read-books.club » Дитячі книги » Гаррі Поттер і орден Фенікса 📚 - Українською

Читати книгу - "Гаррі Поттер і орден Фенікса"

199
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Гаррі Поттер і орден Фенікса" автора Джоан Роулінг. Жанр книги: Дитячі книги. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 ... 5 6 7 ... 221
Перейти на сторінку:
Та ворушися, - якщо вони повернуться, я нічим не допоможу, я й чайного пакетика не трансфігурую.

Вона нахилилася, кістлявими пальцями вхопила Дадлі за ручище й потягла.

- Уставай, нездаро, піднімайся!

Та Дадлі не міг чи не хотів поворухнутися. Мертвотно-блідий, з міцно стуленими вустами, він лежав на землі і тремтів.

- Давайте я. - Гаррі схопив Дадлі за руку. Неймовірним зусиллям йому таки вдалося поставити його на ноги. Дадлі, здавалося, от-от зомліє. Його очиці закотилися, а обличчя стікало потом. Щойно Гаррі його відпустив, як Дадлі небезпечно захитався.

- Швидше! - істерично вереснула місіс Фіґ.

Гаррі закинув Дадлеву важенну руку собі на плечі й поволік брата, згинаючись під його вагою. Місіс Фіґ дріботіла попереду, стурбовано роззираючись.

- Не ховай чарівної палички, - попередила вона Гаррі, коли вони вийшли в провулок Гліциній. - Не переймайся Статутом про секретність, однаково доведеться за все розплачуватись. Яка різниця, за що нас повісять - за дракона чи за його яйце? А той указ про обмеження неповнолітнього чаклунства... Дамблдор саме цього й боявся... А що це там в кінці провулка? Ага, то містер Прентіс... та не ховай ти ту паличку, кажу тобі, - з мене користі як з цапа молока!

Нелегко було тримати напоготові паличку і водночас тягти Дадлі. Гаррі роздратовано заїхав йому під ребра, але двоюрідний брат, здавалося, втратив бажання рухатися самостійно. Він висів у Гаррі на плечі, а його величезні ноги волочилися по землі.

- Чому я досі не знав, що ви сквибка, місіс Фіґ? - захекано спитав Гаррі. - Стільки разів до вас приходив - чому ви нічого не казали?

- Дамблдрр так велів. Я мала пильнувати тебе таємно, ти був ще надто малий. Вибач, Гаррі, що тобі в мене було так паскудно, але ж Дурслі нізащо не відпустили б тебе до мене, якби подумали, що тобі сподобається. Це було нелегко, сам знаєш... та що ж це таке! - трагічним голосом завела вона знову, заламуючи руки. - Коли Дамблдор дізнається... ну як Манданґус міг піти, він же мав чергувати до півночі - де він? Як повідомити Дамблдорові про те, що сталося? Я ж не вмію являтися.

- У мене є сова, я вам позичу. - Гаррі застогнав, дивуючись, як йому досі не тріснув хребет під вагою Дадлі.

- Гаррі, ти не розумієш! Дамблдорові треба діяти негайно, у міністерстві вміють виявляти неповнолітнє чаклунство, там уже, мабуть, про все дізналися, - згадаєш мої слова.

- Але ж я рятувався від дементорів, я мусив застосувати чари - у міністерстві, напевне, більше перейматимуться тим, що робили дементори тут, на алеї Гліциній.

- Ох, мій любий, якби ж так і було, та, боюся... МАНДАНҐУС ФЛЕЧЕР, Я ТЕБЕ ПРИКАНДИЧУ!

Щось гучно ляснуло, в повітрі запахло міцною сумішшю спиртного й тютюну, і просто перед ними явився присадкуватий неголений дядько в подертому плащі. Коротконогий, з довгими рудими патлами й мішками під червоними очима та з по-собачому сумним поглядом. У руках він стискав сріблястий клунок, у якому Гаррі впізнав плащ-невидимку.

- Шо таке, Фіґі? - здивувався він, позираючи то на місіс Фіґ, то на Гаррі й Дадлі. - А чо' ти не маскуєшся?

