Читати книгу - "Вʼячеслав, Ірина Скрипник"

Тоді помічник почав сперечатися зі мною. Його аргументи звучали логічно, але я був занадто злий, щоб слухати їх. Я почав сперечатися з ним ще більш наполегливо. Кожне моє слово було насичене гнівом і розчаруванням. Хоча я і не мав жодного шансу на перемогу в цій суперечці, але зупинитися вже не міг. Кожна репліка помічника лише розпалювала мій гнів ще більше.

——— Увага, гравець увійшов до гри! — раптово прозвучало оголошення, і я відчув, як моє тіло знову починає втрачати контроль. 

Мої очі знову почали заплющуватися. Я лише сподівався, що наступного разу я не прокинусь голим десь у невідомому місці. Який бовдур взагалі керує мною? Хотів би я побачити його хоча б раз, аби подивитися в очі і запитати: "Навіщо ти це робиш зі мною?"