Читати книгу - "Щастя на порозі, Уляна Пас"

На годиннику лише друга ночі, отже, спала я зовсім мало. Треба якимось чином заспокоїти Аню, тому що скоро вона розбудить власника будинку. Мені не хочеться, щоб він злився, але якщо у будинку маленька дитина, не факт, що вдасться виспатися.

Кілька хвилин ношу маленьку на руках і намагаюся заспокоїти, але крики не припиняються. Коли ж у двері делікатно стукають і на порозі з'являється Натан, мені стає ніяково. На ньому лише домашні спортивні штани і більше нічого. На мить я залипаю, розглядаючи його красивий торс, але чергові крики Ані повертають мене в реальність. 

- Що сталося? Дівчинці погано? - здається, Натана зовсім не бентежить те, що бентежить мене. Він хмуро розглядає Аню, а я намагаюся не дивитися у його бік. 

- У неї ріжуться перші зуби. Таке буває, коли їй боляче, - стримано пояснюю. - Пробач, що розбудили. 

- Все гаразд. Я можу чимось допомогти? - несподівано запитує. Це… приємно, адже я справді думала, що Краєвський розізлиться. 

- Можеш її потримати? У мене в сумці є крем для ясен. Потрібно змастити їх, щоб біль не був таким сильним. 

- Звичайно, - Натан доволі просто погоджується, а от мені трохи страшно передавати йому крихітку. З Анею на руках Краєвський виглядає ще краще. Дивно, та йому пасує. Мені здається, що він буде набагато кращим батьком, аніж його рідний брат. 

Не знаю, як це пояснити, але на руках у Натана Аня швидко заспокоюється. Вона зацікавлено розглядає свого дядька, а я тим часом дістаю мазь і  підходжу до цієї пари.

- Зараз, крихітко, - звертаюся до маленької і відчуваю себе дуже дивно під прямим поглядом чоловіка. Намазую кремом ясна дівчинки і вона нарешті повністю заспокоюється. 

- Дякую за допомогу. Думаю, що тепер вона буде спати до ранку, - забираю Аню до себе на руки, але Натан, чомусь, не поспішає залишати мою кімнату. 

- Напевно, важко тобі з нею, - не питає - констатує факт.

- Чому важко? - дивуюся. - Аня дуже спокійна та чемна дитина. У всіх дітей буває період, коли ріжуться зуби. Треба просто його пережити. 

Натан киває на мої слова і ще раз зацікавлено поглядає на свою племінницю. Цікаво, про що він зараз думає?

- Відпочивайте, - стримано заявляє. - Спокійної ночі, Мілано. 

- І тобі. 

Краєвський йде, а я ще деякий час витрачаю на те, щоб заколисати Аню. На щастя, засинає вона швидко, а от я ще довго лежу в темряві і слухаю завивання вітру за вікном. 

Натан Краєвський дуже красивий чоловік. Хоча, це я ще його брата не бачила… Мені здається, що Натан дуже розумний та цілеспрямований. Тільки от є одне "але". Я не можу зрозуміти, чому він поїхав святкувати Новий рік саме сюди. Подалі від людей та цивілізації. Дивне якесь у нього бажання усамітнитися. А може, я просто чогось не знаю? Швидше за все, є якась причина того, що він зараз тут. 

Цікаво, яка?