Читати книгу - "Гумор та сатира"
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Гумор та сатира" автора Ян Ілліч Таксюр. Жанр книги: Гумор / Поезія. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.
Шрифт:
-
+
Інтервал:
-
+
Додати в закладку:
Додати
Перейти на сторінку:
Стрелы блещут за спиною, Топчет конь степную ширь. Это скачет Рабинович, Славный русский богатырь. Шапка золотом расшита, Меч горит как бирюза. Для отчизны он — защита, Для обидчиков — гроза. Выйдет в поле — жнет и пашет. В город выйдет — там народ: «Рабинович! Хлеба! Каши!» Всех накормит, всем нальет. А потом, присев в сторонке, Для сирот и бедноты Отливает он коронки, Ставит зубы и мосты. Но сограждане упорны, Не смотря на славный труд, Все равно «жидовской мордой» Рабиновича зовут. Фараон і Фаріон (єгипетська байка)
Зустрілись якось Фараон і Фаріон. — Як звуть тебе, — питає Фаріон. — Тутанхамон. — Виходить, не тутешній… — А хто ж тобі, сердешний, Таке не українське дав ім’я? Судила б я отих дуреп! В дитинстві звався як? — Аменхотеп. Тут зовсім Фаріон скривило, Неначе сир вона російський з’їла. І каже: «Милий, З таким ім’ям пливи до Нілу! У справжніх фараонів, любий пан, Імен є тільки два: Роман або Степан. Закінчу байку без моралі — Якби ту кралю Занести до якоїсь піраміди, Поставити почесну варту, гіда, Нехай її вартують чи лікують, Як скарб національний демонструють, А потім хай гарненько замурують Усі щилинки виходи та входи, Щоб «львівська мумія» Не вийшла на «Свободу». Туга патріота
Ох, тяжко бачить, як злодюги Грабують Неньку дні і ночі! Грошей та їдла в них досхочу, Будують дачі — першу, другу, Дівок гребуть мов супермени. Нестерпно бачить, Що творять з тобою, Нене, А головне — без мене! Кошмар
Мені приснився дивний сон, Що їсть мацу УНА-УНСО… Відкриття
Коли я мав чотири роки, Я ще не бачив «тягнибоків». І в шість, і в сім, і вісім років Не бачив їх — червонооких, Та інтелектом неглибоких. Відкрилась істина стара: Дитинство — найщасливіша пора! Дівочий злочин
Де хліба вродили рясно Як ідеш к Дніпру, Там жувала дівка красна Орбіт без цукру. Ой жувала гумового Бо зубам він друг, Свіжим подихом зимовом Дихала навкруг. І від подиху дівиці, Вже й не знаю як, Змерзло 100 гектар пшениці І померз буряк. Нанівець селянська праця, Хоч вродило вщерть… Що в Нью-Йорку гарна цяця — Українцю — смерть! Обережно! Люди!
Прилетіло на село НЛО, Лячно стало на селі НЛІ. Бо зібралися трудящі села, Стали бити і плювать В НЛА. Розкололи як яйце НЛЬЦЕ, Гірко плачуть ті козли З НЛИ. А народна наша мудрість проста: Не літайте в наші села і міста. Лист Петра Петренка до брата Миколи, котрий мешкає в Російській Федерації
Добрий день, Миколо, брате, Або «Ніколай»! Кажуть, хочеш завітати У наш рідний край.
Зустрілись якось Фараон і Фаріон. — Як звуть тебе, — питає Фаріон. — Тутанхамон. — Виходить, не тутешній… — А хто ж тобі, сердешний, Таке не українське дав ім’я? Судила б я отих дуреп! В дитинстві звався як? — Аменхотеп. Тут зовсім Фаріон скривило, Неначе сир вона російський з’їла. І каже: «Милий, З таким ім’ям пливи до Нілу! У справжніх фараонів, любий пан, Імен є тільки два: Роман або Степан. Закінчу байку без моралі — Якби ту кралю Занести до якоїсь піраміди, Поставити почесну варту, гіда, Нехай її вартують чи лікують, Як скарб національний демонструють, А потім хай гарненько замурують Усі щилинки виходи та входи, Щоб «львівська мумія» Не вийшла на «Свободу». Туга патріота
Ох, тяжко бачить, як злодюги Грабують Неньку дні і ночі! Грошей та їдла в них досхочу, Будують дачі — першу, другу, Дівок гребуть мов супермени. Нестерпно бачить, Що творять з тобою, Нене, А головне — без мене! Кошмар
Мені приснився дивний сон, Що їсть мацу УНА-УНСО… Відкриття
Коли я мав чотири роки, Я ще не бачив «тягнибоків». І в шість, і в сім, і вісім років Не бачив їх — червонооких, Та інтелектом неглибоких. Відкрилась істина стара: Дитинство — найщасливіша пора! Дівочий злочин
Де хліба вродили рясно Як ідеш к Дніпру, Там жувала дівка красна Орбіт без цукру. Ой жувала гумового Бо зубам він друг, Свіжим подихом зимовом Дихала навкруг. І від подиху дівиці, Вже й не знаю як, Змерзло 100 гектар пшениці І померз буряк. Нанівець селянська праця, Хоч вродило вщерть… Що в Нью-Йорку гарна цяця — Українцю — смерть! Обережно! Люди!
Прилетіло на село НЛО, Лячно стало на селі НЛІ. Бо зібралися трудящі села, Стали бити і плювать В НЛА. Розкололи як яйце НЛЬЦЕ, Гірко плачуть ті козли З НЛИ. А народна наша мудрість проста: Не літайте в наші села і міста. Лист Петра Петренка до брата Миколи, котрий мешкає в Російській Федерації
Добрий день, Миколо, брате, Або «Ніколай»! Кажуть, хочеш завітати У наш рідний край.
Перейти на сторінку:
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Гумор та сатира», після закриття браузера.
Коментарі та відгуки (0) до книги "Гумор та сатира"