Читати книгу - "12 польських есеїв"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
Анджей Кійовський
(1928-1985) – прозаїк, літературний критик та есеїст. Автор багатьох збірок статей та кількох монографій, присвячених Марії Домбровській, Вітольдові Ґомбровичу та ідеологам і учасникам листопадового повстання 1830-1831 років, їхньому впливові на формування національної свідомості. Від другої половини 70-х років брав активну участь у самвидаві (“другого обігу”), викладав у підпільному університеті – т. зв. «Товаристві наукових курсів». Після запровадження військового етапу був інтернований – разом з багатьма іншими опозиційними митцями та активістами «Солідарності». 1983 року видав підпільно збірку есеїв «Тропи» – про місце релігії в культурі. Його останні есеї, зібрані у посмертних книжках «Межі літератури» (1991) та «Рахунок наших слабкостей» (1994), присвячені взаємовідносинам літератури й націоналізму, митців і влади, культури й політики. Великого розголосу набули також його посмертно опубліковані щоденники 1955-1985 років.
Лєшек Колаковський
(1927) – один з найвідоміших польських філософів. Пройшов складний шлях від захоплення комунізмом до «ревізіонізму» в другій половині 50-х років та закономірного виключення з партії в 1966 р., після виголошення у Варшавському уніерситеті лекції до 10-ї річниці познанських подій Жовтня 1956 року. Ще через два роки, підчас антисемітської кампанії, розв’язаної комуністиччним режимом, Колаковського виганяють з університету, а відтак і з країни. Викладаючи в Єйлі, Берклі та Оксфорді, Колаковський продовжував друкуватися в еміграційних польських журналах («Культура», «Анекс», «Літературні зошити», «Пульс»), а також у підпільному видавництві «Запис» у самій Польщі. Його філософські праці – «Основні течії марксизму» (в трьох томах, 1975-1979), «Розмови з дияволом» (1965), «Присутність міфу» (1972), «Якщо Бога немає» (1987), «Цивілізація на лаві підсудних» (1990) та інші – перекладено багатьма мовами світу. По-українськи досі з’явилася лише його невеличка книжка «Міні-лекції про максі-справи» (1999).
Чеслав Мілош
(1911) – класик польської літератури, поет, есеїст, лауреат Нобелівської премії за 1980 рік. Народжений у Литві, здобув університетську освіту у Вільнюсі (тодішнє польське Вільно) й там опублікував свої перші потичні твори. 1937 року переїхав до Варшави, де пережив окупацію й почав 1945 року співпрацю з комуністичною владою. Був на дипломатичній службі у США та Франції. Наприкінці 1950 р. вирішив залишитись за кордоном. До 1960 р. жив у Парижі, активно співпрацюючи з еміграційним журналом «Культура», відтак переїхав до США на викладацьку працю в Каліфорнійському університеті в Берклі. Окрім численних поетичних книжок та перекладів, опублікував також кілька автобіографічних повістей і низку збірок есеїстики. Українською мовою досить обширно друкувався у періодиці («Всесвіт», 1991; «Сучасність», 1993), але якісних книжкових видань в Україні досі не було.
Данута Сосновська
(1962) – історик літератури, професор Інституту слов’янської філології Варшавського університету. Автор ґрунтовної праці «Северин Гощинський. Духовна біографія» (1999), номінованої на найпрестижнішу польську літературну нагороду «Ніке», та багатьох статей, зокрема й в українській періодиці. Займається головно польською та чеською літературами доби романтизму, зв’язками між слов’янськими літературами ХІХ-ХХ століть, а також літературою польсько-українського пограниччя, де енергійно ревізує усталені «романтичні» стереотипи.
Марія Яніон
(1926) – професор Інституту літературознавства Польської академії наук, один із найбільших авторитетів у польському літературознавстві; дослідник романтизму та його філософських контекстів. Автор багатьох монографій та нарисів, зокрема «Романтизм. Вивчення ідей та стилю» (1969), «Романтизм, революція, марксизм» (1972), «Романтична гарячка» (1975), «Стосовно зла» (1989), «Посмертне життя Конрада Валенрода» (1990) і ряду інших. В есеях звертає увагу на вигасання романтичних міфів у польській культурі та брак нових понятійних і мистецьких зразків, без яких важко осягнути досвід війни та тоталітаризму. Обговорює також духовні проблеми світу, в якому змішуються висока й низька, елітарна й масова, споглядальна й ігрова культури.
Робота над цією книжкою стала для мене великою інтелектуальною пригодою. З величезної кількості матеріалу я намагалась вибрати передусім есеї, які, незалежно від часу свого написання, звучать і нині напрочуд актуально. Підсвідомо я адресувала цю книжку молодому українському читачеві, хоч, сподіваюся, кожен читач знайде в ній щось для себе пізнавально цікаве й інтелектуально захопливе.
Оля Гнатюк
Примітки
1
Перекладемо за виданням: Czesław Miłosz, “О agonii Zachodu”. Widzenia nad Zatoką San Francisco. Kraków: Wydawnictwo literackie, 1989.
2
Перекладено за виданням: Ewa Bieńkowska, Spór о dziedzictwo europejskie. Między świętym i świeckim. Warszawa: W.A.B., 1999.
3
Тут і далі фрагменти «Філософських листів» із французької переклав Ярема Кравець. – Прим. пер.
4
Перекладено за виданням: Zbigniew Herbert, Barbarzyńca w ogrodzie. Warszawa, 1962.
5
Перекладено за виданням: Witold Gombrowicz, Dzieła. Т. 7. Kraków: Wydawnictwo literackie, 1986.
6
Перекладено за виданням: Andrzej Kijowski, Granice literatury. Wybor szkicow krytycznych i historycznych. T. 1. Biblioteka “Wiezi”. Warszawa, 1991.
7
R. Escarpit, "Histoire de l’histoire de la litterature". Histoire des litteratures, sous la direction de R. Queneau, t. III, Paris, 1958.
8
Ibidem.
9
М. Nadeau, Histoire du surréalisme. Paris, 1945.
10
M. Blanchot, Le Livre à venir. Paris, 1959.
11
G. Bataille, L’Expérience intérieure, Paris, 1943.
12
M. Leiris, “De la littérature considérée comme une tauromachie”. L'Age d'homme.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «12 польських есеїв», після закриття браузера.