Читати книгу - "Кохати зірку, Лана Деніз"

  Ніколь не знаходила  собі місця від самого ранку.  Літак, на якому Арман повертався разом з командою «Поза хмарами» з США,  згідно розкладу  здійснив посадку  вже декілька хвилин тому.

   Вона стояла в залі очікування міжнародного аеропорту Кот Д’Азур і схвильовано поглядала на скляні двері, в  яких  повинні з’явитися  пасажири, які щойно прибули.

    Телефон Армана мовчав, мабуть був переведений в режим польоту. Хоча він не брав слухавку і вчора, коли ще був в Лос-Анджелесі. Це дуже лякало Ніколь, вона боялася, що він, провівши декілька днів з Селін, знову відкладе весілля, або скасує його зовсім.

-Привіт, хвилюєшся?- почувся поряд знайомий чоловічий голос.

   Ніколь здригнулася від несподіванки і оглянувшись, зустрілася поглядом з насмішкуватими холодними очима Леонардо, який стояв з шикарним букетом ніжно-рожевих троянд.

-Привіт! А ти що тут робиш?-Ніколь сердито поглянула на нього.

-Дивне запитання, Ніколь,- посміхнувся Леонардо,- я зустрічаю кохану дружину…

-І теж хвилюєшся, мабуть,-посміхнулася Ніколь.

-Так, уяви собі, хвилююся! Сподіваюся, що це остання спільна поїздка наших коханих. До речі, я чув, що ви незабаром нарешті одружуєтеся з Арманом, тож вітаю тебе! Вітаю від щирого серця! І хочу попросити, щоб ти тримала свого майбутнього чоловіка біля себе, тому що якщо він знову буде ошиватися біля моєї дружини, я зроблю так, що він назавжди зникне з нашого життя!

-Ти погрожуєш мені?- Ніколь обурено поглянула на Лео.- Я триматиму свого нареченого біля себе, а ти краще тримай біля себе свою любу дружину! Негоже заміжній жінці зводити з розуму чужих чоловіків!

   Леонардо зі злістю поглянув на Ніколь і хотів їй відповісти, але враз замовк, тому що у дверях нарешті з’явилася  команда «Поза хмарами».

   Селін з’явилася в залі очікування першою. Леонардо, радо усміхаючись, підбіг до неї, театрально поцілував  при всіх і вручив троянди.

-Кохана, вітаю тебе з заслуженою перемогою!- голосно промовив він, обіймаючи її.

-Дякую,- розгублено посміхнулася Селін, пригорнувши до себе квіти.

    Емілія з Арманом виходили останніми.

-О, вас з Селін зустрічають ваші половинки! Як мило!- багатозначно промовила Емілія.- Ти зміг поговорити з Селін?

-Так, ми поговорили,- зітхнув Арман.

-І що ти будеш робити далі?

-Я зробив все, що міг, але Селін не хоче рятуватися, не хоче вирватися з свого полону. Тому я одружуюся з Ніколь,- тихо промовив Арман і попрощавшись, пішов до нареченої, яка радісно посміхалася до нього.

-Привіт, коханий!- дівчина поцілувала його у колючу щоку і пригорнулася до нього.- Я так скучила за тобою!

-Привіт! Я теж скучив!- Арман поцілував її і схопивши за руку, схвильовано промовив,- ходімо, Ніколь! Скоріше!

- Армане, куди ми так поспішаємо? Щось сталося?- Ніколь злякано поглянула на нього, поспішаючи за ним.

-Ми їдемо подавати заяву на одруження і призначати дату весілля! У мене більше немає жодних причин відкладати його!

-Справді?- щасливо посміхаючись, запитала дівчина.

-Так! Поїхали!- Арман простягнув їй руку і швидко поспішив до  авто, на якому Ніколь приїхала в аеропорт.

   Тримаючись за руки, вони пройшли повз Леонардо і Селін, які, поклавши валізу в багажник, саме сідали в своє авто, яке було  припарковане неподалік.

-Я перемогла! Перемогла!- радісно вигукнула Ніколь, обіймаючи Армана,- я всіх перемогла!

   Селін, сівши на переднє пасажирське сидіння, сумно дивилася на Армана та його наречену.

-Кохана, ти чула новину? Арман нарешті одружується  з Ніколь,- обережно промовив Леонардо, скоса поглядаючи на дружину.

-Так, чула…Я дуже рада за них,- зітхнула Селін, міцніше притиснувши до себе свою сумочку.

-Справді?  Невже ти більше  вже не кохаєш його?- запитав він, здивовано поглянувши на неї.

-Я відмовилася від свого кохання і відмовилася від Армана,- приречено прошепотіла Селін зі сльозами на очах.- Ти ж саме цього хотів, так? Можеш радіти, ви з Ніколь перемогли наше з Арманом кохання!  Воно померло і його більше не існує!

    Леонардо обняв дружину і поцілував у щоку.- Моя розумничка! Не плач, кохана, все буде добре! Я не хочу, щоб ти страждала і щоб була в день їхнього весілля в місті, тому підготував для  тебе сюрприз - через декілька днів    ми летимо на відпочинок на берег Індійського океану! І це будуть незабутні дні і ночі, які ми проведемо разом подалі від всіх!

   Селін зітхнула і відвернулася до вікна. Вона вже звикла до того, що чоловік самостійно приймав рішення за них обох, вважаючи що тільки його думка правильна. Тому вона не стала заперечувати, а навіть зраділа тому, що її не буде в Ніцці в день весілля Армана.

   Приїхавши додому, вона витягла зі схованки телефон, по якому спілкувалася з Арманом, поклала його в пакет і викинути в бак для сміття.

   Відпочиваючи на березі Індійського океану, вона намагалася не думати про Армана, а  насолоджувалася сонцем, океаном, милувалася незабутніми заходами сонця, малювала картини природи, фотографувала всю красу і викладала фото на своїй сторінці в інстаграмі.

   Арман вже не намагався їй зателефонувати і не писав їй повідомлення, але пильно стежив за її сторінками в соцмережах і переглядаючи фото, якими вона регулярно ділилася зі своїми підписниками, милувався нею, не ставлячи лайків і не пишучи коментарів, щоб не розгнівити її ревнивого чоловіка.

   Селін теж регулярно заходила в гості на  сторінку Армана і переглядала його дописи і фото, спостерігаючи за його життям.

   Через два тижні Арман наснився їй. Він стояв і сумно дивився на неї.

-Армане, що ти тут робиш?- злякано прошепотіла Селін, боячись, що їх побачить Леонардо.

-Я  прийшов попрощатися,- тихо промовив він,- завтра я одружуюся…

-Завтра?- сумно посміхнулася вона,- ти все правильно робиш, Армі…Тобі треба будувати своє життя…