Читати книгу - "Навіщо. What For"

A really wonderful smile.

How unfunny his joke is,

How painful.

Even my face is twisted

As if I have bitten something sour.

It's not yet the season for Antonovka apples

But the boys are shaking them off the branches.

And the apples fall down, they do fall down,

They return to the ground.

Let them grow!

10 August 2014

Позивний – Літак,

Тому що Антонов,

Сьогодні збили…

Двічі вже друзі хотіли забрати тіло –

Вогонь стіною,

Ворожа засада,

Підуть утретє,

А ще вчора він жартував,

Аби в добровольців,

Хто йшов на війну з Майдану,

Лікарі брали сперму

І зберігали

Для дружин, коханих

І тих незнайомих дівчат,

Хто потім заплаче,

Побачивши в чорній рамці його обличчя,

І скаже: «Ну чому, чому гинуть найкращі?»

А так би всі вони мали можливість

Народити хлопчика,

А ще краще – дівчинку,

Двох, трьох дівчаток

З такою ж посмішкою, як у нього,

Дивовижною, справді, посмішкою,

Який несмішний цей його жарт.

Який болючий.

Навіть обличчя кривиться,

Наче вкусила кислого.

Ще не сезон антонівки,

А хлопчаки збивають.

Падають, падають яблука.

Повертаються в землю.

Нехай росте!

10 серпня 2014 року

When respite comes

Soldiers go to schools,

They enter classes, they move desks together

They lay their sleeping bags next to blackboard,

They put machine-guns on teachers' desks.

They're happy to see the physics textbook for Grade 8

As if they have seen a long-standing friend.

And then they wrinkle their foreheads

As problems there are too difficult.

And where is a good student who's going to prompt?

She is in a cellar not far from here,

Without lights or food or telephone.

Or else she's frantically collecting money

For a plastic prosthetic arm

For the guy who teased and beat her at school;

And now he fought at the battlefield.

But maybe she just sits in a kitchen

And dials the number, time after time,

Of the customer who's already in heaven

But they do not tell about it yet.

As our powers-that-be used to study Maths

So that it deserved a bad mark.

So who's on duty? And who is absent?

Is there a reasonable ground

For the vacant seat next to you?

This is the kind of universities they have now.

This is the school of life and death.

Such an idea of fragility of happiness

That you won't find it in the textbook.

And the one who comes back is not the best student,

It's just that he'll stay different from all the others

Because he saw so much in life

That you can't even scratch it on the desk's surface...

13 August 2014

Коли приходить перепочинок,

бійці розміщуються у школах,

заходять в класи, зсувають парти,

вкладають спальники біля дошки,

на стіл до вчителя - кулемети,

радіють "Фізиці" восьмого класу,

неначе зустріли давнього друга,

а потім морщать суворо лоба,

бо якось надто важка задача,

і де ж відмінниця, що підкаже –

неподалік сидить у підвалі

без світла, їжі та телефону,

чи гарячково збирає гроші

на пластикову протезну руку

тому, хто в класі дражнив та бився,

а зараз також побився в битві,

а може, просто сидить на кухні

і раз у раз набирає номер

того абонента, що вже небесний,

але про це не повідомляють,

бо арифметику наша влада

вивчала досі лише на двійку…

Так, хто черговий? а хто відсутній?

чи є поважна тому причина,

що поруч стало порожнє місце?!

це в них такі університети,

така це школа життя та смерті,

таке розуміння крихкості щастя,

що у підручнику і не знайдеш,

а той, хто повернеться, не відмінник,

а просто відмінним від всіх лишиться,

бо так багато в житті побачив,

що не продряпати і на