Читати книгу - "Остання збірка"

— Жодної з машин Джо я в космос не візьму, — суворо сказав Грегор. — Може, нам пощастить продати її на брухт?

Він почав шукати велику кувалду.

— Стривай, — заблагав Арнолд. — Дай-но я покажу тобі, як вона працює. Уяви собі. Ми в далекому космосі. Виходить з ладу головний двигун. З'ясовується, що на шестерні номер 3 відкрутилася й зникла дюралева гайка. Що ми робитимемо?

— Візьмемо нову гайку з числа тих 2305 предметів, які взяли із собою на випадок надзвичайної ситуації, — сказав

Грегор.

— Справді? Але ж ти не включив до списку дюралеву гайку на чверть дюймаї — тріумфально вигукнув Арнолд. -Я перевіряв. Що тоді?

-Не знаю, — сказав Грегор. — А що ти можеш запропонувати?

Арнолд підійшов до машини, натиснув кнопку й голосно та чітко промовив:

— Дюралева гайка, діаметр чверть дюйма.

Машина глухо загуркотіла. Спалахнули лампи. Плавно відсунулася панель, і перед очима компаньйонів з'явилася блискуча, щойно виготовлена гайка.

— Гм, — мовив Грегор без особливого ентузіазму. — Отже, вона виготовляє гайки. А що ще?

Арнолд знову натиснув кнопку.

— Фунт свіжих креветок.

Панель відсунулася — всередині були креветки.

— Треба було замовити очищені, — сказав Арнолд. — Ну гаразд.

Він натиснув кнопку.

— Графітовий стержень, метр двадцять у довжину, два дюйми в діаметрі.

Цього разу панель від'їхала далі. З'явився стержень.

— Що ще вона може робити? — поцікавився Грегор.

— А що б ти хотів? — запитав Арнолд. — Маленьке тигреня? Карбюратор зворотної тяги моделі А? Лампу на двадцять п'ять ватт чи жувальну гумку?

— Ти хочеш сказати, що вона може виготовити все, що завгодно? — спитав Грегор.

— Усе, що забажаєш! Це Конфігуратор. Спробуй сам. Грегор спробував і швидко отримав одне за одним пляшку питної води, наручний годинник і банку майонезу.

— Гм, — сказав він.

— Тепер ти розумієш? Це ж краще, ніж пакувати 2305 позицій? Простіше й логічніше виробляти на місці те, що тобі потрібно.

— Виглядає привабливо, — сказав Грегор, — але... — Що «але»?

Грегор похитав головою. Справді — що? Він не міг збагнути. Просто з власного досвіду знав, що подібні пристрої ніколи не бувають такими корисними, надійними й бездоганними, як видаються на перший погляд.

Він глибоко замислився, потім натиснув кнопку.

— Транзистор серії GE 1324Е.

Машина глухо загуділа, відсунулася панель. Там лежав крихітний транзистор.

— Непогана річ, — зізнався Грегор. — Що ти робиш?

— Чищу креветки, — сказав Арнолд.

Підкріпивши сили салатом з креветок, компаньйони незабаром одержали дозвіл на старт і за годину були вже в космосі.

Вони прямували на Денет IV, планету середніх розмірів у сузір'ї Сикофакса. Це була спекотна, волога, родюча планета, але мала одну серйозну ваду — надто багато дощів. Майже весь час там дощило, а коли дощу не було, то він збирався йти.

Це полегшувало роботу. Принципи регулювання клімату були добре відомі, до того ж з подібними труднощами доводилося мати справу на багатьох планетах. Припинення й зміна моделі опадів забере в «ААА Ейс» кілька днів.

Після кількаденної подорожі, яка не відзначалася жодними подіями, на екранах з'явилася Денет. Арнолд вимкнув автопілот і спрямував корабель крізь густі хмари. Вони пливли в кілометровому шарі білястого туману. Нарешті з'явилися гірські вершини, а ще за кілька хвилин корабель завис над голою сірою рівниною.

— Дивний колір для ландшафту, — зауважив Грегор. Арнолд кивнув. Він звично повів корабель по спіралі,

вирівняв його, акуратно опустив майже до поверхні й, урівнявши всі сили, вимкнув головний двигун.

— Цікаво, чому тут немає рослинності? — здивувався

Грегор.

За мить вони дізналися чому. Корабель на секунду завмер, а тоді занурився у гадану рівнину й, пролетівши кілька метрів, упав на поверхню.

Те, що здавалося рівниною, виявилося туманом такої щільності, який можна зустріти лише на Денеті.

Вони швидко відстебнули ремені й ретельно обмацали зуби, кістки та зв'язки. Переконавшись, що нічого не зламано, перевірили корабель. Падіння не пішло на користь їхньому старенькому судну. Радіо й автопілот цілковито вийшли з ладу. Десять пластин обшивки були зім'яті і, що найгірше, розтрощені деякі делікатні елементи системи керування.

— Нам пощастило, — сказав Арнолд.

— Так, — відповів Грегор, вдивляючись у туман. — Але наступного разу краще сідати за приладами.

— З іншого боку, я навіть радий, що це сталося. Тепер ти переконаєшся, що Конфігуратор — життєво необхідна річ. До праці.

Вони склали список усіх пошкоджених частин. Арнолд підійшов до Конфігуратора й натиснув кнопку.

— Пластина обшивки двигуна, квадратна, п'ять на п'ять дюймів, товщина — півдюйма, сплав 342.

Конфігуратор швидко виготовив необхідне.

— Нам треба десять штук, — сказав Грегор.

— Знаю, — відповів Арнолд і знову натиснув на кнопку. — Ще одну.

Машина не послухалась.

— Мабуть, треба вводити команду в повній формі, -промовив Арнолд.

Він ударив кулаком кнопку ще раз і вимовив:

— Пластина обшивки двигуна, п'ять на п'ять дюймів, товщина — півдюйма, сплав 342.

Машина мовчала.

— Дивно, — сказав Арнолд.

— Авжеж, — погодився Грегор, відчуваючи, що всередині у нього щось обривається.

Арнолд спробував ще раз — без жодних наслідків. Він глибоко замислився, потім знову вдарив кулаком по кнопці і вимовив:

— Пластикова чашка.

Машина виготовила чашку з яскраво-блакитного пластику.

— Ще одна, — сказав Арнолд.

Конфігуратор не поворухнувся. Арнолд попросив воскову свічку. Машина видала свічку.

— Ще одну воскову свічку, — наказав Арнолд. Конфігуратор не послухалася.

— Цікаво, — мовив Арнолд. — Слід було раніше подумати про таку можливість.

— Яку можливість?

— Очевидно, Конфігуратор може виготовити все що завгодно, але тільки один раз.

Арнолд провів ще один експеримент, намагаючись змусити машину виготовити олівець номер 2. Вона зробила олівець, але тільки один раз.

— Чудово, — сказав Грегор, — нам треба ще дев'ять пластин, а для системи керування потрібні чотири однакові деталі. Що робитимемо?

— Щось вигадаємо, — безтурботно відповів Арнолд.

— Дуже сподіваюсь, — сказав Грегор.

За бортом почався дощ. Партнери сіли розмірковувати.

— Може бути тільки одне пояснення, — через кілька годин сказав Арнолд. — Принцип насолоди.

— Що? — перепитав Грегор. Він дрімав, заколисаний м'яким шелестом дощу об зубчасту обшивку корабля.

— Ця машина наділена своєрідним інтелектом, — вів далі Арнолд. — Отримавши стимулюючий сигнал, вона перекладає його на мову виконавчих команд і виготовляє предмет відповідно до закладеної