його поруч із коханою». Руссо не улягає цій мудрій пораді й детально, до нескінченності змальовує побут своїх героїв, Еміля й Софії.

20

Те саме роздвоєння бачимо в Аллана Блума, американського дослідника руссоїзму, автора «Кохання і дружби» (Allan Bloom, L'Amour et L'Amitié, Trad. Pierre Manent, Biblio-Essais, 1996). Кумедна історія: Блума, непримиренного критика фемінізму й вільності сучасних звичаїв, співця постійності в коханні, після його смерті зрадив найкращий його друг Сол Беллоу, який видав хвалебну, та насправді підступну книгу під назвою «Равенштейн» (Ravenstein, Gallimard, 2002), перший приклад літературного coming-out. Нобелівський лавреат відкрив, що блискучий професор Чиказького університету полюбляв бігати за хлопчиками, обожнював розкіш і заразився СНІДом, від якого й помер. Якщо Руссо геніальний у своїх суперечностях, то Блум працьовитий брехун. Неможливо уявити собі книгу про кохання, з якою автор не мав би глибокого внутрішнього зв'язку: брехати тут чи радше брехати самому собі, вдавати зразкового чоловіка чи відчайдушного розпусника, а насправді не бути ні тим, ні тим, означає профанувати самісіньку сутність письма, кепкувати з своїх читачів.

21

Отак у Мережі можна знайти сторінки для шанувальників огрядних осіб і людей похилого віку, для запеклих геронтофілів, яких ваблять, за їхніми словами, старезні або марніючі тіла. Пречудова схильність — нікого не залишає за бортом!

22

Тут: таємні кімнати (англ.) — прим. пер.

23

Герої «Чорної жоржини» Браяна де Пальми (2006), спершу друзі, доторкнувшись вустами одне до одного під час вечері, схоплюються, немов навіжені, скидають додолу скатерку з посудом і їжею й, роздираючи вбрання одне на одному, сплітаються в обіймах просто на столі. Еротичне божевілля як голлівудський варіант примітивного потлача. Нащо ж купувати тонку коштовну білизну, якщо хтивий лобуряка за однісіньку мить подере її на клапті?

24

«Нумо кохатися» (англ.) — прим. пер.

25

Кохання Ромео і Джульєтти в країнах англосаксонської культури сьогодні знаходить вияв у романах між викладачами і студентами, а це суворо заборонено. Чимало творів свідчить про цю нову атмосферу, наприклад, «Безчестя» південноафриканського лавреата Нобелівської премії Дж. М. Кутзее й романи Філіпа Рота. Антильський поет Дерек Волкот (Нобелівська премія з літератури, 1992) 2008 року мусив зняти свою кандидатуру на посаду завідувача кафедрою поезії в Оксфордському університеті через кампанію анонімних листів, де повторювалися звинувачення в сексуальних домаганнях, висунуті йому понад двадцять п'ять років тому. Проте поетесі Руті Падель, яка посіла цю посаду замість нього, довелося теж піти у відставку та ще й перепросити, бо вона брала участь у тій дестабілізаційній кампанії. Англосаксонські університети стали осередками нової інквізиції, які здійснюють право нагляду за приватним життям студентів і співробітників і вимагають зізнань, каяття і перевиховання. Протестантський світ наново пристосував для свого вжитку декотрі щонайгірші католицькі настановлення.

26

Генетики додають іще один чинник, що важливий для вибору подружжя: «нюховий підпис». Вважається, що на тілесний запах впливає система HLA (головний комплекс гістосумісності), ділянка генома, суттєва для імунної системи. Фразеологічні вирази, пов'язані з запахом, можуть мати два значення, відображаючи алергію чи нездоланну тягу, — одного ми «духу терпіти» не можемо, а запахом коханої істоти «надихатися не можемо», вдихаємо його спрагло, з утіхою.

27

Balzac, La Cousine Bette, Folio, Gallimard, pp. 172—173.

28

Див. приголомшливе оповідання Алена де Боттона про зв'язок із якоюсь Хлоєю: «Ми живемо повною мірою лише тоді, коли хтось нас кохає (…) Хто я, якщо інші не підказують мені відповіді?» (Alaine de Botton, Petite Philosophie de l'amour, Denoël, Empreintes, 1994, pp. 168, 172).

29

Emannuel Levinas, Totalité et Infini, 1990, Livre de Poche, p. 280.

30

Див. у Фройда: «Якщо ви були безумовно улюбленою дитиною в матері, то на все життя зберігаєте це переможне почуття, певність успіху, яка найчастіше і справді призводить до успіху».

31

Wilhem P. J. Gauger, Geschleschter, Liebe und Ehe in der Auflassung vom Londoner Zeitsschriften um 1700, thèse, Berlin, 1965, pp. 300 sqq. (Цит. за Niklas Luhmann, Amour comme passion, Aubier, 1990, pp. 196—197).

32

У зв'язку з цією делікатною темою зазначимо, що чимало жінок навіть після «визволення» й далі вважають, що платити повинні чоловіки, тоді як немало в процентному відношенні чоловіків сприймають запрошення від жінки як приниження, вважають ганебним заробляти менше від жінок. Позицію перших можна назвати непослідовною, позицію других — дурнуватою. Ми прагнемо користатися всіма перевагами старого режиму і всіма привілеями нового.

33

Vie de merde (фр.) — гівняне життя — прим. пер.

34

Guy de Maupassant, Jadis, Pleiade, tome I, 1974, pp. 181—185. Подяка Люкові де Феррі за те, що звернув мою увагу на це оповідання.

35

Див. Jean-Louis Flandrin. Un temps pour embrasser. Aux origines de la morale sexuelle occidentale, Le Seuil, 1983, pp. 83—85.

36

«Існували дві причини запровадження шлюбу: змусити чоловіка задовольнятися одною жінкою — і дати нам дітей. Та головною є перша. Що стосується народження нащадків, то воно не обов'язково випливає із шлюбу. Доказом є подружжя, які не можуть мати дітей. Ось чому найперша причина шлюбу — обмеження пожади, надто ж зараз, коли рід людський заполонив усю землю» (цит. за Denis de Rougemont. Les Mythes de l'amour, Idées, Gallimard, 1978, pp. 308—309).

37

«Жінка — це власність, якої набувають згідно з угодою; це рухоме майно,