Читати книгу - "Марні зусилля кохання, Вільям Шекспір"

Що сам, без розуму всіх полонив би.

Я в д’Алансона в герцогськім палаці

Його зустріла - й слів мені бракує.

Розаліна

В той час іще один із тих учених

З Дюменом був: якщо не помиляюсь,

Зовуть його Біроном. Я ніколи

З таким веселуном не говорила,

Звичайно, в межах припустимих жартів.

Для дотепів його знаходять очі

Поживу всюди; все, що зрять вони,

Він обертає на кумедні жарти,

Які його меткий язик уміє

В словах прегарних влучно передати,

І слухають уважно літні люди,

А молоді й захоплюються зовсім;

Так він дотепно й гарно повідає.

Принцеса

Спаси, о боже, дам! Вже закохались,

Якщо тут кожна так свого обранця

Блискучою хвалою обсипає.

Марія

Ось і Бойє.

Повертається Бойє.

Принцеса

Ну, що сказав король?

Бойє

Наваррець знав уже про ваш приїзд.

Він та його сподвижники по клятві

Вас готувалися прийняти, панно,

Ще до мого приходу. Я довідавсь,

Що ладен він, аби ви стали в полі

Так, наче обложили двір його,

То й він би не зламав своєї клятви,

Впустивши вас у свій палац безлюдний.

Дами надівають маски.

Входять король, Лонгвіль, Дюмен, Бірон та їхній почет.

Ось і король Наваррський.

Король

Прекрасна королівно, прошу в гості.

Принцеса

«Прекрасну» я повертаю вам назад, а гостею ще не стала. Дах цього палацу занадто високий для вас, а заходити в гості у чисте поле - це занадто низько для мене.

Король

Запрошуєм, принцесо, вас до двору.

Принцеса

Туди я згодна. Проведіть мене.

Король

Стривайте, королівно, дав я клятву.

Принцеса

Хай бог поможе вам зректись її.

Король

Я не вчиню цього з своєї волі.

Принцеса

Що ж, воля зрушить клятву мимоволі.

Король

Але ж не знає справи милість ваша.

Принцеса

Не знаючи її, були б ви мудрі,-

Ви ж од знання до темряви йдете.

Ви присягли самітництва триматись,-

Це смертний гріх таку давати клятву

І гріх її ламати.

Але не майте гніву за відвертість,

Бо вчити вченого мені не личить.

Читайте й зважте на мету приїзду

І зразу ж вирішіть моє питання.

(Подає королеві паперовий сувій)

Король

Як швидко зможу, так і розв’яжу.

Принцеса

Покваптесь, я в дорогу поспішу,

Щоб ви не перейшли клятьби межу.

Бірон

Не танцював я з вами у Брабанті?

Розаліна

Чи танцювала з вами я в Брабанті?

Бірон

Я вас впізнав.

Розаліна

Але тоді навіщо

Таке запитання?

Бірон

Не гарячкуйте.

Розаліна

Мій розум підігнали ви питанням.

Бірон

Ваш розум - кінь баский, охляне враз.

Розаліна

Та спершу вершника він скине в грязь.

Бірон

Скажіть, в яку годину?

Розаліна

В ту, про яку запитує глупак.

Бірон

А вашій масці хай щастить навспак!

Розаліна

Не масці, а обличчю!

Бірон

Чим більше вам коханців зичу!

Розаліна

Амінь! Між них не буде вас.

Бірон

Мені вже забиратись час.

Король

Ваш батько, панно, тут повідомляє,

Що він вернув мені сто тисяч крон;

А це лиш половина тої суми,

Що батько мій позичив на війну.

Але ж він їх не повернув ще нам,

Не кажучи про тих сто тисяч боргу,

На забезпечення якого нам

Частина Аквітанії дісталась,

Хоча ціни такої і не варта.

Якби ж король, ваш батько, повернув

Хоча б ту першу половину боргу,

То я б від Аквітанії відмовивсь

І з ним би дружню спілку зав’язав.

А втім, до цього він, мабуть, несхильний,

В листі підтверджує, що вже сто тисяч

Вернув мені, але не вимагає,

Щоб після сплати їх уже йому

Права на Аквітанію вернути.

А ми б охоче з нею розлучились,

Бо краще гроші батьківські вже мати,

Ніж Аквітанію в страшній руїні.

Принцесо дорога, якби ж вимоги

Ваш батько ставив не такі безглузді,

Я б глузду всупереч пішов на згоду,

Щоб раді ви до Франції вернулись.

Принцеса

Ви ображаєте мойого батька

І честь свою плямуєте воднораз,

Одержання негідно відхиливши

Того, що сплачене було вам чесно.

Король

Про це від вас, повірте, вперше чую.

Доведете мені - верну вам борг

Чи Аквітанію.

Принцеса

Ловлю на слові.

Бойє, будь ласка, покажіть розписку,

Яку повірник Карла-короля

Нам видав.

Король

Я прошу, підтвердьте це.

Бойє

Даруйте, володарю, ще пакет

Із Франції не надійшов; ми завтра

Всі документи вам передамо.

Король

Цього цілком для мене буде досить,

І я піду на поступки розумні.

Тим часом згодьтесь на такий прийом,

Щоб, виявивши вам належну честь,

Я не порушив і своєї честі.

Хай ви не можете ввійти в палац,

Вас біля нього приймуть так, що здасться,

Неначе вас я помістив у серці,

Хоча й не пригостив у власнім домі.

Мені пробачить розум ваш. Прощайте!

Ми завтра знов одвідаємо вас.

Принцеса

Здорові будьте, хай все добре буде.

Король

І