read-books.club » Пригодницькі книги » Знамення Долі 📚 - Українською

Читати книгу - "Знамення Долі"

158
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Знамення Долі" автора Роджер Желязни. Жанр книги: Пригодницькі книги / Фантастика. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 ... 5 6 7 ... 54
Перейти на сторінку:
загибель.

Я ще якийсь час віддавався цим малоприємним роздумам, потім сховав Карти. Я поки не збирався балуватися з ними. Спочатку я мав намір зібрати всю можливу інформацію.

Я попрямував до машини.

По дорозі я нагадав собі, що тридцяте квітня ще не скінчилося. Можливі варіанти. І не можна вважати, що сьогоднішня ранкова спроба була спрямована саме проти мене. Тоді у нього залишається ще достатньо часу, щоб спробувати ще раз. До того ж у мене виникло таке відчуття, що, якщо я почну підбиратися ближче до П, він може забути про регулярну дату і скористатися будь-яким днем, щоб вчепитися мені в горлянку. Тому я вирішив, що починаючи з даного моменту і надалі мені слід триматися насторожі, так би мовити перейти в стан облоги доти, поки я не розберуся з цією історією. І всі мої сили тепер будуть спрямовані на те, щоб в ній розібратися. Мені треба знищити ворога, і як можна швидше. Це питання життя чи смерті.

Чи повинен я з кимось порадитися?

Я не був упевнений в цьому. І, власне, навіть якщо і так, то з ким? Я ще страшенно багато чого не знав ні про своє походження, ні про спадщину.

Я вирішив, що з цим не варто поспішати. Потрібно докласти максимум зусиль, щоб самостійно розібратися з цією справою. Крім того, це буде як би можливістю потренуватися. Там, звідки я родом, необхідно вміти розбиратися з неприємними історіями.

Я вів машину, відшукуючи поглядом будку таксофона, намагаючись не думати про Джулію, таку, якою я її бачив востаннє.

Із заходу наповзали кілька хмаринок.

Поруч з невидимим Фракіром цокав на зап'ясті годинник. По радіо передавали нерадісні міжнародні новини.

Я зупинився біля аптеки, спробувавши через телефон зв'язатися з мотелем Люка, але його не виявилося в номері. Я з'їв в кафе біля аптеки бутерброд з майонезом, помідорами і шинкою, запивши молочним коктейлем і знову спробував щастя з телефоном.

Його знову не було.

Гаразд. Спіймаю його пізніше.

Я попрямував у місто. Наскільки я пам'ятав, Рік працював у книжковому магазині під назвою «Всяка всячина».

Під'їхавши, я побачив, що магазин працює.

Припаркувавши машину за пару кварталів від цього місця, я повернувся до магазину пішки. Всю дорогу я напружено стежив за обстановкою навколо, але ніяких ознак небезпеки або стеження виявити не вдалося.

Поки я крокував до магазину, мого обличчя торкнувся прохолодний вітерець, натякаючи на можливість дощу. Крізь вікна магазину я побачив Ріка, який щось читав, сидячи за високим прилавком. Більше в магазині я через вікно нікого не помітив.

Коли я увійшов, над дверима продзвенів дзвоник, і він підвів голову. Він випростався і його очі розширилися, коли я підійшов.

— Привіт, — кивнув я.

Я помовчав трохи, даючи йому час заспокоїтися.

— Рік, ти, напевно, мене не пам'ятаєш?

— Мерль Корі, — неголосно вимовив він.

— Правильно.

Я сперся об прилавок, і він подався назад.

— Я хотів попросити тебе про одну послугу. Ти не міг би повідомити мені деякі відомості?

— Якого роду?

— Це стосується Джулії, — сказав я.

— Послухай, — він здивовано глянув на мене, — адже я до неї не підходив, поки ви не розлучилися.

— Та ні, — махнув я рукою, — ти не зрозумів. Справа не в цьому. Це мене не цікавить. Але минулого тижня вона намагалася зв'язатися зі мною і…

Він похитав головою.

— Я не бачився з нею вже місяці два.

— Он як?

— Так. Ми з нею більше не зустрічаємося. Різні інтереси, розумієш?

— А коли ви ще бачилися, вона була здорова, все було в порядку?

— Думаю, так.

Я подивився йому прямо в очі, і він поспішно відвів очі. Мені дуже не сподобалося це його «думаю».

Я зрозумів, що він мене боїться, і вирішив розібратися, чому.

— Що ти маєш на увазі, кажучи «різні інтереси»? — Поцікавився я.

— Ну, вона стала трохи дивакуватою, розумієш? — Ухильно відповів він.

— Не розумію. Розкажи.

Він провів язиком по губах і подивився вбік.

— Я не хочу неприємностей, — заявив він.

— Я теж, — я здивовано подивився на нього. — Так у чому ж справа?

— Ну… розумієш… — Промимрив він, — вона злякалася.

— Злякалася? Чого?

— Тебе.

— Мене?! Дурниці! Я ніколи і нічого такого не робив, щоб налякати її. А що вона говорила?

— Відкрито вона ніколи і нічого не говорила, але я помічав, що з нею відбувається, коли тільки згадувалося твоє ім'я. А потім з'явилося це її захоплення…

— Ти мене заплутав, — сказав я втомлено. — Абсолютно. Вона стала себе дивно вести? Захоплення? Якого роду? Що, власне, відбувалося? Повір мені, я справді нічого не розумію, але я хотів би розібратися.

Він піднявся і попрямував в глибину магазину, кинувши погляд на мене через плече, тим самим немов запрошуючи слідувати за ним.

Я пішов.

Він пройшов полиці з книгами по народній медицині, військовому мистецтву, по вихованню… Нарешті ми дісталися до далекої секції, де розташовувалися книги з окультизму.

— Ось, — сказав він. — Вона взяла почитати дещо з цього, потім принесла назад і взяла ще.

Я знизав плечима.

— І це все? Ну і що? Що в цьому дивного?

— Але вона справді почала цим займатися.

— Так? Що ж, цим займаються тисячі людей.

— Вибач, — перервав він мене, — я хочу закінчити. Вона почала з теософії, навіть відвідувала зібрання місцевої громади. Але з цим вона досить швидко порвала, однак там встигла познайомитися з іншими людьми. Дуже скоро вона вже водилася з суфісом, гарджефіанами… У неї навіть був знайомий шаман.

— Цікаво, — зауважив я. — А як з йогою?

— Ні, нею вона не займалася. Коли я задав їй таке питання, вона відповіла, що її цікавить сила, а не самадхі. У всякому разі, вона продовжувала заводити все більш дивні знайомства. Атмосфера для мене зробилася надто вже наелектризованою, тоді я сказав їй: «Прощай».

— Цікаво… — Протягнув я задумливо.

— Ось, — раптом сказав він, — глянь на це.

І він кинув мені книгу в чорній палітурці, зробивши при цьому крок назад. Я ледве встиг зловити її. Це була Біблія. Я погортав її, розкрив на сторінці з даними видавництва і нерозуміюче глянув на Рика.

— Якесь особливе видання?

Він зітхнув.

— Ні. Прошу вибачення.

Він забрав у мене книгу і поставив її на полицю.

— Одну хвилину, — сказав він.

Він повернувся до прилавка і вийняв звідкись картонний плакатик, на якому значилося: «Тільки що вийшов. Магазин відкриється в…» Тут же був намальований циферблат годинника з рухомими стрілками. Він поставив час на них на півгодини від теперішнього моменту, повісив плакат на вітрину, потім закрив двері і жестом запросив мене

1 ... 5 6 7 ... 54
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Знамення Долі», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Знамення Долі"