Читати книгу - "Скорочено Убити пересмішника"

Того року після осені настала зима, і два тижні стояла така холоднеча, якої, сказав Аттікус, не було з 1885 року. Тієї зими померла стара місіс Редлі, але ця подія минула майже непомітно, сусіди рідко бачили її, хіба що тоді, коли вона поливала свої канни. Джін з Джемом вирішили, що це Страхолюд доконав її, проте Аттікус сказав, що сусідка померла своєю смертю.

Наступного ранку випав сніг, що було дуже рідкісним явищем у цій місцевості. Цього дня навіть відмінили заняття у школі. Джін і Джеку так було шкода ходити по снігу і топтати його, що вони побігли на сніг міс Моді. Там вони зустріли містера Ейвері, який переконував, що погода так різко міняється через неслухняних дітей. Міс Моді почала закутувати свої квіти у саду, щоб вони не померзли.

Діти добряче промокли, зате перетягли з двору міс Моді стільки снігу, скільки змогли. Вони робили сніговика. Але всередині зробили його з землі, а вже зверху обліпили снігом. З паличок і трісок Джем зробив очі, ніс, рот і ґудзики. Сніговик був трохи схожий на містера Ейвері. Аттікус похвалив Джема (це був його задум), але запропонував зробити сніговикові трохи менший живіт, замість оцупка дати в руки мітлу і пов'язати фартух. Джем пояснив, що тоді це буде не сніговик, а грязьовик. Але батько не міг дозволити, щоб син ліпив карикатури на сусідів. Невдовзі Джем натягнув на сніговика крислатий капелюх міс Моді, а в зігнуту руку тицьнув її садові ножиці.

Пополудні сніг перестав, похолодало, і надвечір Келпурнія затопила всі груби, а діти все одно не могли зігрітись. Увечері Аттікус повернувся з роботи і сказав, що холод настав зненацька і це погано. Він запропонував Келпурнії лишитися на ніч у них. Вона вирішила, що вдома у неї тепліше. Аттікус одвіз її додому в автомобілі.

Вночі батько розбудив дітей, тепло одягнув і сказав, що горить будинок міс Моді. Над містом пролунали протяжні звуки пожежної сирени. Батько наказав дітям вийти на вулицю, підійти до будинку Редлі, стати навпроти, але не заважати дорослим. Аттікус боявся, щоб вогонь не перекинувся на його дім.

Жителі Мейкомба, серед них чимало напівроздягнених, виносили меблі з будинку міс Моді у двір через вулицю. Згодом люди почали відступати від будинку міс Моді. Уже ніхто не кидав меблів. Горів другий поверх, вогонь добирався до даху. Діти хвилювалися, щоб не загорівся їх будинок. Приїхала ще одна пожежна машина і почала поливати водою будинок Фінчів. Сніговик почорнів і розвалився. Між будинками міс Рейчел, міс Моді і Фінчів було так жарко, що чоловіки поскидали свої пальта і працювали в піжамах.

Всевидько відчувала, що замерзає. Джем намагався зігріти її, обнявши за плечі, але це не допомагало. Дівчинка вивільнилась, обхопила себе руками і почала тупцяти, поки трохи зігрілися ноги.

Приїхала ще одна пожежна машина і зупинилася навпроти будинку міс Стефані Крофорд. Виявилося, що шланг уже нікуди було приладнати, і пожежники стали поливати будинок з ручних вогнегасників. Будинок міс Моді завалився, в усі боки бризнуло полум'я, на сусідніх дахах люди розмахували ковдрами, збиваючи іскри і головешки.

Коли вже засутеніло, люди почали розходитися. Міс Моді не зводила очей з чорної ями посеред двору, над якою ще здіймався дим. Аттікус повів дітей додому і помітив, що на Джін була чужа руда шерстяна ковдра. Джем сказав, що не знає, звідки взялася ковдра. А потім пригадав, що бачив містера Натана біля пожежі, і почав розповідати батькові геть усе про Редлі: про дупло з цементом, про зашиті штани. Батько сказав, що це Страхолюд Редлі накинув на Джін ковдру.

Наступного дня діти пішли до міс Мод. Вона сказала, що їй давно не подобався її будинок, а тепер вона побудує маленький будиночок, візьме кількох квартирантів, і це буде найкращий двір в Алабамі. Вона розповіла, що пожежа почалася з того, що загорілася сажа в димоході. Джін дуже дивувало, що міс Моді була в гуморі і навіть жартувала після того, як втратила житло.

Стислий переказ по розділах, автор переказу: Світлана Перець.

Авторські права на переказ належать Укрлібу

РОЗДІЛ IX

У школі в Джін починаються проблеми з Сесілом Джейкобсом, який образив Аттікуса, сказавши, що той захищає чорномазих. Ввечері дочка спитала батька, чи він справді захищає чорномазих. Аттікус сказав, що це правда, але казати "чорномазі" не можна. Аттікус розповів, що захищає негра, якого звуть Том Робінсон. Він живе в невеличкому селищі, що за смітником. Ходить до тієї ж церкви, що й Келпурнія. Вона добре знає його родину. Це порядні люди. Батько говорив, що не зможе дивитися людям в очі, якщо не захищатиме цього чоловіка, і що кожному адвокату, принаймні раз у житті, доводиться стикатися з судовою справою, яка торкається його особисто. Аттікус попросив дочку тримати голову у школі вище і не давати волі кулакам, що б там не казали. Він сумнівався, що виграє справу, і говорив: "хоч нас і перемогли сто років тому, а війна триває й досі". Джін здалося, що він говорить, як дядечко Айк Фінч – єдиний в округу Майкомб живий ветеран Південної армії. Аттікус і дядечко Айк весь час розмовляли про ту війну.

На другий день Всевидько перестріла в шкільному дворі Сесіла Джейкобса. Хлопець сказав, що у нього вдома говорять, що Аттікус ганьбить місто, а того чорномазого треба повісити на вежі. Дівчинка згадала слова батька і вперше у житті ухилилася від бійки.

Згодом настало Різдво, і з ним прийшла біда.

Джін з Джемом ждали Різдва із змішаним почуттям. Ялинка і дядечко Джек Фінч – це приємно. Щороку напередодні