- Я тебе зараз замаскую! - закричала місіс Фіґ. - Дементори, сачок ти клятий, негіднику, злодюжко!

- Дементори? - перепитав приголомшений Манданґус. - Дементори, тута?

- Тут, лайно ти кажаняче, тут! - верещала місіс Фіґ. - Дементори напали на хлопця під час твого чергування!

- Овва, - ледь чутно протягнув Манданґус, позираючи то на місіс Фіґ, то на Гаррі. - Оце так, я ж...

- А ти поперся скуповувати крадені казани! Чи ж я тобі не забороняла? Так чи ні?

- Я... ну, я... - Манданґус знітився. - Той... трапилася така гарна нагода, ну, знаєш...

Місіс Фіґ підняла руку, на якій висіла господарська сумка, і вперіщила нею Манданґуса по лицю й шиї. Судячи з брязкоту, в сумці було повно бляшанок з котячою їжею.

- Ой!.. Іди... йди геть, стара дурна кажанихо! Треба сповістити Дамблдора!

- Ага... треба! - верещала місіс Фіґ, гамселячи Манданґуса сумкою з котячою їжею куди попало. - І... краще... щоб... ти... зробив... це... сам... і... пояснив... чому... тебе... тут... не... було!

- Не казися, бо сказишся! - кричав Манданґус, зіщулившись і затуляючи голову руками. - Вже біжу, вже біжу!

Знову щось гучно ляснуло - і він щез.

- Сподіваюся, Дамблдор його закатрупить! - розлючено гаркнула місіс Фіґ. - Ну, пішли, Гаррі, чого ти чекаєш?

Гаррі вирішив не марнувати останніх сил на пояснення, чому він ледве пересувається під таким тягарем. Поправивши на плечі напівпритомного Дадлі, він поплентався далі.

- Я проведу вас до дверей, - сказала місіс Фіґ, коли вони вийшли на Прівіт-драйв. - Про всяк випадок, якщо їх тут більше... ой, яке лихо... і ти мусив прогнати їх сам... а Дамблдор наказував будь-що утримувати тебе від чарів... ну, та нема чого плакати над розлитою настоянкою... кота запустили до гномів, отаке-то...

- То Дамблдор, - видихнув Гаррі, - за мною... постійно... стежив?

- Ну аякже, - нетерпляче відказала місіс Фіґ. - А ти думав, що він дозволить тобі тинятися без нагляду після того, що сталося у червні? Боже мій, хлопче, а ще казали, що ти кмітливий... ну все, йди... і не потикай нікуди носа, - звеліла місіс Фіґ, коли вони підійшли до будинку номер чотири. - Сподіваюся, скоро з тобою хтось зв'яжеться.

- А що ви збираєтесь робити? - швидко спитав Гаррі.

- Піду додому, - відповіла місіс Фіґ, оглянувши темну вуличку і здригнувшись. - Чекатиму вказівок. А ти сиди вдома. На добраніч.

- Зачекайте, не йдіть! Я хотів би знати...

Та місіс Фіґ уже подріботіла геть, шльопаючи капцями й подзенькуючи господарською сумкою.

- Зачекайте! - гукнув їй услід Гаррі. В нього зібралася купа запитань, які він хотів поставити тому, хто мав зв'язок з Дамблдором, однак за кілька секунд пітьма поглинула місіс Фіґ. Спохмурнівши, Гаррі поправив на плечі Дадлі, а тоді поволі й важко подався до будинку номер чотири.

У коридорі горіло світло. Запхнувши чарівну паличку за пояс, Гаррі натиснув на дзвінок і почав спостерігати, як наближається постать тітки Петунії, чудернацько спотворена хвилястим склом вхідних дверей.

- Діді! Нарешті, бо я вже було... почала... Дідіку, що сталося?

Гаррі скоса глянув на Дадлі і якраз вчасно вислизнув з-під його руки.

1 ... 5 6 7 ... 221
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Гаррі Поттер і орден Фенікса», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Гаррі Поттер і орден Фенікса"